Китай не може бути гарантом миру в нашій країні, вважає Анатолій Якименко (ВІДЕО)

Сьогодні з нами Анатолій Якименко — блогер та політичний експерт. Ми поговоримо про важливі питання, які стосуються майбутнього України, її ролі на світовій арені та прогнозів щодо завершення війни.

Вітаю, пане Анатолію. Розкажіть, будь ласка, що, на Вашу думку, нам несе перемога Трампа, і чи можемо ми зараз розраховувати на швидке завершення війни?

Я можу сказати, що перемога Трампа точно принесе зміни, але якими будуть ці зміни, багато в чому залежить від представників вищої політичної влади України. Поки що я не прогнозую позитивних зрушень, якихось корисних для нас розв'язок. Є кілька причин чому так. Можу почати з Трампа.

Наприклад, чому я не бачу поки що ніяких серйозних перспектив для нас. Дональд Трамп — представник торгівельної цивілізації. Він не є класичним політиком, він вихований в абсолютно такій утилітарній філософії, в режимі вигідно-невигідно. От його модель життя — це «вигідно-невигідно». Він міряє все в світі оцією лінійкою «вигідно-невигідно» і намагається знайти утилітарні раціональні якісь мотиви у Володимира Володимировича Путіна.

Путін є, можливо, і поганим політиком, але є політиком. В Росії відбулася серйозна трансформація. У них після розвалу комуністичної моделі та комуністичного режиму політиків змінили представники спецслужб. Представники спецслужб — це завжди прислуга у політиків. Вони ніколи не були політиками, але якщо навіть вийти з прислуг, але довго бути на політичній посаді, можна стати яким-не-яким політиком. Так часто буває в житті, коли людина непридатна до чогось, але 20 років перебуває в якійсь точці, вона може тоді вже стати там політиком. Володимир Путін — політик, а Дональд Трамп поки що представник торгівельних еліт. Я би так сказав, він не випадково говорить про якісь «сделки» там чи угоди, все міряє якимось торгівельними вимірами. Це так не працює.

Я думаю що розвиватись події будуть наступним чином: або Дональд Трамп зміниться і зрозуміє, що Путін не працює в режимі «вигідно-невигідно», а в режимі «правильно-неправильно». Він вважає, що так, як він собі намислив, так правильно. Мовляв, Росія має контролювати пострадянський простір, витоки Росії йдуть не з Монголії, а з Києва. Мовляв, Київ — це російське місто, українці повинні стати росіянами і світ повинен перейти на традиційні правила життя. Традиційні правила життя — те, що називає Путін консерватизмом, це коли право голосу має тільки сильна людина. Слабкий не має права голосу. Він не є суб'єктом. Отак приблизно бачить світ Путін. Китай його підтримує в цьому. Сі Цзіньпін не раз говорив, що право голосу мають тільки суб'єкти, а суб'єктів на планеті у нас 1, 2, 3, 4, 5, не більше. І от ці між собою повинні розмовляти: Сі Цзіньпін з Путіним, Трампом, можливо ще з президентом Бразилії, з прем'єр-міністром Індії, можливо, ще Велика Британія. І все, більше суб'єктів немає. Всі інші — це сателіти, вони не можуть бути суб'єктами.

Якщо Трамп зрозуміє, що з Путіним не можна говорити торгівельною мовою, тоді це добре для нас. А якщо не зрозуміє, він може охолонути або перейти до своїх торгівельних справ, торгівельних війн з Китаєм, а тут все залишити на самоплин. Очевидно хтось з європейців буде визначатися, створювати якусь групу, можливо, навколо президента Франції, можливо навколо прем'єра Британії, я не можу сказати, і ми будемо пробувати виходити з ситуації вже з європейцями.

А як ви бачите закінчення війни, силовим чи дипломатичним шляхом?

