Культура стародавнього Китаю

Китайська ідіома «намалювати млинець, щоб втамувати голод» заснована на історії про Лу Юя, описаній в книзі царства Вей із «Записів про три царства»* (三国志).

Одне з найбільш улюблених в Китаї свят — це День середини осені.

День середини осені (中秋节 Zhōngqiū Jié; Чжунцю цзе), який також називають у Китаї Фестивалем місяця або Святом місячних пряників, відзначають 15 числа 8 місяця за місячним календарем.

Ян Яньчжао (958—1014 рр. н.е.) був відомим генералом Північної династії Сун. Він охороняв північний кордон династії більше 15-ти років і відбив багато спроб вторгнення з боку киданів (кочових племен, що населяли в ті часи територію сучасної Внутрішньої Монголії).

У стародавньому Китаї в період Міжцарської війни в державі Ці жив такий собі Тянь Дань. Хоча він був дрібним чиновником, але зіграв ключову роль у порятунку свого царства від повного зникнення. Завдяки цій перемозі Тянь Дань став легендарною особистістю в історії Китаю.

Відповідно до словника «Шо вень цзе цзи» («Пояснення простих знаків і розбір складових»), первинне значення ієрогліфа 雄 ― «батько пташенят» або «птах-самець»...

Янь Ін був відомим дотепним прем'єр-міністром, який служив поспіль при трьох правителях держави Ці в період Весни і Осені.

Китайська ідіома «не знати, куди руки і ноги подіти» українською звучить як «бути ні в сих, ні втих», тобто перебувати...

夢(mèng), китайський ієрогліф «сон» є ідеографічним та складається з чотирьох частин. Дві верхні частини (艹) і (罒) разом схожі на форму брів над очима людини.

У 76 томі «Книги ранньої Хань» є фраза, яку можна перекласти як «чорна невдячність», дослівно з китайської вона перекладається як «забути про милість і порушити свій обов'язок».

Люй Дунбінь є одним з Восьми безсмертних, найбільш відомої групи божеств. Його образ в народному фольклорі часто вважається міфологічним, проте насправді Люй був реальною історичною постаттю.

Чжао Куанінь (927—976), відомий як імператор Тайцзу, — засновник династії Сун. Будучи військовим лідером, він об'єднав значну частину Китаю з безлічі невеликих королівств...

Вікові традиції, втрачені на Сході, відновлюються на Заході. Це 9 частина із серії статей, яка розповідає про суть традиційної китайської культури.

Ще за часів Південних і Північних династій (420—581 рр. н.е.) жив собі генерал Сен-ю Чжан. Він був відомий як майстерний живописець.

Лю Гунцюань (778—865 рр.) був в історії Китаю одним із взірцевих майстрів каліграфії. Жив він за часів династії Тан.

В епоху Міжцарської війни* в державі Чу армією керував воєначальник Чжао Сісюй, якого боялися багато вищих чиновників.

Як свідчить легенда, записана в книзі «Історичні нотатки», жив на світі в часи Конфуція незвичайний лікар, якого звали Бянь Цюе. Природа наділила його даром ясновидіння, за що його прозвали лікарем-чудотворцем.

Ідіома «грати на цитрі для корови» (对牛弹琴) бере свій початок із книги «Лі Хо Лунь»*, яка містить роз'яснення буддійських понять. Українською мовою це звучить як «сипати бісер перед свиньми».

У період Воюючих царств (476-221 до н.е.) в державі Чу жив один вельможа. Одного разу після закінчення церемонії поклоніння предкам, він пригостив своїх слуг кубком вина.

У Період Весни та Осені в державі Ці жив такий собі Бао Шуя. Його талант розбиратися в людях допоміг йому зробити кар'єру чиновника і стати відомим. Він все своє життя дружив з Гуань Чжуном.