Чи справді пакети, що біологічно розкладаються, повністю розкладаються в ґрунті? Це питання цікавить багатьох, хто хоче відмовитися від поліетиленових пакетів і перейти на упаковку, яка завдає меншої шкоди навколишньому середовищу.
#img_center_nostream#Поліетиленові пакети становлять одну з найбільших проблем для екології: сотні років розкладаючись в землі, вони отруюють ґрунт і ґрунтові води, а під час спалювання в повітря потрапляють не менш отруйні речовини. Заповзятливі виробники пропонують нам перейти на так звані екологічні біопакети, які розкладаються в ґрунті набагато швидше. Але чи це насправді так?
Для початку розберімось, що таке біорозкладання. Це процес, в ході якого під дією бактерій або інших біологічних процесів органічний матеріал розпадається на екологічно безпечні речовини. Розкладання може відбуватися як без кисню (анаеробно), так і з киснем (аеробно).
На сьогодні не існує чіткого визначення терміна «біорозкладаний» щодо товарів в цілому. Тому існують стандарти тестування тільки для їх окремих компонентів.
#img_center_nostream#Біорозкладаний пластик (БП) — це велике сімейство різних полімерів, які виробляються з рослинної сировини і розкладаються до води та діоксиду вуглецю. Пшениця, кукурудза, цукровий очерет і т.п. рослини можуть використовуватися в якості сировини для БП.
Полімери, хімічно синтезовані з мономерів, отриманих з рослинної сировини, наприклад, полілактид (РLA), також відносяться до БП.
Процес розкладання БП може бути різним. Наприклад, пластик на основі крохмалю розкладається в природних умовах. Але такі пластики, як полілактид, для нього потрібні підвищена вологість і температура, чого можна досягти в умовах промислового та природного компостування.
Оксорозкладні пластики — поліетилен з добавками солей перехідних металів (заліза, кобальту, нікелю) — також відносяться до БП. У природних умовах розкладання таких пластиків відбувається в 2 етапи. Спочатку під дією кисню і світла пластик розпадається на дрібні фрагменти поліетилену та солі металів. Що відбувається на другому етапі — дізнатися неможливо, але, як запевняють виробники, під впливом мікроорганізмів фрагменти поліетилену розщеплюються.
#img_center_nostream#Проведене незалежне дослідження показало, що за 350 днів не більш як 15% поліетилену з оксопластіку розкладається в ґрунті до діоксиду вуглецю. Таким чином, пластиковий пакет, який повинен був би повністю зникнути в природних умовах, перетворюється в масу дрібних пластикових гранул, забруднюючи навколишнє середовище мікроскопічними частинками пластика. Мікропластик забруднює воду і знижує родючість ґрунту.
Можна з упевненістю сказати, що оксорозкладні пакети розкладаються не повністю.
#img_center_nostream#
Біопластик має спеціальне маркування:
1. Вибір сировини для виробництва біопластика. Основна сировина БП, що повністю розкладається, — це рослинні культури, які використовуються також як їжа: пшениця, кукурудза, цукровий очерет. Виходить, що виробництво пластика конкурує за сировину з виробництвом продовольства. Скорочення орних земель, зменшення водних ресурсів, великі витрати енергії — все це ставить доцільність подальшого виробництва БП під сумнів.
2. Умови для повного розкладання БП. Купуючи товари з пластиків, що «розкладаються», потрібно враховувати їх подальшу долю. На жаль, на наших звалищах немає тих необхідних умов, які потрібні для розкладання БП — умов компостування. Це можна організувати тільки у себе на ділянці.
3. «Псевдорозкладні» біопластики. Оксопластики, що продаються під виглядом БП, завдають не меншої шкоди екології, аніж звичайний пластик. Через добавки, які знижують механічну міцність поліетилену, оксопластик можна відправити на переробку. Єдиний спосіб «утилізації» таких пластиків — відправити на смітник разом з іншими непереробними відходами.
#img_center_nostream#На жаль, паперова упаковка також не вихід з цієї ситуації: вона не міцна, а на її виробництво витрачається первинна деревина, яку нераціонально використовувати з цією метою. Виробництво паперу вимагає великих витрат електроенергії і води, а на виході утворюється велика кількість токсичних стічних вод.
Єдина перевага паперової упаковки — її здатність перегнивати в природних умовах і перероблятися. Але це стосується лише паперових пакетів без вставок з інших матеріалів (пластикових або металевих елементів), гофрованих або ламінованих.
Таким чином, екологічність біопакетів — це, скоріше міф, створений самими виробниками.
Якщо ви шукаєте екологічну альтернативу пластиковим або поліетиленовим пакетам, візьміть екоторбу з тканини. Багаторазова екоторба прослужить вам довго, а після попадання на смітник не завдасть навколишньому середовищу такої шкоди, як пластиковий пакет.
За матеріалами Еcoidea.by.
Дізнайтеся також, як організувати сортування сміття у себе вдома.