"Розумний на гору не піде - розумний гору обійде" - так говорить народна мудрість. Але для тих, хто захоплюється екстремально-спортивною дисципліною паркуром - діє зворотній принцип. Цей новий вид захоплення молоді - чимось схожий на акробатику, а чимось на каскадерство - щороку приваблює все більшу кількість хлопців, а іноді навіть і дівчат, які називають себе трейсерами. На недолік адреналіну в крові вони не скаржаться, тому що крім перекидів і шпагатів у тренувальний "раціон" паркуристів входять стрибки з висоти та через паркани, сальто, а також багато чого іншого, на що вистачить фантазії екстремала.
Про те, що таке паркур і наскільки він розвинений в Україні розповідає лідер Київського Об'єднання Трейсерів (КОТ), капітан команди "Вовча зграя" і просто трейсер Мурад Рогожников.
- Мураде, ти обрав такий незвичайний спортивний напрям. Розкажи, будь-ласка, що дають тобі заняття паркуром? Що ти відчуваєш?
- Адреналін, відмінне здоров'я, гарну фізичну форму і відчуття, що живеш повним життям. Також я маю радість від пізнання чогось нового. Адже в паркурі неможливо - особисто я так не вважаю, а думаю, що це майже недосяжно - дійти до такого ступеня, коли можеш робити усе, на що здатне людське тіло.
У деяких випадках, природньо, це можливість "випендритися", "покрасуватися" перед кимось. Ну а взагалі - усвідомлення того, що я займаюся улюбленою справою, приносить мені більше всього задоволення!
- А чи розділяють близькі, батьки, родичі твоє захоплення?
- Батьки тільки ЗА. Мені щодо цього пощастило. Хоча все ж таки, вони постійно хвилюються за мене. А взагалі, більшості людей подобаються наші заняття, адже ми ж не хулігани.
- Травмування трапляються часто?
-Ні, нечасто. Дрібні травми типу синців, ударів, подряпин, порізів, надривів шкіри або незначних розтягнень трапляються на кожному тренуванні. Більш серйозні - такі як сильні розтягання зв'язок, зриви м'язів, або ж переломи, тріщини і вибиті суглоби - рідше, але зустрічаються. Наприклад, травма коліна, яку я отримав у березні, поклала мене в гіпс на 3 тижні. Але гіпс вже через 13 днів зламався ... від стрибків.
- Відомо, що паркур прийшов до нас із Франції. Цікаво, скільки всього трейсерів в Україні?
- Найбільша їх кількість у Києві - чоловік 250, в інших містах - від 1 до 50...
"Найстаріші" трейсери займаються близько 4 років - але таких одиниці... Різкий пік створення команд - півтора роки тому - і до сьогодні кількість трейсерів збільшується з кожним днем...
- Чи існують турніри з паркуру?
- Немає. Це заборонено філософією.
- Мураде, а що робити людині, яка захоче займатися паркуром? Скільки коштують заняття і де вони проходять?
- Заняття у нас безкоштовні. Усе робимо на чистому ентузіазмі. Тим більше, що, тренуючи інших, ми прогресуємо й самі. А стосовно місця занять - завжди по-різному. Але точно - це має бути вулиця: будівельний майданчик, пляж або стадіон - усе це нам підходить.
- А як часто проходять тренування?
- В середньому взимку - раз на два дні. Улітку щодня. Але, безумовно, кожному - своє. Деяким добре тренуватися в групі, деяким поодинці. Прогрес спостерігається і там, і там - все залежить тільки від характеру людини.
- Напевно, щоб займатися паркуром, необхідна відмінна фізична підготовка. Чи є у вас якісь вимоги до новачків?
- Звичайно, спортивна підготовка вітається, але вона необов'язкова. Іноді, наприклад, програмістам, які все життя просиділи на стільці, легше звикнути до певних рухів, ніж, наприклад, спортсменам відвикнути від рухів і понять, властивих їхньому виду спорту.
- Дякую за розмову. Поділись, будь-ласка, наостанок своїми планами на майбутнє?
- Плани, як завжди - тренуватися та просто радіти життю, чого й іншим бажаю!