Яке призначення було в доісторичної пам'ятки Баальбеку

Храм Юпітера у Баальбеку, як його називають сучасні історики, — це велична споруда давніх часів, що доволі добре збереглася, але не донесла до сучасних людей свого призначення — питання про те, хто і як зміг побудувати цю давню споруду, і для чого вона слугувала в ті часи, ставить дослідників у глухий кут.

Поширеною серед науковців є версія про те, що зводили його римляни на початку 1 століття нової ери. Однак величезні блоки, з яких складений фундамент, вражають своїми розмірами і ставлять під сумнів теорію про римське походження пам’ятки. Викликають питання у дослідників і масштаби самої споруди: навіщо у далекому куточку імперії будувати храм, який за розмірами конкурував із найвеличнішими її спорудами, до того ж біля такого поселення, яке навряд чи можна назвати масштабним.

Храмовий комплекс Баальбеку розмістився на висоті 1150 метрів над рівнем моря біля підніжжя гірського пасма Антиліван. В його фундаменті лежать трилітони — блоки масою в сотні тонн, щодо яких теорії науковців розійшлися. Тоді як офіційні історики дуже стримано дають оцінки щодо того, коли і ким були закладені кам’яні блоки, і часто озвучують «римську версію» їхнього походження, альтернативні дослідники стверджують, що їх поставили туди представники попередньої, технічно високорозвиненої цивілізації.

Так, британський журналіст і дослідник Грем Хенкок висуває теорію щодо того, що римляни лише використали як фундамент розміщені раніше на тому місці величезні блоки. Особливо виділяються три камені із західного краю комплексу — кожен із них має більше 19 метрів завдовжки, 4,3 метри заввишки і 3,6 метрів завширшки і масу близько 800 тонн. Інші дослідники відмічають десятки інших масивних каменів фундаменту, які лише трохи поступаються за габаритами трьом трилітонам.

«Переміщення і встановлення трьох 800-тонних мегалітів на висоту 18 або 20 футів [близько 5,5 метрів — авт.] над землею, як це має місце в Баальбеку, є завданням зовсім іншого порядку. Я вважаю, що це питання вимагає ретельного вивчення, а не просто заяв, мовляв „римляни зробили це“, які археологи нині схильні робити», — говорить Грем Хенкок.

Дослідник висуває теорію, що блоки на тому місці могли бути вкладені близько 12 тисяч років тому, але якою цивілізацією і з якою метою, він поки що не має припущень.

Інша — російська група дослідників на чолі з Андрієм Скляровим — також стверджує, що римські споруди були побудовані на базі зведеної в давні часи мегалітичної споруди. Згідно з їхніми даними, величезні кам’яні блоки були добре оброблені і досі напрочуд щільно прилягають один до одного, а в деяких місцях на них нібито видно сліди машинної обробки.

Але найбільш унікальний блок знайшли у каменярні за милю, або трохи більше ніж півтора кілометри, від храмового комплексу. Він був визнаний найбільшим у світі рукотворним кам’яним блоком. Гігант масою 1650 тонн має 19,6 метрів завдовжки, близько 6 метрів завширшки і 5 заввишки.