Закінчення війни ніколи не буває дипломатичним шляхом. Я не знаю воєн, які закінчилися дипломатичним шляхом. Я знаю, всі війни закінчуються військовим шляхом, коли одна сторона визнає свою неспроможність, підписує капітуляцію чи поступається, чи просто нічого не підписує. Якщо ми візьмемо Корею, корейська війна не закінчилася дипломатичним шляхом, спочатку там були вбиті сотні тисяч військових з обох сторін, потім там загинули десятки тисяч військ союзників, в тому числі американських. І після того як американці там ввели свій військовий контингент, посилили південну Корею базами і технікою, війна зупинилася. Це абсолютно військове закінчення війни, корейська війна закінчилась військовим методом. Друга світова війна закінчилась військовим методом. Перша світова війна також закінчилась військовим методом, тому що одна зі сторін, незважаючи на те, що нібито нічого не втратила, втратила ключову спроможність вести військові дії.

Я не можу навести прикладів, коли люди билися-билися між собою, наприклад Усик бився на рингу з Ф'юрі, і в дев'ятому раунді вони вирішили підписати мирову угоду. Я таких не знаю ні в спорті прикладів, ні в політиці. Тому війна закінчиться військовим способом, ніяким іншим вона просто не може закінчитися.

Ми говорили про Дональда Трампа. Як, на Вашу думку, перемога консерваторів може змінити Америку, світ та Україну?

Я би не поспішав Дональда Трампа зараховувати до табору консерваторів. А республіканці у своєму вигляді в якому вони зараз є — це суміш лібертаріанців і консерваторів, не можна сказати, що це консерватори чи лібертаріанці. Демократи в американському глосарії вважаються лівими лібералами. Трамп буде пробувати якраз реалізовувати лібертаріанські якісь принципи, тобто він знімає будь-які обмеження на видобуток джерел енергії, він буде багато робити таких речей всередині Америки, які підпадають якраз під таку лібертаріанську модель: більше свободи, мінімум держави, підприємництво і так далі, що звичайно буде співпадати з консервативними напрямками. Я думаю, що щось буде з Всесвітньою організацією охорони здоров'я, вона не буде в тому вигляді, в якому вона є. І НАТО, все залежить від того, наскільки Трамп стане політиком. Якщо він стане політиком, то НАТО збережеться і посилиться, якщо він залишиться торгівельним діячем, то очевидно, що НАТО теж чекає доля Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Зараз періодично з'являється інформація про те, що переговори про мир в Україні ведуться з Китаєм, тобто з країною, в якій править комуністична влада. Наскільки така країна може бути гарантом миру в нашій країні?

Китай не може бути гарантом миру в нашій країні, Китай навіть не може бути посередником, тим більше Китай не може бути стороною. Китай взагалі не розуміє засадничих принципів існування західної цивілізації. Це країна, яка має велику економіку, ВВП і на душу населення уже має на особу більше, я думаю, ніж в Україні, але окрім розмірів і економіки Китай більше нічим не може себе проявити. Китай комплексує з цього приводу, він пхає носа, намагається грати роль миротворця, пробує робити якісь заяви. Ці заяви нікого не чіпляють, їх ніхто не може запам'ятати, вони безсенсові. Китай і Сі Цзіньпін як представник китайського естеблішменту продукують ніщо. Якщо спробувати зрозуміти, переказати всі заяви китайських дипломатів чи китайських високопосадовців, то ніхто в світі не зможе їх переказати, навіть це не в рамках «за все хороше, проти всього поганого».

Китай старається, але з цього всього нічого не буде, тому що в Китаю зовсім інші принципи існування. У них немає розриву між існуючим і між належним, тому що західна цивілізація має цей розрив. Ми чітко розуміємо, як повинно виглядати ідеально, як воно має бути, і як воно є зараз, існуюче недосконале, і ми завжди намагаємося щось удосконалити. Європейці взагалі по своїй природі ніколи не миряться з обставинами і завжди намагаються підкорити обставини. До речі в цій системі координат Росія і росіяни, і Путін також належать до західної цивілізації. Вони ніколи не підкорюються під обставини. Китайська філософія — це паразитування на обставинах, індійська так само, Моді зараз демонстрував таку філософію, тому я б взагалі не звертав увагу на те, що відбувається в Китаї. Китай, до речі, абсолютно не контролює Росію, взагалі не контролює Путіна. І Путін, якщо буде вважати за потрібне використовувати якусь зброю, він буде це робити. І не буде у Китая нічого запитувати. Всі, з ким рахується Путін, це зі Сполученими Штатами і з консолідованою Європою, якщо така буде.

