Десять випробувань одного з Восьми китайських безсмертних
Велика Епоха
Люй Дунбінь є одним з Восьми безсмертних, найбільш відомої групи божеств. Його образ в народному фольклорі часто вважається міфологічним, проте насправді Люй був реальною історичною постаттю.
LuDongbing_ZonaYeh_ET.jpg
Люй Дунбінь — його десять випробувань та «Сон, який наснився, поки варилась пшоняна каша». Ілюстрація: Велика Епоха
Люй народився в 798 році н.е. за часів династії Тан. З дитинства він любив читати і мав неабияку пам’ять. Коли він був підлітком, то міг у своїх творах по пам’яті процитувати великі уривки з прочитаних ним книжок. Але, хоч багато людей і вважали, що він потенційний кандидат на посаду чиновника високого рангу, Люю двічі не вдалося пройти іспити державних службовців при імператорському дворі у місті Чан'ані, столиці династії Тан.
Згідно з даоськими оповідями, перш ніж його взяли в учні до даоського майстра, Люй зумів пройти десять випробувань, після яких він пізнав, що є справжнім вдосконаленням. Ці десять випробувань описані нижче.
Коли Люй повернувся з довготривалої подорожі, то дізнався, що всі його рідні, яких він любив, померли. Не відчуваючи докорів сумління та смутку, він почав готуватись до похорон. Тоді його рідні раптом повернулись до життя.
Якось на ринку покупець взяв у Люя товари і розрахувався з ним тільки половиною суми від тієї суми, на яку домовлялись. Проте Люй зовсім не розгнівився і не став затримував того.
Вранці в день китайського Нового року один жебрак став жадібно прохати милостиню після того, як уже отримав пожертву від Люя. Чоловік лаявся і вимагав більше, а Люй тільки усміхнувся.
Якось, коли Люй був пастухом, то запропонував себе голодному тигру, щоб захистити овець, яких він пас. Тигр пішов геть, не зачепивши Люя.
Безліч разів Люй відхиляв залицяння красивої пані, якій він по своїй доброті дозволив переночувати в маленькій хатинці в горах.
Незабаром після того, як його пограбували і він утратив усі свої цінні речі, Люй знайшов трохи золота в полі, але зробив вигляд, що не помітив його, і пройшов мимо нього.
Бронзовий посуд, який Люй купив на ринку, виявився зробленим із золота. Зрозумівши це, він поспішив повернути посудини продавцю.
Один божевільний на вигляд даос пообіцяв, що якщо хтось проковтне його ліки, то відразу помре, проте після реінкарнації зможе отримати Дао. Ніхто не зважувався зробити це, а Люй підійшов і прийняв ліки. Люй не помер.
Коли через сильний шторм човен Люя серед ріки пошкодився, Люй зовсім не злякався за своє життя і не боявся смерті.
Коли привиди і монстри з'явились у кімнаті, де Люй сидів в медитації, чоловік залишався спокійним. Коли дияволи стали погрожувати, що вб’ють його через те, що, мовляв, у попередньому переродженні Люй заборгував їм своє життя, Люй спокійно відповів: «Якщо це правда, так тому і бути». Після цих слів раптом з'явився даоський майстер, а всі дияволи втекли. Майстер сказав: «Тепер ти готовий до шляху». Врешті-решт Люй осягнув Дао.
Про Люя складено багато народних оповідей та легенд. Багатьом відомо, що він був головним героєм історії «Сон, який наснився, поки варилась пшоняна каша».
Ця історія розповідає нам, як один освічений і амбітний пан заснув на подушці, яку йому запропонував у таверні даос. Сталося це тоді, коли даос готував для нього пшоняну кашу.
Після того, як чоловік прокинувся, то відразу поїхав здавати іспит державного службовця. Після успішної здачі його призначили на посаду чиновника. Пізніше він став прем'єр-міністром і жив щасливо у своєму особняку з прекрасною дружиною і двома дітьми.
Однак незабаром заздрісні міністри несправедливо звинуватили його у злочинах, і він втратив прихильність імператора. Його відправили на заслання, дружина залишила його, а діти померли. Залишившись насамоті, під час сильної хуртовини він був на волосині він смерті...
Потім чоловік прокинувся і виявилось, що він ще у таверні, а пшоняна каша ще не зварилась. Дивлячись на даоса, який посміхався, він раптом зрозумів, що те його життя було просто сном. Після цього він почав вдосконалюватися за вченням Дао.
Існують різні версії цієї історії. Люя іноді зображали як поважного пана, а іноді як послідовника даосизму. Ця історія показує минущість людського життя, як безперервну низку слави, пошани, бідності та безпорадності.
