Найбільше озеро у світі — Каспійське море

Завдяки своїм розмірам отримавши «титул» моря, Каспій розташувався на стику Європи й Азії. Історія Каспійського моря сягає корінням у сиву давнину і налічує мільйони років. Сьогодні найбільше озеро у світі приваблює тисячі туристів з усього світу своїми дійсно чарівними заповідними краями, плавучими островами, сяючими на сонці обмілинами, піщаними косами, живописними дюнами, пишною рослинністю і неляканою птицею та рибою.

Найбільше озеро у світі — «дитя» світового океану. Його ложе викладене земною корою океанічного типу. Каспій сформувався, як вважається, близько 10 мільйонів років тому — саме тоді закрите Сарматське море, що втратило зв'язок зі світовим океаном приблизно 70 млн років тому, розділилося ще на 2 частини — Каспійське і Чорне море.

У Каспійському морі, яке витягнулося більш ніж на 100 км, — майже 90% води всіх солоних озер світу.

Найбільше озеро у світі омиває береги п'яти прибережних держав:
• Росії — на заході і північному заході
• Казахстану — на півночі, північному сході та сході
• Туркменії — на південному сході
• Ірану — на півдні
• Азербайджану — на південному заході

Природне середовище узбережжя Каспію з його мінеральними водами, піщаними пляжами і лікувальними грязями створює чудові умови для відпочинку та лікування.

Життя найбільшого озера у світі

Тваринний світ Каспію утворюють 1809 видів, з них 415 — хребетні. У Каспійському морі, максимальна глибина якого сягає більше одного кілометра, виявлено 101 вид риб. Саме Каспій є домівкою для найбільшої кількості осетрових на планеті, а також для таких прісноводних риб, як вобла, сазан і судак.

На Каспійському морі не тільки добре розвинена рибна ловля, а й прекрасне рибне господарство. Зокрема тут виводять велику кількість осетрової риби.

Різноманітна і фауна Каспійського моря. Затоки каспійського узбережжя є притулком для безлічі птахів у зимовий період, а чайки тут — постояльці круглий рік. Із ссавців водяться тюлені.

Тюлені зустрічаються по всьому простору Каспію, від прибережних північних районів і до берегів Ірану. Ранньою весною, пізньою осінню і взимку основна маса тюленів зосереджується на півночі Каспійського моря, восени — заходить в гирла Уралу і Волги.

Рослинний світ Каспійського моря і прибережної зони представляють 728 видів. Серед рослин тут переважають водорості — харові, червоні, бурі, діатомові, синьо-зелені та інші, з квіткових — зостера і руппія. У прибережних зонах Каспію, в дельті Волги, простяглися найбільші лотосові поля у світі.

Каспій — це також джерело найбагатших природних покладів. Основне його багатство — нафта і газ.

Є у найбільшого озера у світі й екологічні проблеми. В Каспій щорічно надходить 12 млрд. кубометрів брудної промислової води. Вчені відзначають, що найбільше забруднення акваторія Каспію — близько 90% — несе Волга. Шкоди навколишньому середовищу завдає також активний видобуток і транспортування нафти.

Таємниця найглибшого озера у світі

Як би там не було, Каспій був і залишається краєм чудес.

«Найбільш вірогідним кандидатом на роль «Атлантиди» я і мій колега і однодумець Сергій Банних визначили Каспійсько-Аральський регіон», — пише кандидат технічних наук Андрій Леонов у своїй статті видання «Людина без кордонів».

Каспійське море разом з Аральським і Чорним Леонов відносить до одного з реліктових залишків стародавнього океану Тетіс. З давніх часів під водою біля берегів Каспію, особливо у півострова Мангишлака, виявляють рукотворні будови — свідоцтва доісторичних цивілізацій. Це наводить на думку, що Прикаспійський регіон в давнину, очевидно, був затоплений.

І хоча це не є приводом виділяти його з ряду інших претендентів на роль «Атлантиди», але, розмірковує Леонов, на схід від найбільшого озера у світі розташовані височини, які в давнину, коли рівень світового океану був значно вище, цілком могли бути островами. І це якраз перегукується з давніми уявленнями різних народів про те, що стародавня цивілізація існувала на острові або островах, затонулих внаслідок катаклізму.