Ми перейшли до теми Китаю. Як медик за освітою, як Ви оцінюєте всі дії, які впроваджувала китайська влада протягом ковіду? Ви на своєму youtube-каналі багато про це говорили, і про доцільність локдаунів, і про вакцинацію, і про всі інші заходи. Для нас вже, звісно, пандемія не є взагалі актуальною якоюсь проблемою. І, озираючись назад, як би Ви підсумували всі ті заходи, що були впроваджені?

Політику Китаю не можна розглядати у відриві від глобальної політики, яку формувала демократична партія Сполучених Штатів або якісь, скажемо, тримачі смислів західної цивілізації, які періодично збиралися або в Давосі або в Римському клубі і так далі. Не можна розглядати Китай як суб'єкт політичний в цьому контексті, Китай абсолютно був підлаштований під глобальну політику. Єдині розбіжності уже в нього почали виникати і якусь він пробував проявляти суб'єктність, коли взяли курс на згортання неоліберального проекту західні еліти. В чому полягало згортання неоліберального проекту? По-перше, це згортання освіти, примітивізація освіти, переведення її в онлайн, примітивізація взагалі всього дискурсу і так далі, потім заборона фактично на вільне пересування, а пересуватися вільно за новими правилами могли б тільки люди, які належать до елітарних якихось станів, представники Римського клубу, якісь палати лордів, ще якісь.

Зверніть увагу, Китай, коли збирає свою компартію, то Сі Цзіньпін ходить без маски, а його оточення і прислуга — вони всі в ходять і дотримуються соціальної дистанції. Китай намагався створити свої правила, вони відмінні від тих правил, які пробували зробити умовні неоконсерватори, частково неоліберали. Китай намагався побудувати і зараз намагається побудувати електронного або цифрового імператора.

Мені здається, що Сі Цзіньпіну приємно підкорюватися цифровому імператору, це в їхній культурі так закладено, у них не можна бути нічийним, і навіть той, хто знаходиться наверху, він все одно повинен мати над собою імператора, навіть імператор повинен мати імператора. І тому звідси всі соціальні бали в Китаї, якісь спроби постійно щось обліковувати, обраховувати, слідкувати за всіма в відеокамери. Мені здається, що це навіть частині китайців приємно, це прийнятно, тому що неоконсерватори і тримачі смислів західної цивілізації глобальніше ставили завдання, вони намагалися фактично згорнути всі надбання західної цивілізації, оці всі вибори, демократію, свободу слова, свободу пересування. Це все мало йти під ніж. Конкуренція претензії в житті. Ви зверніть увагу, наскільки виховано покоління практично безпретензійних людей. Їм не потрібно мати власне житло, не потрібно мати постійну роботу чи ще щось, достатньо мати комп'ютер, якусь улюблену гру і задовольнитися соціалкою в 500 доларів чи в 500 євро і все. Ніяких там спроб світ переробити, перетворити.

Є навіть Зелена адженда або зелений порядок денний — це спроба на самозгортання, вона нібито виглядає так привабливо, тому що людина повинна бути  бережливою із зовнішнім середовищем, але загалом це все на само згортання, політика на самозгортання. Людина згортається, вона фактично ніхто і нічого, повинна задовольнитися мінімумом — оце були задачі ковіду. Якби не повномасштабне вторгнення і не Путін, ми б побачили ще дуже і дуже багато цікавого, я би так сказав, у соціальній інженерії і всяких таких-от соціальних потрясінь побачили.

