Стародавні китайці вірили в те, що все життя людини визначене долею, що встановлена Небом. Усі події в житті, включаючи і шлюб, заплановані на небесах й існують різні Боги і Святі, які стежать за виконанням цього небесного плану.
Бога, який керує шлюбним союзом людей, звуть Юе Лао (Місячний старець) або «Юе ся Лао» (Старець під місяцем). Він з'являється вночі під світлом місяця і з'єднує майбутнього подружжя червоною ниткою, прив'язуючи її до ступнів наречених. Навіть якщо вони знаходяться далеко один від одного, вони все одно зустрінуться і стануть чоловіком і дружиною.
Є одна пов'язана з цим історія, яка була записана Лі Фуян, письменником та поетом династії Тан (618 - 907 рр..).
Під час правління імператора Лі Шиміна жив молодий чоловік на ім'я Вей Гу. Одного разу під час подорожі він зупинився в готелі у місті Сунчен. Пізно ввечері він побачив, що на сходинках перед входом у готель сидить літній чоловік і гортає книгу. Хлопця здолала цікавість, він підійшов до старого і запитав: «Що це в тебе за книга?» Старий подивився на нього і відповів: «Це книга, в якій записано, хто з ким у світі повинен з'єднатися шлюбними узами».
Поруч зі старим лежав дорожній мішок. «А що у тебе в мішку?», - Не вгамовувався хлопець. «У мішку у мене червоні нитки, які я прив'язую до ступнів майбутнього подружжя, після чого навіть якщо вони вороги, якщо один багатий, а інший жебрак, навіть якщо вони живуть за тисячі лі один від одного, вони все одно одружаться», - пояснив загадковий старець. Помовчавши трохи, він з усмішкою додав: «На твоїй нозі вже є моя червона нитка».
Вей Гу хоч навіть і не повірив у все це, але цікавість узяла верх, тим більше, що він давно вже шукав собі наречену.
«Скажи хто ж моя суджена?», - Серце юнака раптом сильно забилося.
«Твоєї судженої зараз тільки три роки. Якщо хочеш, я покажу тобі її вранці», - сказав старець.
Вей звичайно ж хотів подивитися на неї, хоч і був розчарований її віком. Рано вранці старий повів його на ринок. Незабаром вони побачили немолоду однооку жінку, яка продавала овочі. Разом з нею була маленька дівчинка в брудному одязі. Старий вказав на дівчинку і сказав Вею: «Ось твоя майбутня наречена».
Юнак обімлів, дівчинка була не тільки брудною, але й здалася йому дуже потворною. Через злість він хотів провчити старого, але того вже й слід прохолов.
Щось підказувало Вею, що старець говорив не просто так, він зовсім не був схожий на недоумкуватого базіку. І тоді він задумав злу справу. Він знайшов місцевого слугу і пообіцяв йому добре заплатити за вбивство дівчинки.
Слуга підкрався до дівчинки, але раптом сильно розхвилювався і удар його ножа припав не в серце, а між очей дитини. Дівчинка сильно закричала, привертаючи увагу людей. Слуга злякався, що його спіймають і втік. Жадібний слуга сказав Вею, що все виконав, отримав свої гроші і був такий.
Минуло 14 років. Вей був зі знатної родини, батьки його вже померли, і одного разу начальник повіту, в якому він жив, запропонував йому в дружини свою дочку. Після їхнього весілля, коли молода дружина зняла з голови прикраси, Вей побачив шрам у неї між очей і запитав, звідки він. Дівчина розповіла, що одного разу вона зі своєю сліпою на одне око нянею була на базарі. Раптом якийсь чоловік підбіг до неї і, ні з того ні з сього, вдарив ножем і втік. Начальник повіту був їй не рідним батьком.
Вей Гу був вражений від почутого, і одночасно з цим сильно розкаявся за свій вчинок. Він зрозумів, що той старий був Святим і що діяння людей дійсно зумовлені долею. Він розповів все своїй дружині і попросив у неї вибачення. Вона ж сказала, що не тримає на нього зла, і вони зажили у злагоді та поважаючи одне одного.
Цю історію почув окружний начальник міста Сучен і назвав готель, біля якої Вей зустрів старця «Готель укладання шлюбних уз».