Петра — один зі скарбів Йорданії, місто розташоване у вузькому каньйоні Сик. Протягом дня гори, що оточують Петру, безперервно змінюють свій колір від рожевого до помаранчевого, звідси й друга назва Петри — «Рожеве місто».
Петра — місто з каменю, є спадщиною племені набатеїв, які висікали з кам'яних брил храми, домівки і склепи. Незважаючи на посушливий клімат, система водопостачання, що складається з 200 резервуарів та мережі теракотових труб, збирала і зберігала дощову воду та воду з джерел в радіусі 25 км, тим самим повністю покриваючи потребу жителів міста у воді.
Точний час будівництва Петри не відомий. За припущеннями вчених, міський комплекс створювався між III століттям до н.е. і II століттям н.е. — протягом п'яти століть. Вхід до міста проходить через глибоку ущелину Сик довжиною в два кілометри — вузький прохід між навислими скелями, які сходяться на висоті більше 90 м. Сик — єдиний вхід до міста, і свого часу в разі небезпеки мешканці могли перекрити його камінням.
Ель-Хазне — найбільш вражаючий палац Петри, він вирубаний в суцільній скелі. За припущеннями архітекторів, будівництво Ель-Хазне проводилося згори вниз: на самому верху каменотеси вирубали першу сходинку і потім спускалися все нижче і нижче.
На території Петри розташовані храми, малі і великі житлові споруди, святкові зали, усипальниці, монастирі і навіть витесаний з каменю амфітеатр на три тисячі глядачів.
Протягом століть Петра була відома лише місцевим племенам. У 1812 році швейцарський дослідник Йоганн Буркхаргт заново відкрив це дивовижне Рожеве місто.