Доісторична історія. Частина 1

Це була спекотна ніч, тому людина вирішила прогулятися пляжем. Незабаром після того, як вона вийшла, вона відчула, як щось злегка хруснуло під ногами. Людина зупинилася та відскребла залишки нещасного створіння, яке вона щойно розчавила. Безтурботна, вона продовжила свою прогулянку. Зрештою, що тут дивного - наступити на трилобіта?

Приблизно 320 мільйонів років тому невеликі членистоногі істоти почали заселяти моря Землі. Ці предки морських павукоподібних, схожі на лобстерів і крабів, свого часу були видом, що процвітав, проте повністю вимерли 280 мільйонів років тому. Ми говоримо про трилобіта. Людина, на думку більшості сучасних учених, з'явилася як вид не раніше 2-3 мільйонів років тому. А історія людини, яку ми знаємо сьогодні, не перевищує 10 000 років.

Маючи ці дані, ми можемо припустити, що історія про людину, котра наступила на трилобіта, належить до категорії наукової фантастики.

Але існує доказ, що кидає виклик історії, - неймовірна скам'янілість.

У червні 1968 року колекціонер-любитель скам'янілостей Уїльям Дж. Мейстер виявив камінь завтовшки 5 см у містечку Антілопа-Спрінг, штату Юта, США. Ударом молотка він оголив відбиток людського сліду. Відмінною рисою цього сліду був роздавлений трилобіт. Незабаром новина поширилася на весь світ, і декілька вчених приїхали до Антілопа-Спрінг. При найближчому розгляді вони у відбитку на геологічній породі, що відповідає вкрай стародавній епосі, виявили ознаки взуття сучасного стилю. Що за дивний жарт було зіграно з історією?

Відкриття, що цьому передували

У 1852 році у Дорчестері, штат Массачусетс, США, було підірвано гігантську скелю. На місці вибуху було виявлено дивний металевий артефакт, що розколовся на дві частини. При з'єднанні цих частин перед очевидцями постала посудина у формі дзвону з розмірами 16,5 см в основі й заввишки 11,4 см. Пізніше з'ясувалося, що він виготовлений зі сплаву срібла. Цікаво, що цей артефакт, котрий, вочевидь, було створено зі застосуванням високих технологій, виявився всередині скелі, яка сформувалася декілька мільйонів років тому, коли люди ще навіть не існували.

Відкриття такого роду не є одиничними

За 8 років до відкриття дорчестерської вази у гірській породі на кар'єрі у Кінгуді, Шотландія, було виявлено відмінний сталевий цвях. Кінчик цього цвяха стирчав зі скелі, тоді як 2,5 см його довжини, включаючи шляпку, знаходилися всередині каменя. За підрахунками, ця порода утворилася приблизно 60 мільйонів років тому.

У 80-х рр. XIX століття власник ранчо у Колорадо витягнув зі шматка породи дивний на вигляд залізний наперсток, що отримав згодом назву «Наперсток Єви». Новина про це відкриття швидко поширилася, але через корозію та неакуратне обходження з боку людей наперсток зруйнувався. Порода, у якій його було знайдено, утворилася 70 мільйонів років тому між крейдяним періодом і початком кайнозойської ери. За сучасним науковим пізнанням, людські предки у той час навіть не були мавпами, а являли собою невеликих, таких, що жили на деревах, ссавців з опуклими очима.

«Зальцбургський куб» - це інший виклик історії. Він постав перед публікою у 1885 році. Австрійський металург розколов шматок породи та виявив артефакт кубічної форми. «Краї цього дивного предмету були ідеально правильними; чотири його грані були прямими, тоді як дві інші, розташовані паралельно один одному, - опуклими. Посередині була присутня глибока щілина», - писав Рене Норбержен, фахівець із таких питань. Пізніше хімічний аналіз виявив, що об'єкт не містив хрому, нікелю чи кобальту, а був виготовлений зі свого роду кованого заліза. Такий склад виключав гіпотезу про те, що «куб» був метеоритом, як вважали деякі.

Іншу археологічну знахідку, заховану у покладі вуглецевої породи, було виявлено С.У. Кальп, жінкою з Ілінойсу у 1891 р. Вона випадково відколола шматочок і побачила дуже тонкий золотий ланцюжок. Вона знаходилася у напівкруглій порожнечі всередині породи.

В іншому випадку, який було описано в «American Journal of Science» у 1831 році, мова йде про мармурову глибу, що її витягли із глибини 18 м, котру пізніше розкололи на шматочки. На мармурі, що, за припущеннями, утворився мільйони років тому, були вигравійовані два символи, розміром 1,25-5 см, дуже схожі за формою на сучасні букви «u» та «i» Правильність форми символів створює враження, що вони були вигравійовані людською рукою.

Схожий випадок трапився у китайській провінції Гуічжоу, коли на відколеному камені було виявлено чіткі китайські ієрогліфи невідомого змісту. За припущеннями, вік каменя складає 200 мільйонів років! Цей релікт відомий як «Камінь таємних слів».

Сучасні скам'янілості

У 1976 році на загальний огляд вперше було виставлено ложку, виявлену у Пенсільванії у шматку м'якого вугілля у 1937 році.

Щоб виключити випадковість цієї знахідки, слід розглянути відкриття, яке було зроблено у срібній копальні у Колорадо: людські кістки поряд зі стрілою завдовжки 25,40 см із мідним наконечником. За загальними оцінками, мінеральна порода, у якій вони були виявлені, є на мільйони років старішою за рід людський.

Усі ці знахідки роблять свій внесок у розуміння того, що походження людини більш стародавнє, ніж це прийнято наразі вважати.

Мабуть, найбільш суперечливу за останні роки скам'янілість було виявлено геологом з Джадайпурського університету у Калькутті (Індія). Червонувата скеля, віком в 1,1 млрд. років, що її було знайдено у Мадх'я Прадеші, Хорхат, уразила вчених. На ній є зигзагоподібні відмітки, немов зроблені черв'яком.

Якнайдавніші скам'янілості такого роду раніше були виявлені у Китаї та Намібії. Сліди, знайдені на них, були зроблені багатоклітинними організмами, що виникли у результаті еволюції близько 600 мільйонів років тому. Якщо знахідка в Індії буде відповідним чином вивчена, то це може дати поштовх для серйозного перегляду теорії еволюції, зважаючи на гігантську різницю (у 400 чи 500 мільйонів років) між цією скам'янілістю і знайденими у Китаї та Намібії.

«Коли ви бачите сантиметрові організми, а потім не бачите їх 400 мільйонів років, то потрібно багато пояснень», - зазначив палеонтолог Гарвардського університету Ендрю Нолл.

Після того, як нові сліди було знайдено у схожих шарах породи, багато недовірливих учених були вимушені знову проаналізувати їх вік.

Палеонтолог із Йельського університету Адольф Сейлачер вважає, що, за загальноприйнятими теоріями, знайдені сліди не можуть бути зроблені живими організмами. Проте він додає: «Водночас я вимушений визнати факти. Я не знайшов, не почув від інших учених іншого пояснення. Чи існує доказ небіологічного походження цих слідів?» Це дослідження було опубліковано у журналі «Science» 2 жовтня 1998 року.

Насправді, існує безліч скам'янілостей, які змінили наше сучасне розуміння історії. «Очевидна» логічність сьогоднішніх теорій зазнає удару кожного разу, коли виявляється нова «неймовірна скам'янілість».



Версія статті англійською