Німецький художник виклав майже 100 000 бруківки на честь жертв Голокосту (ВІДЕО)
Німецький художник, який готується викласти 100-тисячну бруківку в пам'ять про депортованих і вбитих нацистами людей, не має наміру відмовлятися від виготовлення блоків з латунними кришками, кажучи, що попит на них вищий, ніж будь-коли раніше.
Розміщуючи Stolpersteine ("камені спотикання") за останніми відомими адресами жертв, 75-річний Ґюнтер Демніґ прагне привернути увагу до долі окремих людей під час Голокосту.
Проект розпочався близько трьох десятиліть тому, коли Демніг поклав перші камені в Берліні та Кельні.
Майже 100 000 штук бруківки сьогодні можна знайти в 30 країнах Європи, від Фінляндії до Італії, Угорщини, Росії та України.
"Я ніколи не мріяв про таке", — сказав Демніг, зазначивши, що розраховував на кілька сотень або, можливо, 1000 каменів.
"Я був настільки наївним, що вважав, що в якийсь момент інтерес до них зменшиться... але все навпаки: інтерес стає все більшим і більшим".
Цього року він планує закласти 100-тисячний камінь.
У своїй майстерні Демніг вручну вибиває ім'я, дату народження та обставини смерті. Більшість каменів, які може замовити будь-хто, він укладає сам, а витрати покриває за рахунок пожертв і спонсорської допомоги від приватних осіб, а також компаній чи установ.
"Люди запитують, чому я не роблю це на заводі? Я кажу, що Аушвіц був фабрикою вбивств. Ось чому для мене важливо, щоб написи на табличках були вибиті вручну", — сказав він.
Натхненні Талмудом — збіркою єврейських думок і коментарів, де сказано, що людина забувається лише тоді, коли забувається її ім'я, камені перед будівлями відроджують пам'ять про людей, які там жили.
Вони вшановують пам'ять усіх груп жертв нацистів, включно з євреями, сінті та ромами, політичними опонентами, геями та "антисоціальними елементами", або злочинцями.
Вони стали невід'ємною частиною міст по всій Німеччині, особливо Берліна, де місцеві жителі і туристи зупиняються, щоб оглянути камені, які сяють на сірих тротуарах, а іноді на них розкидані квіти.
"Тут ми маємо матір, яку затаврували як "асоціальну". Дитину віддали до дитячого будинку. Обох було вбито", — говорить Демніг, готуючись закласти два камені біля будинку в Кельні, де вони жили.
Хоча Демніг сповнений рішучості продовжувати свою роботу, він готовий з часом делегувати повноваження колегам. "Поки мої коліна в порядку, я буду продовжувати", — сказав він.