Люй Менчжен — доброчинний прем’єр-міністр династії Сун
Велика Епоха
У часи царювання династії Сун жив Люй Менчжен (946—1011 рр.). При двох імператорах він тричі був призначений на посаду прем'єр-міністра. Люй не боявся доповідати правду своєму керівництву, а також давати імператорам відверті поради. По відношенню до своїх підлеглих Люй проявляв доброту і терпимість. У Китаї його вважають шляхетним прем'єр-міністром.
Люй Менчжен
Люй Менчжен, поважний прем’єр-міністр династії Сун. Ілюстрація: Юань Фан/Велика Епоха
В сім’ї Люй Менчженю з дитинства привили повагу до Богів та Будд, а також добродушне ставлення до людей. За результатами імператорських іспитів Люй посів перше місце. Коли він як новий працівник прийшов в імператорський двір, один невідомий йому чиновник вказав на нього пальцем і сказав образливі речі. Люй не звернув на це уваги, ніби нічого не почув. А коли його близький колега вирішив з’ясувати, ким був той чоловік, Люй зупинив його та сказав: «Мені краще не знати його імені, бо доведеться прикласти зусиль, щоб забути його». Його колеги були вражені.
За бутності Люя прем’єр-міністром якось він спитав синів: «Що люди кажуть про мою роботу на цій посаді?» Один із його синів відповів: «У тебе хороша репутація, але про твої здібності знають мало. Люди говорять, що ти тільки роздаєш обов’язки та наділяєш повноваженнями підлеглих, які розбираються в справах. Батьку, ми думаємо, це несправедливо». Люй відповів їм з усмішкою: «Забудьте про мої таланти. Мене призначили тому, що імператор вірить, що я відберу для служби дійсно тямущих, умілих працівників. Моя задача як прем’єр-міністра полягає в тому, щоб управляти урядом, в якому працюватимуть кращі таланти нашої династії. Якщо буде інакше, то це вважатиметься моєю халатністю».
Хоча Люй займав посаду прем’єр-міністра, але жив скромно. Якось він звільнив з канцелярії одного чиновника, що брав хабарі. Проте під час імператорських засідань правителю сказали, що той чиновник не міг порушити закон і приводили різні аргументи на його користь. Було висловлено припущення, що Люй перевищив свої повноваження, щоб помститись тому чиновнику за те, що колись він відмовився позичити гроші менш заможному Люю. Імператор повірив в такі розповіді й відновив на посаді звинуваченого в хабарництві чиновника. Люй не намагався захистити себе. Через деякий час виявили багато доказів зловживання того чиновника, і цього разу його звільнили з канцелярії назавжди. Почувши цю новину від імператора, Люй просто відповів: «Я знав».
Будучи прем’єр-міністром, Люй рекомендував для служби найкращих людей, а особисті уподобання імператора не враховував. Якось імператор запитав Люя, кого можна призначити послом і відправити на службу за кордон. Чоловік, якого він запропонував, не сподобався правителю. Коли на наступний день імператор знову спитав Люя про посла, Люй порекомендував призначити ту саму людину. Імператор був незадоволений та відхилив пропозицію. Коли він на третій день спитав те саме, Люй представив довгий рекомендаційний лист для того ж чоловіка. Імператор розлютився, жбурнув листа і закричав: «Чому ти такий впертий?». Люй підібрав листа і спокійно відповів: «Я вважаю, що ця людина краща для виконання цієї місії. Я не можу наражати на небезпеку націю, щоб тільки догодити Вам, Ваша величність». Імператор нарешті змінив свою думку і призначив ту людину на посаду посла, і вона справилась зі своїм завданням.
Народ запам’ятав Люя і як автора відомої «повчальної пісні», яка говорить людям бути ввічливими, жити в злагоді з іншими, вірити, що добро відплатиться добром, а зло повернеться злом, а також бути добродійними. Він щодня робив поклоніння Будді та проповідував буддистські істини членам своєї родини. Він навчав своїх дітей жити простим життям та бути старанними, а також поважати Богів та небо. Він вважав, що той, хто розуміє закони долі, щосили намагатиметься бути доброю людиною, і це врешті-решт принесе процвітання для нього та його нащадків.