Пане Анатолію, які Ваші прогнози на наступний рік, як розвиватиметься у нас ситуація, якщо Ви кажете, що для Росії важливий Трамп. Вже з 20 січня він матиме всю повноту влади. З чим ми заходимо в Новий рік і які віхи нас чекають?

Новий рік, я думаю, не відрізнятиметься рівнем розчарувань, розчарувань буде дуже багато. Не всі розчарування будуть для нас шкідливими, будуть розчарування і корисні. Я думаю, що Трамп розчарується в Путіні дуже сильно. Трамп однозначно зазнає репутаційних втрат. Його спроби переговорити з Путіним, зустрітися з Путіним, щось підписати, не залишаться непоміченими і завдадуть серйозних репутаційних втрат. Це піде на користь загалом західній цивілізації, яка нарешті зрозуміє, що зі злом не те що неможливо домовитися — зі злом домовлятися непристойно, і це завжди закінчиться і трагічно, і втратою репутації.

Тобто розчарування, які зазнає Трамп щодо Путіна, будуть нам корисні, але будуть розчарування, які для нас будуть болісними. А ми знову пробуємо підігравати колективному Заходу і намагаємося переконати світ, що ми є миролюбною країною. Це абсолютно неправильна політика і ми не повинні виправдовуватися, і не повинні доводити, що ми є миролюбною країною. Ми три роки доводили Байдену і демократам, що ми миролюбна країна. Провели декілька самітів миру, в Стамбулі намагалися підписати якийсь документ, який на грані. В принципі, це державний злочин, тому що ці люди, які пробували… Якщо це насправді правда, вони повинні бути притягнуті до відповідальності за державний злочин. А потім ще там була зернова угода — це теж спроба довести, що ми за мир, не хочемо воювати. Ми змушені воювати, хочемо ми — не хочемо воювати, а змушені воювати, тому що для нас це питання життя і смерті.

І ми не є джерелом війни, ми постійно намагаємося переконати Захід, що ми не є джерелом війни. І сьогодні Зеленський, щоб переконати Трампа, що ми не є джерелом війни, починає говорити про порушення Української Конституції, пропонувати окуповані території для того, щоб довести, що ми за мир. Це ущербна позиція, вона погана для нас. Я не думаю, що 2025 рік оздоровить загалом політику, поки що я не бачу жодних ознак, які б говорили про те, що світ зрозумів причини війни. Війна є наслідком, наслідком дуже серйозним прорахунків політико-філософських доктрин, які сформували повоєнний світ після Другої світової війни, це важливо розуміти. Наприклад, мультикультуралізм, множинність істини, важливість комунікацій, все вирішується за столом перемовин, ну і багато таких-от речей, які призвели до віри в те, що зі злом можна домовитися. Зі злом неможливо укласти угоду — це хиба, неправильне уява взагалі про життя. Поки що я не бачу цих оздоровлень, не знаю, може 2025 рік хоч якось примусить задумуватись, чому виникло повномасштабне вторгнення, хотілося б на це сподіватися.

Цілком можливо, що Трамп зайде в якісь стосунки такі специфічні з Путіним, що війна буде заморожена насправді по лінії фронту. Таке може бути, але не юридичним актом і не юридичною дією, а військовою дією. Військова дія починається зі зброї, не обов'язково воювати, достатньо озброїтись в 10 разів більше ніж ми є зараз, і війна зупиниться по лінії фронту. Таке може бути, такий мій прогноз. Поки що я нічого більшого сказати не можу, але багато що в цій ситуації залежить від української вищої політичної влади. Хоча вона не демонструє правильних ознак оздоровлення, тому що з Трампом потрібно говорити, але потрібно говорити правильні слова. І Трампу потрібно сказати і пояснити, що юридична дія не заморозить, заохочення Росії теж не заморозить, тільки військова дія, якщо вже Трамп налаштований заморозити лінію фронту, заморозити війну і припинити кровопролиття.

Ганна Варавва