Єрусалим: три корені

У старозавітні часи Єрусалим оточували сонячні оливкові гаї, соснові бори і листяні ліси, в яких росли запашні мигдалеві дерева. Але багатовікові нескінченні війни за святу землю перетворили околиці Єрусалиму на пустелю.

Три віри, три релігії, три корені

Єрусалим розкинувся на пагорбі поблизу джерела Геон, неподалік від гори Моріа. Він стояв осторонь від торгових шляхів, що пролягали тоді зі сходу на захід і з півночі на південь. 3000 років тому тут, за переказами, з'явилося перше поселення. З того часу і почався відлік часу: 3000 років воєн, пожеж і страждань. Така гірка доля! І в той же час така гідна, стоїчна.

Три релігії –  іудаїзм, християнство, іслам – роблять священною цю землю. Паломники трьох релігій здійснюють тривалі переходи, щоб потрапити сюди. Якась невідома сила притягує людей.

У самому серці Єрусалиму знаходиться гора Моріа, відоміша всім як Храмова гора. Це найсвятіше місце для всіх іудеїв світу. Як оповідають іудейські джерела, з Храмової гори Бог узяв глину, щоб створити першу людину, і що саме на горі Моріа знаходиться той самий Наріжний Камінь, з якого почалося створення світу.

Але Храмова гора є священною і для мусульман. Арабською вона називається Ель-Харам ель-Кадсі а-Шаріф, що в перекладі звучить як «Святе місце в Єрусалимі». За ісламською традицією, ангели Аллаха відвідали цей Наріжний камінь перед створенням Аллахом людини.

І пізніше, з цього ж каменя пророк Мухаммед вознісся на небо. Ось цей Наріжний Камінь і гора, на якій він знаходиться, і є каменем спотикання в арабо
ізраїльському конфлікті вже багато років.

Християни, що прибули до Єрусалиму, прагнуть відшукати Віа Долороса, Вулицю Страждань, щоб пройти Хресним шляхом, яким ішов Ісус на Голгофу. Вулиця починається в мусульманському кварталі, в стінах Старого міста з місця, де Ісус був засуджений до розп'яття, і закінчується в храмі Гроба Господня. Тут відбулося розп'яття Ісуса Христа, на цьому місці був збудований християнський храм.

Суть

Міста, як і люди, нам цікаві тим, що складає їхню суть, а не зовнішність. Овіяний легендами  Єрусалим завжди привертав до себе увагу людей, що шукають відповіді на питання про початок всіх початків, про сенс буття, про походження людства.
Єрусалим – це не стародавні камені, це сильний дух і віра, здатна знищити армію, це боротьба за звільнення від рабства, головним чином, внутрішнього. І потрібно

перейнятися всім цим перш ніж потрапиш у це стародавнє місто, щоб зрозуміти його. Багатовікові споруди Єрусалиму – це не Нотр-Дам де Парі, не Колізей, і не Сікстинська капела… Туди їдуть не насолоджуватися красою витворів мистецтва. Туди їдуть, щоб осягнути цей світ і знайти своє місце в ньому.

Багато болю і  сліз увібрали в себе камені стародавнього  міста. Стіна зруйнованого храму, що не випадково збереглася, називається Стіною Плачу. Скільки разів руйнувалися храми, стільки ж разів відроджувалася віра. Нелегко пронести її крізь століття і війни, крізь згарища і кров.

Тут запалюють свічки

Історія Єрусалиму почалася у Бронзовому віці. Заснували місто люди, які живуть у Палестині і називають себе євусеями. Це один із Ханаанських народів. Як і безліч стародавніх міст, Єрусалим утворився там, де була вода. Джерело Геон і поклало початок існуванню міста. Потім тут стали зупинятися на нічліг каравани.

Близько 1000 року до н.е. Єрусалим став єврейською столицею. Тоді до влади прийшов цар Давид, він укріпив місто, обніс його фортечною стіною. Цар Давид побудував на горі Моріа жертовник Бога. Так було започатковано святість гори Моріа і Єрусалиму в іудаїзмі.

Це святе місце для всіх євреїв світу. Тут Давид вирішив закласти Храм, який повинен був стати центром духовності. Він велів перенести до Єрусалиму Скрижалі Заповіту – дві кам'яні таблички з Десятьма Заповідями, дані Мойсеєві, і Мінору, золотий світильник, в якому вічно горить вогонь.

Але не Давид, а його син, цар Соломон, ставить Перший Храм. Він став єдиним центром богослужіння єврейського народу: з того часу, де б ти не жив, тричі на рік  – у свята паломництва – ти повинен прийти в Єрусалимський храм з жертвопринесенням.

У VI столітті до н. е., під час правління Вавилонського царя Навуходоносора, коли Іудея була частиною Вавилонської імперії, Єрусалим був повністю зруйнований, а Перший Храм – Храм Соломона – спалений. Скрижалі Заповіту зникли. Так закінчилася епоха Першого Храму.

Після звільнення Єрусалиму персами цар Кір дозволив побудувати Другий Храм. Так і було зроблено. Тепер тут проводилися іудейські обряди і засідав Синедріон.

Ірод Великий, іудейський цар, що правив у I столітті до н.е., реконструював Другий Храм, зробив його більш представницьким, багатим і величним. Слава про нього пішла по всьому світу. При цареві Іродові Єрусалим став найвідомішим і найблискучішим зі східних столиць, як пише римський історик Пліній Старший. Але після Ірода Другий храм був зруйнований. Від нього залишилася лише західна стіна. Її назвали Стіною Плачу – Котель. Сюди, до стародавнього каменя, приходять молитися, просити за своїх рідних, приносять записки і засовують їх між каменів. Тут запалюють свічки.

Символ миру

У всі століття Єрусалим переходив з рук у руки, від  народу до народу, від царя до царя, від імперії до імперії. У різні  періоди Єрусалим був то столицею королівства хрестоносців, то релігійним центром ісламського світу; то місто захоплювали монголи, або по черзі єгипетські, багдадські халіфи або турецькі султани. Війни за Єрусалим тривали і в наші дні. Остання Шестиденна війна відбулася у 1967 році.

А починаючи з 1980 року, Єрусалим став неподільною столицею Ізраїлю. І сьогодні його називають Святим містом, символом загального миру і відродження. Не тільки паломники, але й багато туристів приїжджають до Єрусалиму, щоб познайомитися з його історією. Єрусалим потрібний, щоб кожен, хто приїхав у це незвичайне місце, міг задуматися: «Хто він? Для чого живе? Де його дім? Де його початок?