Латина: на північ від Неаполя і на південь від Риму

Між божевіллям Риму і хаосом Неаполю знаходиться щось більше, ніж просто ділянка швидкісної залізниці. Коротка поїздка вглиб країни приведе вас до давньоримських руїн, середньовічних сел, дивних садів і невеликих міст на вершині пагорба в оточенні кріпосної стіни. Щоб нагодувати шукачів сонця та пригод, цей регіон Італії, Латина, пропонує кращі в світі сири моцарелла і Рікотта, кальмарів у паперових кульках і піцу з восьминіга, що пропонують старовинні тратторії (або кафе) - досить заглянути в меню, написане крейдою на дощечках.

Латина зовсім не підходить для любителів звичних розмов на кшталт «Ми бачили Сикстинську капелу», але також Латина не шанує і цінителів келиха доброго вина. Латина – порівняно невідомий напрям для шукаючих пригод туристів, яким подобається аромат морського бризу і нижча платня за таке ж море, ніж на узбережжі Амальфи, і яким до того ж хочеться досліджувати історичні місця на узбережжі та всередині країни. І, зрозуміло, насолодитися місцевою кухнею.

З чого почати?

Ми розбили «табір» неподалік від моря в готелі «Оази ді Куфра» в Сабаудіі, куди за 40 хвилин можна дісталися з римського аеропорту «Фумічіно». Двокімнатний номер з балконом і видом на море коштує $ 145 за ніч. Такий самий номер у чотиризірковому готелі на узбережжі Амальфи коштує, принаймні, на $ 50 дорожче. Легкий сніданок зі свіжоспечених булочок, місцевого сиру і свіжих фруктів звичний для готелів на всьому середземноморському узбережжі, але тут сніданок сервірується в ресторані під відкритим небом. У прохолодну погоду в номері встановлюється обігрівач, а вікна завішують прозорими поліетиленовими шторами. А в теплу пору щоранку вас вітають шум прибою та шепіт пісків, що тішать і заспокоюють вашу душу. У «Оази ді Куфра» хороше обслуговування і є всі зручності, які можна очікувати від чотиризіркового європейського готеля, включаючи безкоштовний wifi.
 

Сабаудія славиться своїми пляжами, і хочеться сподіватися, що інші піски - піски часу - поступово зітруть її минуле. Раніше на цьому місці знаходилися малярійні болота, які осушили за наказом Муссоліні, щоб побудувати тут нове місто з похмурою архітектурою у фашистському стилі. Пізніше італійці облагородили пляжі Сабаудії. Їм також припала до душі побудована за правління Муссоліні мережа доріг, в основу створення якої була покладена раціональна схема Римської імперії, що дозволяє без проблем вибратися з міста. Однак нам не терпілося побачити руїни часів правління більш помпезного тирана Тиберія.

Сперлонґа та слід Тиберію

Вілла Тиберію біля приморського міста Сперлонґа в наші дні представляє собою великі руїни і грот, що чудово зберігся. У 184 році до н.е. тиран з розмахом вирішив, як і личить імператору, розважитися на віллі. На території вілли знаходився грот з розкішними мармуровими статуями, створеними у 8 столітті до н.е. за епічними творам Гомера. Під час бенкету трапився гірський обвал, що знищив віллу та численних гостей. Тиберій уникнув сумної долі, однак мармурові циклопи, гігантська Цірцея і Сцилла, шестиголовий пес, встановлені в гроті, були серйозно пошкоджені. Ці статуї знайшли в 1954 році, частково відреставрували та виставили в музеї на території вілли.

Прогулюючись ґрунтовими доріжками, ви можете уявити розлогі сосни, у затінку яких Тиберій розмірковував над «Одіссеєю», її міфами і статуями. І тоді починаєш розуміти, по якій величній сцені ступав римський імператор.

Оглянувши музей, ми вирушили до стародавнього села, що розташований на вершині гори, по вузьких звивистих вуличках якого можна пробратися тільки пішки, тому автомобіль довелося припаркувати неподалік. Якщо ви зголодніли, то варто заглянути в кафе на головній базарній площі й неспішно поїсти за одним із столиків, встановлених прямо на вулиці. У меню на вибір морепродукти, звичайна піца або піца з морепродуктів, а на десерт джелато (класичне італійське морозиво) місцевого приготування. День був просто чарівний, особливо дивувала відсутність на площі звичних натовпів учасників автобусних екскурсій. Ми чули італійську, французьку і німецьку мови, але жодного разу англійської. Невже ми передовий загін «англомовної навали»? Може, нікому не розповідати про Сперлонґу? Ми подумали і вирішили, що так буде нечесно.