Крім того, на думку вченого, лише Каспійський регіон через гирло річки Аракс відкривав водний шлях легендарному біблійському Ковчегові до околиць Араратських гір — післяпотопної обителі Ноя і його сімейства. З будь-яких інших регіонів Стародавнього Сходу до Арарату добиратися на Ковчегу мало набагато менше сенсу.

Радіація — мати міфів

Але історична місія «Каспіотиди» як протоцивілізації зобов'язана, насамперед, високому радіоактивному фонові регіону. Завдяки особливостям свого геологічного розвитку екосистема западини Каспійського моря відрізняється радіоактивною насиченістю. Основною причиною радіації могли служити викиди радіоактивних елементів, особливо урану, через рифтову тріщину, а також їхнє накопичення на шельфі і в товщі островів.

Води Каспію і його донні осади містять урану в 5–7 разів більше, ніж інші моря. Визначено, що в черепашках викопних молюсків, що населяли Каспійське море в геологічному минулому, значно більше урану, ніж у їхніх сьогоднішніх «нащадків». Радіоактивне випромінювання може викликати мутації живих організмів, у тому числі людей, рослин і тварин.

Радіоактивні мутації організмів можуть виявлятися у фізіологічних аномаліях і гігантизмі. Тому, згідно з істориком Леоновим, не виключено, що кентаври, циклопи і химери, а також багато інших персонажів міфів і легенд з дивовижним виглядом і гігантськими розмірами, — це просто відлуння таємничого світу радіоактивної Каспіотиди.

Цілком раціональне пояснення можна дати і легендарному крилатому змію-дракону. Історик стверджує, що рептилії внаслідок тісного контакту з радіоактивним ґрунтом були найбільш уразливі до мутацій. Разом з тим, відомо, що їхня опірність радіаційному опроміненню перевищує аналогічні показники в інших тварин в сотні разів. Можливо, стародавні острови минулого буяли гігантськими рептиліями-мутантами, тому вони й стали помітними персонажами древніх міфів і казок.

Турецький мандрівник 17 століття Евлія Челебі у своїх подорожніх нотатках розповів про якесь морське чудовисько, викинуте на берег найбільшого озера у світі. Мандрівник писав, що просуваючись уздовж берега Каспійського моря, вони побачили гігантську рибу, винесену хвилями на берег. Її довжина складала цілих сто кроків. У звіра було дві голови: перша — у хвоста, нагадувала голову змії, а друга — розміром з купол лазні. Це чудовисько було схоже на драконів з казки. У верхній щелепі в істоти було 150 зубів, у нижній — 140. Кожен зуб був у ширину як стегно людини. Вуха нагадували слонячі, очі — як круглий столик. Тіло було покрите щетиною, як у свині.

Евлія Челебі сказав прямо, що рибина була жахливою і сіяла страх. У той час подивитися на чудовисько прийшло все населення Баку, Шемахи і Деміркапу. Якийсь мандрівник на ім'я Ходжа Сари-хан сказав: «Ця риба водиться лише в Хозарському морі [місцева назва Каспійського моря — ред.], і рибалки прозвали її чудовиськом з слонячими вухами. Всі риби бояться його».

Та й донині часом з'являються повідомлення про викид на береги дивних істот. У Мережі є відео-ролик, де показано, як місцеві рибалки виловили рибу-чудовисько — з розумним, навіть «інопланетним» обличчям і неймовірно довгим хвостом, як у змії. Звичайно, туристам не варто боятися цього, оскільки такі випадки надзвичайно рідкісні.

Сьогоднішнє Каспійське море — це, насамперед, можливість відпочити від галасливої цивілізації. Туристам пропонуються рибальські тури, осіннє полювання на водоплавну дичину, а також дикий туризм, тури оздоровчого відпочинку, захоплюючі екскурсійні програми: відвідування красивих місць Астраханського міжнародного біосферного заповідника та дельти Волги. А чого тільки варті ні з чим не зрівнянні найбільші у світі лотосові поля з їхнім неповторним ароматом, що досягають за площею кілька квадратних кілометрів!