Китайська щорічна зустріч З'їзду Народних Представників знову пройшла як видимість, яку використав комуністичний режим, не здивувавши нікого. Повідомлення про Збори у китайських державних ЗМІ залишились не почутими тими, хто був просякнутий пропагандою КПК.
Воєнізована пожежна охорона марширує на майдані Тянь-Ань-Мэнь. Фото: Фредерік Дж. Браун/AFP/Getty ImagesДеякі офіційні повідомлення навіть слугували матеріалами для жартів для тих, хто не боявся відкрито висловлювати свою думку. І все ж багато громадян не розуміють, як багато доводиться представникам Зборів страждати під тиском режиму, виступаючи маріонетками. Не знаючи, коли їх можуть сфотографувати, представникам доводиться бути весь час пильними і в той же час, слухати пусту балаканину партійних кадрів. Щоб створити видимість "демократичних спілкувань", їм доводиться вигадувати свою брехливу теорію, аби підтримувати Партійну лінію. Навіть під час перерви, вони повинні бути обачливими у своїх висловлюваннях під час знайомства.
Ці представники не є політиками, і все ж вони вимушені так діяти і разом з тим "представляти інтереси народу". Звичайно, вони були обрані саме режимом, тому вони не є політиками і можуть бути контрольованими при "голосуванні" за чиновників і політичний курс, визначених режимом.
Багато представників є або експертами, або професіоналами в їхніх визначених сферах і не мають бажання грати ці ролі.
Режим потребує їх, щоб зробити видимість правдоподібною, тому ніхто не сміє відмовитись від такої собі "почесті». Згідно з Конституцією Китаю, з'їзд Народних Представників наділений найвищою владою в уряді. Оскільки для режиму неприйнятно безпосередньо контролювати уряд, він змушений використовувати З'їзд для "вибору уряду", який відповідав би його потребам. По суті справи, оскільки самі представники були вибрані незаконним шляхом, то й уряд, який вони "вибрали" також є протизаконним. Якщо б Збори дійсно були обрані демократичним шляхом, то комуністичний режим припинив своє існування у Китаї.
Без офіційних "посад", призначених партійним кадрам Зборами, жоден із них не міг би бути визнаний при відвідуванні інших країн. Представники Зборів не повинні занадто багато знати про політичний курс, оскільки якщо вони всі будуть професіональними політиками як і в західних країнах, як зможе комуністичний режим здійснювати контроль у Китаї.
Кожен рік представники Зборів проходять через примушення, щоб узаконити правління режиму. Після декількох десятиліть прикриття за цим фасадом, китайці почали мовчати і боятися оголосити про свої конституційні права в політиці.
На мою думку, всі китайці повинні серйозно подумати про те, що вони можуть зробити, аби допомогти уряду оновитися після розвалу комуністичного режиму, і яких представників вони повинні вибрати, котрі б проводили політику згідно з їхніми правами. Китай належить не комуністичному режимові - він належить китайському народові.
