Зоряна карта на Землі (Цикл статей на тему 'Таємниці старовини')
У центрі нашої уваги опинилися піраміди Ґізи (одне з "чудес світу") та храмовий комплекс Ангкор-Ват у Камбоджі. Останні дослідження свідчать про небувалу точність і відповідність їх побудови розташуванню зірок на небі 12500-річної давнини. З’ясувалося, що три піраміди Ґізи відтворюють і відображають небесну картину - розташування і розміри трьох зірок сузір'я Оріона. Вигляд зверху показує, що Велика Піраміда і друга піраміда лежать на діагоналі, спрямованій під кутом у 45˚, тобто на південний захід до південної сторони першої. Третя піраміда дещо зміщена на схід від цієї лінії. Три зірки Поясу Оріона також утворюють неначе "неправильну діагональ"...
Проте, подивившись на сьогоднішнє небо, ви не виявите точної відповідності між топографією долини Ґіза і сузір'ям Оріона. Для того, щоб дізнатися, яким небо було за часів будівництва пірамід, необхідно зазирнути в минуле. І такі дослідження провів Роберт Б’ювел. Щоб визначити період, коли розташування пірамід повністю відповідало розташуванню зірок Оріона, йому довелося скористатися астрономічною комп’ютерною програмою "Skyglobe 3.5" і врахувати космічне явище, що зваться прецесією. Прецесія - це надзвичайно повільне похитування земної вісі по коловому конусу, цикл якого триває 25920 років. Результатом цього циклу є зсув положення зірок із швидкістю 1˚ за 72 роки (тобто 360˚ за 25920 років). Таким чином, учений зміг виявити у минулому таку епоху, коли картина зоряного неба співпадала з розташуванням пірамід. Учений сказав: "Ця епоха припадає на 10500 р. до н.е., або початок (фактично "Перший Час") нинішнього прецесійного циклу сузір’я Оріона. Саме в цю епоху, і тільки в цю епоху розташування пірамід на землі точно відтворювало положення на небі трьох зірок Поясу Оріона". Можна звернути увагу на те, що Осиріса у древньоєгипетських текстах досить часто називають Богом Першого Часу. Тому, якщо відповідність дати 10500 р. до н.е. початку прецесійного циклу є збігом, то цей збіг просто дивовижний... Поки що науці важко знайти відповіді на подібні загадки.
А зараз подивимося на інше "диво світу", розташоване в далекій Камбоджі, яке, на думку істориків, ніяк не може бути пов’язано з єгипетськими пірамідами. Другим "дивом" є храмовий комплекс Ангкор-Ват і Ангкор-Тхом, що з'явилися тисячу років після зникнення цивілізації фараонів, а саме між 802 і 1220 рр. н.е. Результати Б’ювела надихнули його колегу Грема Хенкока, і об’єкт для своїх досліджень він обрав невипадково: Ангкор знаходиться на 72˚ на схід від Ґізи. Назва Ангкор на санскриті означає "місто", але водночас древньоєгипетською мовою "Ангкор" має точне значення "Бог гір живе". Серед уцілілих тріумфальних написів Джаявармана VII, кхмерського короля, виявлено загадковий напис на стелі, відкопаній на території королівського палацу: "Країна Камбу (Камбоджа) аналогічна небу". Саме ця підказка надихнула дослідників на пошуки нерозкритих загадок цієї стародавньої споруди.
У 1996г. помічник Хенкока Д. Грісбі, проводячи кореляцію Ангкора із зоряним небом, виявив, що головні споруди цього храму імітують хвилясту лінію сузір’я Дракона, або Оріона. Ангкор-Ват складається з п’яти розташованих один в одному прямокутників. Їх короткі сторони орієнтовані точно на північ і південь: згідно новітнім топографічним вимірюванням, абсолютно без похибки. Довгі сторони так само точно орієнтовані на схід і захід (похибка 0,75˚). Примітно, що ці храми були споруджені на місцях ще стародавніших споруд, тому звідси витікає ще одне важливе питання: хто і коли почав будівництво цього храму?
