Китай очікує дефіцит ріпакового шроту після введення 100% мита на головного постачальника — Канаду
Китай ризикує зіткнутись з дефіцитом пропозиції ріпакового шроту до третього кварталу цього року. Причина — нововведені тарифи Пекіна на поставки з Канади (найбільшого експортера), які порушують торгівлю. Існуючі альтернативні джерела навряд чи зможуть покрити дефіцит, пише Reuters.
Ф'ючерси на ріпаковий шрот, що обертаються на товарній біржі Чженчжоу, підскочили більш ніж на 8% після того, як Пекін оголосив про введення з 20 березня 100% тарифу на імпорт ріпакового шроту та інших олійних культур з Канади.
Фахівці консалтингової компанії Mysteel впевнені, що запровадження політики підвищення податків миттєво порушить початковий торговельний баланс.
Підвищення мит на олійні культури стало наслідком розпочатого Пекіном антидемпінгового розслідування щодо поставок з Канади, однак нові тарифи на ріпаковий шрот та олію стали несподіванкою для галузі.
«Всі очікували, що влада оголосить введення мита, але ми всі були захоплені зненацька, коли ця заява надійшла щодо насіння для олії та шроту», — каже один із сінгапурських трейдерів. Він додає: «Це сильно вдарить по переробникам кормів, оскільки вони планували імпортувати більше канадського шроту замість насіння для олії».
Ріпак — це олійна культура, яка переробляється на олію для приготування їжі та інших продуктів, а також відновлювані види палива. Решта ріпакового шроту використовується як високопротеїновий корм для тварин і добриво.
Найбільшим виробником ріпаку є Канада. Вона забезпечує понад 70% китайського імпорту ріпакового шроту та майже весь імпорт олійного насіння. Ріпак також відомий як канола.
Зараз потреби Китаю в ріпаку, шроті та олії забезпечені повністю, в результаті великих обсягів імпорту в четвертому кварталі минулого року.
Але трейдери та аналітики попереджають про неминучий дефіцит до третього кварталу цього року, коли запаси вичерпаються.
Китайська митниця дозволяє імпорт ріпакового шроту з 11 країн (Росія, Казахстан, Пакистан, Японія, Ефіопія, Австралія, Індія та Білорусь), щоб створити можливості для альтернативних поставок.
Однак пропозиція продукту на міжнародному ринку обмежена.
У 2024 році Китай імпортував 2,02 мільйони метричних тонн шроту з Канади, потім 504 000 тонн з Об'єднаних Арабських Еміратів і 135 000 тонн з Росії, згідно з митними даними.
Частина китайського попиту може переорієнтуватися на Росію, Україну або Індію, але ці країни навряд чи зможуть повністю задовольнити китайські потреби, кажуть трейдери й аналітики.
Оле Хоуе, директор з консультаційних послуг IKON Commodities в Сіднеї, сказав: «Жодна країна не має таких масштабів, як Канада».
«Австралія, другий за величиною експортер ріпаку в світі. Країна не має великих надлишків ріпакового шроту та потужностей з його переробки, щоб значно збільшити експорт», — зазначив Хоуе.
Індія відвантажує в інші країни близько 2 мільйонів тонн шроту щорічно. Високі ціни обмежили поставки до Китаю в 2024 році 13 100 тоннами.
За словами Рози Ванг, аналітика шанхайської агроконсалтингової компанії JCI, щоб компенсувати дефіцит пропозиції, Китай може більше покладатися на самозабезпечення потреб у ріпаковому шроті або перейти на соєвий шрот.
Більшість виробників кормів для тварин у Китаї покладаються на соєвий шрот як на основне джерело білка. Однак деякі галузі віддають перевагу саме ріпаковому шроту.
Китай заявив, що збільшить посіви ріпаку цього року.