Як з'явився нарізаний хліб: історія винаходу та популярності
Сьогодні хліб у нарізці є в кожному супермаркеті і ні в кого не викликає подиву. Такий хліб користується неабияким попитом, особливо серед людей, у яких великі родини. Адже це дуже зручно - не витрачати часу на нарізку, не прибирати нескінченні крихти тощо.
Багато хто вважає, що нарізаний хліб почали продавати відносно недавно, але насправді цьому винаходу вже майже 100 років! Коли ж він з'явився?
Уперше нарізаний хліб з'явився 1928 року завдяки винаходу американського ювеліра Отто Роведдера. Точніше, завдяки його дружині, яка не любила різати хліб. Вона постійно скаржилася чоловікові, що після нарізання хліба вічно доводиться прибирати крихти, до того ж шматки виходять нерівними і некрасивими.
Тоді Отто спала на думку ідея про продаж нарізаного хліба. Адже це полегшить життя не тільки його дружині, а й багатьом домогосподаркам. Але річ у тім, що нарізаний хліб, щоб його купували, повинен мати товарний вигляд, тобто бути ідеально рівним, а руками так не наріжеш.
Тоді Роведдер вирішив винайти машинку для нарізки хліба і зробити на цьому бізнес. Він дуже відповідально підійшов до реалізації своєї ідеї і навіть провів кілька опитувань серед домогосподарок на тему, яку товщину скибочки хліба вони вважали б оптимальною. Отто дав оголошення в кілька популярних газет із подібним запитом. Таким чином, протягом кількох місяців він зібрав відгуки від 30 000 домогосподарок.
За підсумками опитувань ювелір вирішив, що скибочка, завширшки трохи менше 1 см буде ідеальною.
Винахід машини
У 1916 році Отто Роведдер орендував склад на околиці міста і приступив до створення хліборізальної машини. Однак справа вимагала чималих витрат і йому довелося продати кілька ювелірних магазинів.
Винахідник одразу зіткнувся з проблемою — нарізаний хліб швидко черствів. Потрібен був механізм, що щільно з'єднує нарізані шматки. Перше рішення — довгі металеві "капелюхи" з голками, що з'єднують розрізаний буханець — здавалося вдалим, але пекарі скаржилися на часті поломки.
Рік наполегливої роботи на складі, сотні креслень і планів, і ось, 1917 року, Роведдер створив перший прототип. Але доля зіграла з ним злий жарт — пожежа знищила прототип і всі креслення, залишивши його ні з чим.
Однак Отто не здавався. Йому довелося продати решту магазинів, щоб продовжити справу. Роведдер влаштувався агентом цінних паперів, щоб забезпечити сім'ю, і одночасно шукав інвесторів для реалізації своєї мрії.
До 1927 року Роведдер створив нову модель хліборізальної машини, досконалішу, ніж попередня. Замість шпильок вона упаковувала нарізаний хліб у вощений папір, що давало змогу зберегти його свіжість.
Через рік Отто запатентував свою «одностадійну хліборізальну машину» і заснував компанію «Mac-Roh Sales & Manufacturing», щоб зробити свій винахід доступним усім.
Тріумф і несподівана проблема
7 липня 1928 року перший нарізаний хліб з'явився в продажу, і американські домогосподарки були просто в захваті та навіть писали хвалебні відгуки в місцеві газети. Нарізаний хліб був зручним, його було легко брати з собою, крихт було менше, а часу і сил на приготування сніданків витрачалося набагато менше.
Поступово хліборізки стали масово закуповувати всі пекарні та хлібні магазини. Отто Роведдер нарешті став отримувати хороший прибуток від своїх вкладень.
Але почалася Друга Світова війна, і керівник адміністрації з їжі Клод Віскард вирішив, що нарізаний хліб — недозволена розкіш. Він вважав, що в умовах воєнного часу не можна витрачати ресурси на пакування і нарізку хліба.
Віскард домігся того, що нарізаний хліб заборонили продавати. 26 січня 1943 року було офіційно видано закон про заборону й оголошено штрафи за її порушення.
Але домогосподарки були в люті! Вони писали листи до різних інстанцій і навіть виходили на протести. У газеті New York Times одна жінка написала: «Я хочу, щоб ви побачили, наскільки важливий у господарстві нарізаний хліб. Мій чоловік і четверо дітей завжди дуже поспішають вранці. Без готового хліба в нарізці я змушена самостійно різати тости, по два шматки на кожного - десять. На обід я маю нарізати щонайменше двадцять скибочок — по два сендвічі кожному. Потім я готую тости для себе — разом, двадцять дві скибочки хліба нарізаються поспіхом. Виглядають вони куди менш апетитними, ніж готові скибочки з пекарні».
У підсумку американки домоглися свого — заборону було знято, до того ж особливої економії від неї влада не побачила. Хліб у нарізці знову став радувати домогосподарок. І донині нарізаний хліб залишається популярним продуктом, полегшуючи життя мільйонам людей по всьому світу.
Марія Мельничук