Російсько-українська війна прискорила крах китайської глобальної стратегії «Один пояс, один шлях»
За останні десять років Комуністична партія Китаю (КПК) стратегічно покладалася на свою ініціативу «Один пояс, один шлях» вартістю 4 трильйони доларів, щоб зміцнити свій імідж та вплив щонайменше в 149 країнах. Але успіх оминув її зусилля, і стратегія «Один пояс, один шлях» може бути приречена.
Візьмемо, наприклад, спроби КПК, що застопорилися, просунути стратегію «Один пояс, один шлях» через країни Європи. Непередбачуваними виявилися бар’єри та затримки, створені санкціями, накладеними на Росію за вторгнення в Україну.
До введення санкцій Китай використовував Росію як зручний транзитний пункт для переправки обладнання та матеріалів для «Одного пояса, одного шляху». Китай відправляв свої вантажі до Санкт-Петербурга залізницею Китай-Європа, а потім відправляв їх через Балтійське море до Центральної Європи. Санкції змусили Китай спрямувати свої вантажі в обхід Росії та ввозити їх до Європи за повільнішими наземними маршрутами через Білорусь, Польщу та інші країни.
Китайська стратегія «Один пояс, один шлях» була вперше представлена у 2013 році головою КПК Сі Цзіньпіном. Стратегія складається із двох частин: на суші через Економічний пояс Шовкового шляху, який проходить через Центральну Азію, Центральну та Східну Європу до Західної Європи; і по воді через «Морський Шовковий шлях», що проходить через Південнокитайське море та Індійський океан, на захід через Південно-Східну Азію до Південної Азії, Близького Сходу, Африки та Європи.
Україна, що розтерзана війною, знаходиться на стику євразійського континенту і є важливими воротами до Європи з Азії та важливим джерелом енергії, продовольства та військових технологій для Китаю.
Інші країни, розташовані вздовж маршруту доставки «Одного поясу, одного шляху», включно з Білорусією, Польщею та Румунією, також відчули на собі напругу, спричинену російсько-українською війною. Білорусь, наприклад, зазнала низки побічних санкцій за своє рішення стати на бік Росії.
Російська дилема «Одного поясу, одного шляху»
Китайсько-європейська залізниця є важливим каналом наземних вантажних перевезень. Це єдиний найважливіший перевізник наземного економічного поясу «Один пояс, один шлях», маршрути якого проходять із заходу на схід через Казахстан, Росію, Білорусь, Польщу та Європу.
31 березня китайська газета Economic Daily описала, як санкції проти Росії та Білорусії змушують потяги курсувати цими країнами, а також Україною. Унаслідок цього постачання до Європи затримуються, а потяги, що повертаються до Китаю, часто порожні. Невідомо, як довго продовжиться цей збій.
Китайські компанії, які беруть участь у проєкті «Один пояс, один шлях», зазначають, що затримки з вантажами та транспортуванням — не єдині проблеми, з якими вони стикаються. Крім того, санкції та спричинені ними заворушення створили труднощі з логістикою, зростання вартості робочої сили та складності з укладанням торгових угод, оскільки російські банки більше не є частиною SWIFT.
На думку Туо Вея, оглядача американських подій, позитивне враження, яке «Один пояс, один шлях» сподівався зробити на Європу, було підірвано на світовій арені через те, що Китай вступив у союз із Росією. Цей «синяк під оком» сприяв тому, що стратегія «Один пояс, один шлях» стала вразливою для провалу в Європі та інших країнах.
В інтерв’ю The Epoch Times Вей припустив, що очевидна підтримка Росії з боку КПК змусить Україну чинити опір тому, щоби стати пішаком в «Одному поясі, одному шляху» після війни, як це зробила Литва.
Вей сказав: «Інші європейські країни, включно з Німеччиною, Чехією, Угорщиною, Польщею, Болгарією та Румунією, також можуть переглянути свою співпрацю з КПК та побоюватися її проникнення».
«Один пояс, один шлях» спричиняє борги та повстання
Тим часом у Шрі-Ланці, ключовому вузлі морського маршруту «Одного поясу, одного шляху», громадяни протестують через найгірший стан економіки з 1948 року. Ця маленька острівна країна залежить від торгівлі з Росією та Україною у сфері туризму та чайної промисловості. Але війна між цими країнами спричинила те, що економіка Шрі-Ланки зазнає краху, й економічна криза в країні перейшла в політичну.
Проте крах економіки Шрі-Ланки розпочався не з вторгнення Росії до України. Він почалася, коли КПК безпосередньо використала свою стратегію «Одного поясу, одного шляху», щоб заманити Шрі-Ланку в боргову пастку, яка відтоді перетворилася на політичний кошмар.
