Кар'єра звільненого змовника в Китаї побудована на тортурах
У той день, 20 липня 1999 року, вони вишикувалися в чотири ряди на пішохідній доріжці, взялися за руки і мирно вимагали звільнення своїх однодумців.
Побиття тривало цілий день, і з околиць міста стягнули ще більше міліціонерів, щоб продовжувати насильство.
Близько 7 ранку міліціонери почали нападати на них. «Правоохоронці» виводили по одному чоловікові з ряду, і, оточивши, били їх гумовими кийками і били електрошоком. Побиття тривало цілий день, і з околиць міста стягнули ще більше міліціонерів, щоб продовжувати насильство.
«У чорній Audi, яка стояла неподалік, сидів мер міста Далянь Бо Сілай і спостерігав за подіями», — розповів відомий журналіст Цзян Вейпін — володар премії за свободу слова в 2001 році, яку йому вручив міжнародний комітет із захисту журналістів.
Після того, як Цзян Вейпін опублікував статтю, де звинуватив Бо Сілая в корупції, його засудили за «розкриття державних секретів» і «підбурення до заколоту». Звільнившись у 2009 році, він перебрався з родиною до Канади.
У своїй статті за 2009 рік Цзян Вейпін цитував водія Бо Сілая на ім'я Ван, який ненавмисно почув, як Бо сказав начальнику міліції: «Ці практикувальники Фалуньгун такі згуртовані і оперативні. Таких обов'язково потрібно заарештовувати й бити. Вам хлопці потрібно бити їх реально жорстко. Вони заслуговують цього, якщо навіть їх заб'ють до смерті. Уряд буде нести всю відповідальність».
Мотиви Бо
15 березня компартія звільнила Бо Сілая з поста голови партії міста Чунціна через місяць після того, як вибухнув скандал, спровокований його колишнім соратником Ван Ліцзюнєм — колишнім начальником міліції й віце-мером Чунціна. Ван відвідав американське консульство і, як припускається, передав дипломатам компромат про корупцію у верхах партії і планах Бо про захоплення влади в Китаї.
У 1999 році 51-річний Бо Сілай, хоча і був мером другого за величиною міста в провінції Ляонін Далянь, але все ж не перебував у лавах вищих чиновників країни — політбюро компартії.
У Бо Сілая були свої причини для переслідування практикувальників Фалуньгун. Водій Бо розповів журналісту Цзяну те, про що Цзян Цземінь сказав Бо Сілаю: «У вирішенні питання Фалуньгун, ти повинен показати твердість, яку проявив Ху Цзіньтао в придушенні повстання тибетців у 1989 році. Це буде твій політичний капітал».
Бо знав, що у Цзян Цземіня були тісні зв'язки з його батьком Бо Ібо — одним із восьми старійшин-ветеранів компартії Китаю (КПК), які володарювали в 1980-х і 1990-х роках. Приклад Ху Цзіньтао, який на той час уже став наступником Цзяна, можливо, навів Бо на думку, що одного разу і він теж може стати главою КПК, якщо правильно скористається ситуацією.
У будь-якому випадку Цзян Цземіню були необхідні прихильники, щоб здійснювати переслідування проти Фалуньгун (інша назва — Фалунь Дафа).
Ця практика швидко поширилася відтоді, як була представлена майстром Лі Хунчжи у травні 1992 року. Вона включає п'ять медитативних вправ і філософське вчення, засноване на принципах істина, доброта і терпіння.
У своєму листі для політбюро компартії від 25 квітня 1999 року Цзян Цземінь закликав до придушення Фалуньгун, тому що боявся популярності цієї практики. За оцінками китайської влади, на той час близько 100 млн людей практикували Фалуньгун, що перевищило число членів самої партії. Тому Цзян боявся, що китайці віддадуть перевагу практиці Фалуньгун, замість ідеології компартії.
Однак рішення Цзяна щодо Фалуньгун не знайшло підтримки. Згідно зі статтею, опублікованою у гонконгському журналі Frontline, з його пропозицією переслідувати Фалуньгун не погоджувалися члени постійного політбюро партії — групи з 9 осіб, які керують країною, а також була проти його сім'я. Йому як голові компартії довелося вмовляти членів постійного комітету політбюро, щоб просунути свою кампанію придушення.
Причетність Бо до переслідувань
Цзян Цземінь швидко просунув Бо Сілая по кар'єрних сходах. У 2000 році, коли Бо ще обіймав посаду мера міста Далянь, його призначили виконувати обов'язки глави провінції Ляонін, а роком пізніше він очолив провінцію остаточно. У 2002 році Бо вже перебував у центральному комітеті партії, а в 2004 році він став міністром торгівлі.
У той же час, поки Бо керував Далянем та провінцією Ляонін, ці місця стали сущим пеклом для послідовників Фалуньгун.
До жовтня 2004 року було підтверджено, що 121 практикувальник Фалуньгун загинув у результаті переслідування — четвертий показник по всіх провінціях. За даними інформаційного центру Фалунь Дафа, справжнє число загиблих послідовників набагато вище встановленого.
За словами журналіста Цзян Вейпіна, Бо Сілай особисто оглядав в'язниці, центри ув'язнення і трудові табори в кінці кожного місяця.
