Зимовий ліс

Про безмежність і красу багатовікового лісу Володимирівської області згадується ще в стародавніх літописах. Але й сьогодні ліс щедро обдаровує нас своїми багатствами. Як добре в зимові канікули виїхати з міста і покататися на лижах, побродити по засніжених стежках у сніжному лісі!

Приблизно в 100 км на північний схід від Москви в закруті річки Кіржач розкинулося невелике містечко з однойменною назвою. Мало кому пощастило так, як мешканцям Кіржача. Лижня у них починається прямо від хвіртки будинку і пірнає в білі пухнасті замети, втікаючи у лісову гущавину. Спочатку хочеться промчати в темпі. Але потім мимоволі уповільнюєш крок, зачарований кудесницею Зимою.

Під вагою снігового оздоблення гілки дерев переплітаються в химерні арки. Ялини і сосни застигли в загадковому мовчанні. Тиша. Чути тільки, як дятел вибиває дріб. Лижі ніби самі ковзають по накатаній лижні. За кожним поворотом відкриваються чудові краєвиди.

Одягнені в білі пухнасті шубки, ялинки перетворюються на снігуроньок, зайчиків і кумедних лісових мешканців. Промені призахідного сонця на кілька миттєвостей проникають у найпотаємніші куточки затишних галявин. Тисячі кристалів прозорих сніжинок спалахують різнобарвними самоцвітами на смарагдовій хвої. Рожевий захід наповнює морозне повітря чарівним світлом.

Ошатними намистами червоніють кетяги горобини у снігових шапочках. Зграйка омелюхів обліпила деревце і ласує соковитими ягодами. Але раптом шум маленької снігової лавини, що зірвалася з верхівки багатовікової ялини, налякав птахів, і вони злетіли вгору, виставляючи напоказ яскраве руде оперення на черевцях.

Сонце недовго стоїть над горизонтом в зимовий час. На ліс опускаються бузкові сутінки. До побачення, казковий ліс, до завтра.