Історія Китаю: як полководець династію Тан рятував

У середній період правління династії Тан відомий у той час генерал Го Цзи-і допомагав імператору втриматися на троні. На владу над країною почали раз у раз зазіхати повстанці, проте всі їхні походи завершилися невдачею завдяки великому таланту генерала Го.

Одного разу, під час заворушення, повстанській армії вдалося зайняти виграшну позицію на горі. Армії ж династії Тан довелося розмістити війська в незручному місці біля її підніжжя. Тоді генерал Го Цзи-і вирішив обійти противника з тилу і направив 4000 гвардійців до задньої частини гори, а військам, які перебували біля передньої її частини наказав відступити, щоб тим самим виманити повстанців покинути вигідну позицію. Як тільки ворог спокусився і пішов в атаку, покинувши гору, кінні гвардійці, які перебували в тилу, швидко зайняли вершину і встановили там свої прапори. Помітивши цей умовний знак, генерал жваво розгорнув війська і атакував противника. Незабаром ворог був розгромлений.

Однак, де щастя плодиться, там і заздрість родиться — успіхи Го стали дратувати деяких чиновників. Підступний канцлер доніс наклеп на генерала імператору, якого той послухався і відсторонив Го від командування військом. Однак не встигли Го понизити в посаді, як армія противника зробила несподівану атаку на столицю Чан'ань. Та біда була ще в тому, що армія династії Тан в цей час перебувала далеко від столиці.

В імператора не було іншого виходу, окрім як відновити Го у званні генерала і наказати йому розбити повстанців. Го Цзи-і відправився на лінію фронту тільки з 20-ма вірними воїнами, проте по ходу просування продовжував набирати армію. Репутація, яку він завоював раніше, зіграла йому на руку, і він швидко зібрав більше 10 тисяч своїх прихильників ще до того, як досяг околиць столиці. До того часу імператор утік зі столиці, а місто тримала в руках двохсоттисячна армія противника.

Столиця була взята легко і без опору, що викликало підозру у ворога, і Го вирішив використати це в своїх цілях. Він направив війська на гору і звелів розпалити на вершині безліч вогнів, а також голосно бити в барабани, нібито показуючи, що армія готується до наступу. У той же час, він послав невеликий кінний загін патрулювати місцевість поблизу міських стін, наказавши прикинутися, ніби незабаром має прибути вся армія. А в столицю він направив лазутчиків, які поширювали чутки: «Генерал Го повертається! Генерал Го скоро буде тут! Армія Тан на підході!» Налякані цими промовами, ворожі війська зі страху втекли з міста.

Коли Го Цзи-і було близько сімдесяти років, над державою нависла ще одна біда. Повстанці уклали союз з сусідньою державою, і ворог із трьохсоттисячною армією почав наступати зі всіх напрямків. І знову імператор наказав генералу виступити на захист країни. Відправившись на фронт, Го незабаром дізнався, що нещодавно ватажок повстанської армії помер від хвороби, і що ця подія викликала конфлікт усередині ворожого табору. Таким чином, він зрозумів, що зараз найкращий час, щоб зруйнувати союз недругів.

Один з командувачів армії противника раніше вже був знайомий з генералом Го і захоплювався ним, але повірив чуткам про те, що Го загинув у бою. Дізнавшись про це, Го вирішив самотушки зайти в табір ворога і провідати давнього знайомого. Хоч Го відмовляли від такої затії, але він наполіг на своєму.

Коли Го разом з кількома солдатами прибув до табору, ворожі воїни були вражені його сміливістю. Він повільно зняв з себе обладунки і поклав на землю свій спис. Головнокомандувач повстанців також здивувався цьому, проте був дуже радий знову побачити його. Обидва воєначальники відразу знайшли спільну мову і поклялися, що більше ніколи не будуть воювати один проти одного. Відразу після цього армія противника почала відступати. Ось так генерал Го знову врятував династію Тан.

Го Цзи-і помер у віці 85 років. Імператор настільки був вдячний йому за заслуги перед імперією, що великі почесті мала і сім'я Го, і його нащадки. Після смерті Го Цзи-і його образ був обожнений однією з відомих у Китаї релігій.