Китайський комуністичний режим ховається за мафією
Китайському народові нікуди звернутися з проханнями, коли він зазнає утисків, оскільки уряд перебуває під контролем Комуністичної партії Китаю. До того ж усі китайські ЗМІ – це рупор КПК. Усі так звані "неурядові організації", такі як профспілки і жіноча федерація, насправді існують, щоб виступати за режим КПК.
Китайський народ може покладати свої надії тільки на міжнародне співтовариство, щоб чинити тиск на режим із метою стримати його політичний натиск, для того, щоб "врятувати репутацію" перед зовнішнім світом. Таким чином, китайський народ може отримати простір в переговорах з урядом у надії поліпшити становище з дотриманням прав людини.
Починаючи з минулого року, спостерігається деякий прогрес у зміні ставлення міжнародного співтовариства до комуністичного режиму. Зміни почалися в Європі, коли новий німецький уряд узяв на себе ініціативу поліпшити відносини з США. Занепокоєння станом дотримання прав людини в Китаї, врешті-решт, матеріалізувалося у внесенні пропозиції у міжнародну політичну повістку дня Євросоюзу.
Оскільки президент Буш зустрічався в травні з трьома китайськими дисидентами, західні держави зробили те ж саме. Віце-президент Європарламенту Едвард Макмілан-Скотт публічно оголосив, що Євросоюз передбачить у бюджеті 142 мільйони євро (приблизно 160 мільйонів доларів США), щоб допомогти недемократичним державам поліпшити становище з дотриманням прав людини.
Невідомі нападники
Режим КПК швидко відреагував на занепокоєння заходу. 8 червня активіст із району "Трьох ущелин" Фу Сяньцай був викликаний до місцевого відділення міліції через те, що в інтерв'ю для німецького телеканалу розкривав правду про порушення прав людини. По дорозі з міліції на нього напали невідомі бандити. Фе побили так сильно, що його частково паралізувало. Фе Сяньцаю не було надана термінова медична допомога.
Фе повідомив, що цього року він уже кілька разів зазнавав подібних утисків і погроз. Іноді акти насильства здійснювала безпосередньо міліція.
Бандитів неможливо ідентифікувати. Ця ситуація схожа на ситуації, в яких цього року опинялися інші дисиденти, коли зазнавали нападів невідомих бандитів.
Використовуючи "невідомих бандитів", які нападають на дисидентів, КПК отримує дві вигоди: перша, КПК не бере на себе відповідальність за все, окрім обіцянки розслідувати, ким були ці "невідомі бандити". Навіть громадськість підозрює, що нападників підіслав уряд, проте цьому немає доказів.
Навіть міжнародне співтовариство обурене цією ситуацією; вони не можуть примусити китайський комуністичний режим узяти на себе відповідальність за нібито невідомих нападників. Крім того, обіцянки знайти зловмисників обмежені випадками, на які звернена увага міжнародного співтовариства, таких випадків, як із Фе.
Якщо за межи Китаю це не вийшло, то режиму необов'язково що-небудь обіцяти. Наприклад, Го Фейсюна, коли він виступав на захист прав людини в селі Тайши, били кілька разів. Режим не давав ніяких обіцянок розслідувати цей випадок.
Друга вигода, залучення організацій злочинного світу може створити психологічний тиск на дисидентів, які рухомі у своїй боротьбі усвідомленням своєї політичної місії. Вони борються проти утисків режиму. І вони знають, хто здійснює утиски. Вони знають, що режим обмежить тиск для збереження свого іміджу перед громадськістю, щоб не бути схожим на режим Саддама Хусейна.
Бандити не піклуються про свій імідж
З іншого боку, мафія може не турбуватися про свій імідж. Без вагань вона застосує будь-які засоби, щоб підсилити страх своїх жертв. Деякі дисиденти нехтують своїм життям. Проте якщо справа стосується безпеки їх родичів, навіть мужні воїни починають вагатися.
КПК ще хитріша, ніж Садам Хусейн і Кім Джонг-іл, правитель комуністичної Кореї. Тим, хто критикував режим Саддама, відрізували язик. Про це міжнародному співтовариству відомо. Проте режим КПК хоче виставити себе цивілізованою представницькою державою, що розвивається. Тому, використовуючи бандитів, перетворює політичне примушення в примушення особисте.
Таким чином, Міністерство закордонних справ Китаю може публічно "підтримувати" випадок Фе і запобігти критиці. Що стосується надання Фе медичної допомоги й покарання злочинців, режим КПК вирішуватиме, чи захоче він виконувати свої обіцянки. Незалежно від того, наскільки правоспроможні правозахисні організації, вони не мовчатимуть і, ґрунтуючись на етичних нормах, виступлять із критикою щодо бандитів. Що стосується застосування до мафії економічних санкцій, то це нечувана справа.
Режим правління в Китаї вже продемонстрував тенденцію приватизації державної влади, узаконюючи насильство і діючи, як мафія. Спроба врегулювати дії режиму КПК, що використовує мафію в управлінні суспільством і нехтує міжнародними цінностями, ідеалами прав людини, демократією та свободою, схожа на спробу підійнятися на дерево, щоб зловити рибу.
Усім, хто стурбований діями КПК, і кому небайдуже майбутнє Китаю, слід подумати про те, що дотримання такого неправедного курсу в управлінні державою за допомогою мафії не продовжиться довго і лише підсилить конфлікти й зіпсує суспільство.
Хе Цинлянь. Велика Епоха