Для цього Хенкок також скористався комп'ютерною програмою "Skyglobe 3,5", за допомогою якої Б’ювел виявив прихований план розміщення пірамід Гізи. Відправною крапкою послужила дата 1150 р. н.е., коли помер Сур’яварман ІІ, при якому і був споруджений Ангкор-Ват. Але ні в цей, ні в будь-який інший історичний період існування Ангкора не було випадку, щоб це сузір’я знаходилося у відповідній позиції. Залишалося тільки одне: перевірити, як виглядало небо над Ангкором у 10500 р. до н.е. І Хенкок мав рацію: у 10500 р. до н.е., в день весняного рівнодення, сузір’я Дракона опинилося на півночі посередині неба, точно проектуючи свої зірки на головні храми Ангкора!
Виходить, що основні храми Ангкора, як і піраміди Ґізи, фіксують одну і ту ж дату - 10500 р. до н.е. Але ж загальновідомо, що в ту епоху ні в Єгипті, ні, тим більше, на території нинішньої Камбоджі не було навіть зачатків такої високорозвинутої цивілізації, що зуміла не тільки створити такі грандіозні споруди, але з великою точністю відтворити в них видиму картину зоряного неба! І чому в обох випадках монументи прив’язані саме до 10500 р. до н.э.? Чи існує в цьому якийсь прихований зв’язок? Можна, звісно, припустити, що храми були побудовані саме в цей час, а не тоді, коли дотепер вважали історики. Але ще більшою загадкою залишається те, з якою метою вони були побудовані? І як могли люди епохи неоліту володіти такими великими знаннями точних наук, що дозволили їм робити розрахунки з мінімальним ступенем похибки? Наприклад, Велика Піраміда Ґізи майже ідеально зорієнтована по сторонах світу. Середня похибка складає близько двох кутових минут, що відповідає відносній помилці менше 0,015 %. Похибку в два-три градуси - похибка близько одного відсотка - неозброєним оком помітити неможливо, але об'єм підготовчих і будівельних робіт при цьому значенні знижується дуже істотно.
Далі, якщо ми порівняємо сторони основи піраміди, то побачимо мінімальну різницю в розмірах: 230,3 і 230,1 метра, що складає менше 0,1%. Навіть при будівництві сучасних будівель важко домогтися такого малого відхилення, похибка в наших будівлях складає зазвичай 1-2%, тобто більше, ніж у стародавніх зодчих! Стародавні будівельники так званої піраміди Хеопса досягли майже ідеальних значень її кутів: південно-східного і південно-західного - 89° 56' 27", північно-східного - 90° 3' 2", північно-західного 89° 59' 58" (похибка всього дві секунди). До того ж піраміди складені таким чином, що вершина знаходиться точно над центром основи. Навіть незначна похибка у куті нахилу однієї з бічних граней могла привести до значної розбіжності ребер біля вершини піраміди. Яким чином тоді були подолані труднощі фізичного та організаційного характеру, щоб дотриматися такої виняткової точності - це залишається загадкою. Ще більш незрозумілим є те, як люди тих часів могли мати такі знання у геометрії та математиці, коли нас вчили, що засновник цих наук – Піфагор – жив у 5 ст. до н.е.
Дослідник храмового комплексу у Камбоджі Г. Хенкок у своїй відомій книзі "Дзеркало небес, або пошук зниклої цивілізації" спробував відповісти на питання про мету будівництва цих споруд. На його думку, в доісторичну епоху на Землі існувала духовна система, заснована на ідеї відродження і безсмертя. Вона належала досить розвиненій цивілізації, яка незрозуміло яким чином зникла з лиця землі. Дослідники звертаються також до міфів і легенд, в яких йдеться про Золоте століття, про Пралюдину, від якої пішло людство або весь світ, і про Героя, що рятує світ від загибелі, і про циклічний час. Що представляють собою ці знання, приховані за міфами і цими стародавніми спорудами, і де вони знаходяться - невідомо, і буде потрібно, напевно, не один рік ретельних досліджень і пошуків, щоб виявити цю приховану спадщину людства та знайти ключі до таємниць Всесвіту. І якщо людям раптом пощастить, і їм відкриються ці знання, не виключено, що в недалекому майбутньому доведеться знову наново переписувати історію, вписавши цього разу в неї найдавнішу сторінку.