Чудові сади

Прогулянка тінистими садами допоможе скоротати спекотний полудень, проте у нас не має бажання прогулятися у якому-небудь парку. З Інтернету ми дізналися про унікальні види дерев, що ростуть у Нінфейських садах, ось туди ми і вирішили відправитися. Місто Нінфа було важливим торговим центром за часів римської імперії і аж до Середньовіччя, коли його розграбували і спалили. Природа поступово поглинула руїни міста, а в 1921 році було прийнято рішення створити посеред руїн ботанічний сад, не заподіюючи додаткових руйнувань останкам міста.

Від міста залишилися кілька цегляних стін і дерев'яних мостів, а в церкві без даху можна побачити збляклі від часу фрески. По зруйнованим баштам в'ється плющ, а стебла троянд - опора для старих арок. У струмочках і прозорих заводях плавають качки. А всього в саду мешкає 152 видів птахів, спів яких може залишити байдужим хіба що туриста-меломана, який не розлучається з плеєром.

В історії Нінфи немає ніяких таємниць і загадок, однак навички Шерлока Холмса вам все-таки стануть в нагоді, якщо ви захочете тут побувати. Так, оголошення свідчить, що Нінфа відкрита для відвідування з квітня по листопад в першу суботу та неділю місяця, 3 листопада, «вранці особливим чином вбрану неділю» і під час різноманітних свят. З огляду на такий чудернацький розклад, відсутність постійного гіда, який говорить англійською, і той факт, що кількість щоденних відвідувань обмежена, краще замовити екскурсію заздалегідь.

Їжа, гідна імператора

Норба - село на вершині гори, майже не змінене часом. Один за одним круті повороти, види, що захоплюють дух, все це нагадало нам, що непогано було б перекусити. Після чергового віражу ми сказали собі «досить пригод» та зайшли в ресторан «Іль Семінар» в готелі «Вілла дель Кардинале».

Суп на буфетному столику мав казковий аромат, а по сусідству з ним красувався неосяжної величини хліб. Щоб як слід підкріпитися, нам цілком вистачило супу з грибів порчіні, каштанів і білих бобів. Однак ми вирішили перевершити в обжерливість самого Тиберію і поласували засоленими по-домашньому оливками, сиром моцарелла місцевого приготування, духмяним медом і гостро копченою шинкою. Ми дуже пишалися своїм імператорським апетитом, але коли кухар виніс соковито засмаженого порося ..., то ми зрозуміли - нашій гордості прийшов кінець. Ми не змогли більше з'їсти ні шматочка.

Приховані скарби

Далі ми вирушили на південь прибережними дорогами, і в Ґаеті знайшли «Місце висадки Енею». Цей курорт настільки непримітний, що ми дізналися про нього лише в той момент, коли зупинилися близ сторожки, щоб дізнатися дорогу на шосе. Керуючий вирішив показати нам ці місця і повів вниз звивистою ґрунтовою дорогою з цього відокремленого раю диких троянд, пурпурової бугенвіллії, скель і мінеральних джерел. Приватний пляж, незвичайного виду бунгало, кафе-бари та ресторани вздовж узбережжя або з видом на море - все це не пройшло повз нашого погляду.

О, це місце ідеально підійшло б для медового місяця, написання музики або написання роману, відмінного відпочинку після нервової струсу або 80-годинного робочого тижня. Ми з задоволенням випили з керуючим по чашці капучіно і відверто зізналися, що якщо б по приїзду зупинилися в «Енеї», то наші плани першовідкривачів зникли б, як бульбашки шампанського.

Ми не побували б на горі Спакката в Ґаеті, яка, за легендою, розкололася надвоє під час розп'яття Ісуса Христа, і не побачили б відбиток рук, залишений на камені в 15 столітті. Ми не дізналися б, що св. Фома Аквінський помер в абатстві Фоссанова, монастирі бенедиктинців, який в наші дні відкритий для відвідування туристами. Кажуть, що в момент його смерті мул впав, залишивши на бруківці відбиток копита, який зараз зберігається всередині храму. Ми не побачили б римський форт, побудований на місці язичницької святині, що височить  над Аппієвою дорогою, не відвідали б археологічні розкопки, такі  зачаровують, як римський форум, але не настільки улюблені туристами. Всього цього, і багато іншого, ми б не побачили б, якби залишилися в «Енеї».
 
Ви запитаєте, як нам вдалося побувати скрізь і стільки побачити? Наша відповідь проста. Час відпустки дуже легко перетворити на продовження повсякденного життя. І якщо ви відкриті чудесам і загадкам, то будь-який час вашого життя буде наповнений цікавими подіями.

Керол Стіггер живе в Чикаго і спеціалізується на вивченні проблем бідності в країнах, що розвиваються, мікрофінансування і подорожах. Кожну зиму вона проводить в Індії, а кожну весну - в Італії.