За даними Світового банку, загальний борг Шрі-Ланки становить 35 мільярдів доларів США, з яких 6 мільярдів доларів США — борг перед Китаєм за кредити на фінансування проєктів «Один пояс, один шлях», керованих китайськими компаніями. Ці проєкти включають інфраструктуру, як-от порти, аеропорти та залізниці. Щоби допомогти стримати свій борг перед Китаєм, Шрі-Ланка у 2017 році погодилася передати Китаю в оренду на 99 років свій важливий порт Хамбантота в Індійському океані за ціною 1,1 млрд доларів. У 2021 році термін оренди був продовжений ще на 99 років.
Упродовж цього року Шрі-Ланка зобов’язана виплатити $6,9 млрд свого зовнішнього боргу. Але це малоймовірно, оскільки її іноземні резерви становлять лише 2,3 мільярда доларів. Щоби вирішити проблему дефіциту, Шрі-Ланка в січні цього року звернулася до КПК із проханням про реструктуризацію боргу. Але КПК досі не відповіла.
Щоби придушити масові протести, уряд Шрі-Ланки оголосив 1 квітня надзвичайний стан у країні. Це включало припинення всіх інтернет-комунікацій і запровадження комендантської години для громадян у столиці.
У ніч проти 3 квітня всі 26 членів урядового кабінету Шрі-Ланки, за винятком прем’єр-міністра, подали у відставку. Новий кабінет пропрацював менш як добу, після чого 7 квітня у відставку подав міністр фінансів. Потім 11 квітня протестувальники в Коломбо зібралися біля офісу президента Готабай Раджапакса й зажадали, щоби він також пішов у відставку.
Інші проблеми «Одного поясу, одного шляху»
Індонезія стала першою країною, яка взяла участь в ініціативі КПК «Морський шовковий шлях». Хоча Індонезія зберігала нейтралітет щодо інших країн, вона відчула тиск у зв’язку зі зростаючим впливом КПК у Південно-Східній Азії та експансією в Південнокитайському морі.
Згідно з опитуванням, опублікованим 5 квітня австралійським Інститутом Лоуї, індонезійці насторожено ставляться до китайських інвестицій. Майже половина респондентів вважає, що упродовж наступних 10 років китайський комуністичний режим стане ще лютішим. Шістдесят відсотків індонезійців виступають за співпрацю з іншими країнами задля стримування впливу КПК.
Індонезійці мають усі підстави підозрювати КПК. Їхні інвестиції в проект високошвидкісної залізниці для «Одного поясу, одного шляху» від Джакарти до Бандунга не приносять бажаних результатів. Будівництво ведеться китайською державною компанією, але початковий ентузіазм щодо цієї 142-кілометрової високошвидкісної залізничної лінії зник через тривалі затримки та перевитрати коштів, що перевищує 2,47 мільярда доларів.
Початковий кошторис КПК за цим проектом «Одного поясу, одного шляху» становив 5,5 млрд доларів США з точкою беззбитковості через 26 років. Згідно зі зміненою оцінкою, вартість проекту становитиме $7,79 млрд, а точка беззбитковості настане через 40 років. Ґрунтуючись на цих даних, можна з упевненістю сказати, що стратегія «Одного поясу, одного шляху» не сприяє зміцненню іміджу або впливу КПК в Індонезії.
Згідно з лютневим звітом Nikkei Asia, Китай витратив понад 7 мільярдів доларів на індонезійську залізничну лінію і продовжує вливати гроші в це підприємство. Якщо цей проект буде скасовано, Китай імовірніше втратить більше грошей, ніж Індонезія. Але наростаючі проблеми КПК зі стратегією одного поясу та одного шляху очевидні і в інших місцях.
Казахстан є ключовим вузлом сухопутного маршруту «Один пояс, один шлях», а оскільки через цю країну проходять усі три центральноазіатські газопроводи Китаю, вона є важливим джерелом енергії.
Із січня ціни на газ у Казахстані злетіли до недоступного рівня, і країна поринула в соціальні заворушення. Невдоволення населення також підігрівається зростанням цін на пшеницю та борошно, спричинене посухою та призупиненням імпорту зерна з Росії.
Загальннаціональні протести викликали хаос у тендітній економіці та на фінансових ринках Казахстану. Рівень інфляції країни стрімко зростає, центральний банк підвищив базову відсоткову ставку до 9,75 %, а курс тенге і далі стрімко знижуватися.
Станом на 28 лютого обмінний курс тенге до долара США впав до 496:1, різко знизившись порівняно з 433:1, зафіксованим під час заворушень 7 січня. Це спонукало Агенство з регулювання та розвитку фінансового ринку Казахстану призупинити торгівлю тенге, а банківські обмінні служби — припинити пропозицію котирувань.
Хоча Казахстан потенційно може отримати вигоду від проекту «Один пояс і один шлях», успіх малоймовірний. Не через фінансові труднощі Казахстану, а тому, що Китай уже завоював там несприятливу репутацію. Китайські нафтові та гірничодобувні компанії, що працюють у регіоні, були викриті в підкупі місцевих чиновників, звинувачувалися в забрудненні навколишнього середовища та провокуванні земельних суперечок із казахстанцями.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов'язково відображають думку The Epoch Times.
За матеріалами The Epoch Times USA