Цзян писав, що Бо сказав міліціонерам в одному міліцейському відділку: «Незважаючи на те, що практикувальники Фалуньгун сповідують істину, доброту і терпіння, як тільки вони здобудуть владу, то стануть убивати нас, і ми, замість них, станемо тут ув'язненими. Тому не потрібно бути добрими і м'якими до них».
Трудові табори, підконтрольні Бо, такі як Масаньцзя, Далянь, Чжанши і Луншань, здобули погану славу за жорстокість до в'язнів і новаторські методи тортур. Табори Масаньцзя і Далянь також стали сумнозвісними за застосування сексуального насильства.
У 2001 році спеціальний доповідач ООН із питань насильства щодо жінок повідомив, що в жовтні 2000 року 12 жінок послідовників Фалуньгун у таборі Масаньцзя роздягнули догола і кинули в камери до злочинців, де їх зґвалтували. Доповідач також заявляв, що в тому ж таборі жінок, які практикують Фалуньгун, били електрошоком по грудях і статевих органах.
Крім того, відповідальні за тортури над практикувальниками Фалуньгун отримували нагороди. Так, чиновниця, яка очолює жіноче відділення в трудовому таборі Масаньцзя, отримала премію в розмірі приблизно $6000 (48 тис. гривень), а її заступник — половину від цієї суми, згідно зі Всесвітньою організацією з розслідування переслідувань щодо Фалуньгун (ВОРПФ). Повідомлялося, що премії отримували й інші чиновники в Масаньцзя, а також у таборах Чжанши і Луншань.
Крім грошової винагороди, співучасники переслідування отримували також визнання. Китайські чиновники оцінили табір Далянь як один із найбільш «прогресивних інститутів» за «великі досягнення в перевихованні ув'язнених». Цій в'язниці вручили нагороду за «найвищі досягнення» в придушенні Фалуньгун.
Зі свого боку Бо не шкодував коштів на розвиток і будівництво закладів для переслідування Фалуньгун.
Згідно з ВОРПФ, протягом 3 років із 2002 року провінція Ляонін вклала 930 млн юанів ($112,3 млн) для перебудови тюрем по всій своїй території. Понад 500 млн юанів ($60,41 млн) виділили для табору Масаньцзя, перетворивши його в місто-в'язницю №1 у Китаї. Його площа розширилася майже до 132 га, а місткість становила 10 тис. ув'язнених.
Видаляння органів
Незалежний дослідник Етан Гутман описав провінцію Ляонін як епіцентр насильницького видаляння органів у послідовників Фалуньгун.
Це звірство вперше було розкрито після того, як «Пітер» (псевдонім китайського журналіста, який працював на японський телеканал на півночі Китаю) і «Енні» (дружина китайського хірурга, яка покинула Китай у 2006 році) розповіли свої історії Великій Епосі.
Вони говорили про тисячі практикувальників, яких утримували неподалік госпіталю Суцзятунь — у передмісті Шеньяна, столиці провінції Ляонін. Практикувальників утримували там як банк донорів для пересадки органів. Енні розповіла, що її чоловік протягом кількох років отримував рогівки очей у тисяч практикувальників, які, за словами її чоловіка, були ще живі, коли операція починалася.
До того, як Бо Сілай перевів Ван Ліцзюня у Чунцін, він був начальником поліції міста Цзіньчжоу в провінції Ляонін. Одного разу під час отримання премії Ван хвалився публічно, що керував тисячами операцій із пересадки органів. Його участь, як повідомлялося, полягала в розробці особливого препарату, який паралізує жертву, не вбиваючи її і в той же час зберігаючи високу якість органів для пересадки.
На Бо Сілая подали 14 судових позовів в 13 країнах, звинувачуючи його в тортурах, убивствах, геноциді і злочинах проти людяності.
Один колишній військовий лікар із військової зони Шеньяна підтвердив повідомлення Енні і Пітера про видаляння органів у Суцзятунь, а також указав, що тіла практикувальників використовувалися не тільки як донори для пересадки органів. Він пояснив, що відтоді як компартія Китаю оголосила послідовників Фалуньгун «класовими ворогами», органи влади можуть використовувати їх як товар. За його словами, в Китаї процвітає нелегальна торгівля частинами тіла.
На Бо Сілая подали 14 судових позовів в 13 країнах, звинувачуючи його в тортурах, убивствах, геноциді і злочинах проти людяності. У 2007 році саме з цієї причини його швидкий кар'єрний ріст у партійній ієрархії був зупинений.
Коли клан Цзян Цземіня висунув Бо Сілая на посаду віце-прем'єра, чинний прем'єр Вень Цзябао не схвалив це зважаючи на міжнародні позови проти нього. Вень не вважав його прийнятною фігурою, згідно з даними американської депеші, опублікованої сайтом Wikileaks. Тому Бо Сілая перевели на посаду партійного секретаря в місті Чунцін.
Не змирившись із таким становищем, Бо Сілай почав ще більш інтенсивно репресувати послідовників Фалуньгун. Він залучив нещадного Ван Ліцзюня на посаду начальника міліції в Чунціні і оголосив, що виконає за два роки завдання по «трансформації» послідовників Фалуньгун, які партія вимагала виконати в трирічний термін.
Написанню статті сприяла Джейн Лінь
Стефан Грегорі, Велика Епоха (The Epoch Times)
Також пропонуємо подивитися два відеосюжети телеканалу NTD про Бо Сілая:
«Бо Сілай у Чунціні керував убивством неугодних?»
«Після звільнення Бо Сілая жителі Чунціна радіють»