Нашим світом керує примара комунізму. Частина 6: Повстання проти Бога
Частина 6: Повстання проти Бога
Зміст:
1. Насильницьке богоборство та атеїзм на Сході
1) Як Радянський Союз насиллям знищував істинні релігії
2) Компартія Китаю руйнує культуру і релігію та розриває зв’язок між людиною та Богом
- КПК знищує традиційну китайську культуру
- Знищення фундаменту наслідування традиційної культури
- Переслідування релігій
2. Агентурне проникнення в релігії та обмеження релігій на Заході
1) Агентурне проникнення в релігію
2) Обмеження релігії
3. Як привид комунізму спотворив теологію
Попередня | Перейти до змісту | Наступна
* * *
Майже всі народи світу мають свої давні міфи і легенди, у яких розповідається, як Боги створили людей за своїм образом і подобою та заклали людям основи моральності та культури. Ці традиції залишають тим, хто вірить у свого Бога, шлях повернення на Небеса. На Заході і на Сході є записи і легенди про те, як Єгова і Нюйва створили своїх людей.
Бог навчає людину дотримуватися його заповідей, інакше на людину чекає кара. У разі повсюдного падіння моральності Бог знищує людей, щоб зберегти чистоту Всесвіту. У багатьох народів світу збереглися легенди про Великий потоп, який знищив цивілізацію. Деякі з них описані надзвичайно детально.
У певні періоди Пробуджені чи пророки спускаються в людський світ, щоб підтримати моральність. Вони це роблять, щоб повернути серця людей на правильний шлях, допомогти їм уникнути знищення і водночас вивести людську цивілізацію на шлях набуття зрілості. Такими особистостями були Мойсей та Ісус на Заході, Лао-Цзи на Сході, Шак’ямуні в Індії та Сократ у Давній Греції.
Людська історія та культура допомагають людям зрозуміти, хто такі Будди, Даоси та Боги, що означає віра в Бога, і як людині духовно самовдосконалюватися. Різні школи самовдосконалювання вчать тому, що є істинним, а що єретичним, як відрізнити правду від брехні і добро від зла. Вони вчать людей дочекатися повернення Творця на Землю перед кінцем часів, щоб отримати спасіння і повернутися на Небеса.
Якщо люди розірвуть свій зв’язок із Богом, який їх створив, то їхня моральність швидко скотиться вниз. Деякі раси зникли. Як це було, наприклад, з легендарною цивілізацією Атлантиди, що її за одну ніч поглинула морська безодня.
На Сході, особливо в Китаї, духовна віра вкорінилася в серцях людей через традиційну багатосотлітню культуру. Тому обманути китайців і лише за допомогою брехні змусити їх прийняти атеїзм було важко. Щоб вирвати з корінням 5000-літню віру і культуру, злий дух комунізму у великих масштабах застосовував насилля для знищення еліти як носія традиційної культури, а потім, пропагуючи брехню, покоління за поколінням вводить людей в оману.
На Заході та в інших частинах світу релігії й вірування є основними формами підтримання зв’язку між людиною і Богом, а також наріжним каменем для підтримання моральних норм. Хоча злий дух комунізму не зміг установити комуністичну тиранію в цих країнах, він досяг своєї мети зруйнувати істинні релігії і зіпсувати людей обманом, підміною понять та агентурним проникненням.
1. Насильницьке богоборство та атеїзм на Сході
1) Як Радянський Союз насиллям знищував істинні релігії
Комуністичний маніфест закликає до руйнування сім’ї, церкви та суверенної держави. Знищення і повалення релігій явно є однією з важливих цілей комуністичної партії.
Маркс, який із вірянина став сатаністом, добре знав про існування Бога і диявола. Він також чудово розумів, що людям, особливо релігійним, важко прийняти диявольські вчення. Тому із самого початку він виступав за атеїзм і заявляв, що «релігія є опіумом для народу», «комунізм починається з атеїзму» [1] тощо.
Щоб диявол заволодів душею людини, зіпсував її та зрештою затягнув у пекло, не потрібно, щоб людина дияволу поклонялася. Достатньо того, щоб вона просто перестала вірувати в Бога. Тому комуністичні партії співають:
Згори визвольників немає –
Ані богів, ані царів:
Свої кайдани розламає
Міцна рука пролетарів!
(«Інтернаціонал», переклад Є.Григорука)
Маркс у своїй теорії жорстоко критикував віру в Бога, а Ленін після захоплення влади в 1917 році для нападу на неї застосував державні механізми. Щоб розправитися з істинною релігією та віруваннями і примусити людей відійти від Бога, Ленін застосовувував насилля та інші жорстокі прийоми.
1919 року Ленін почав масштабне знищення релігії під приводом заборони поширення старого мислення. 1922 року він ухвалив таємну резолюцію, яка передбачала, що майно і культурні цінності, особливо в найбагатших релігійних установах, має бути конфісковано «безжально, без сумнівів і в найкоротші терміни». Ленін заявив: «Чим більше представників реакційного духовенства і реакційної буржуазії ми розстріляємо, тим краще, бо цій „аудиторії“ треба дати такий урок, щоб вони зовсім не наважувалися думати про будь-який спротив протягом кількох десятків років» [2].
За короткий час велику кількість церковного майна було розграбовано, церкви та монастирі було зачинено, тисячі священиків було арештовано і страчено.
Після смерті Леніна його справу продовжив Сталін і в 1930-х роках почав украй жорстоке чищення. Крім членів компартії, жертвами чищення стали інтелігенція та віряни. Сталін наказав провести у країні «безбожну п’ятирічку», щоб «на території країни ім’я Бога було забуто». Він заявив, що коли виконає цей план, останню церкву буде зачинено, останнього священика буде знищено, Радянський Союз стане «родючою землею» атеїзму, і ніхто більше ніколи не знайде навіть сліду релігії.
За консервативними оцінками, у цьому політичному русі до смерті було замордовано 42 тисячі священиків. На 1939 рік у всьому Радянському Союзі було лише ненабагато більше ніж 100 православних церков, тоді як до заснування СРСР таких церков налічувалося понад 40 тисяч. Отже, в СРСР було зачинено 98% православних церков і монастирів. Католицькі церкви також було зруйновано. За цей період представників культури та інтелігенцію було ув’язнено до ГУЛАГу або розстріляно.
Під час Другої світової війни, щоб скористатися фінансовими та людськими ресурсами церков для опору Німеччині, Сталін зробив паузу в переслідуванні вірян, від чого склалося враження, що він може реабілітувати ці релігії. Але він мав свою мету: установити суворий контроль над відновленими православними та католицькими церквами і використати їх як інструмент для руйнування традиційних релігій.
Так, 1961 року в СРСР майбутнього Олексія ІІ підвищили до архієрея православної церкви. 1964 року він став митрополитом. 1990 року, напередодні розпаду СРСР, він дістав сан Патріарха Московського і всієї «Русі». Після розпаду СРСР, коли розсекретили деякі архіви КДБ, з’ясувалося, що Олексій ІІ працював на КДБ.
Пізніше Олексій ІІ і сам зізнався, що пішов на компроміс із радянською владою. Він публічно покаявся: «Щоб захистити одне, треба було віддати інше. Чи були якісь інші організації чи люди в ті роки в СРСР, які мали нести відповідальність не лише за себе, а й за тисячі інших доль і не були змушені вчинити так само? Але в цих людей, у яких компроміс, мовчання, вимушена пасивність чи вияв лояльності, заохочувані лідерами церков, викликали біль, у цих людей, і не лише в Бога, я прошу пробачення, розуміння і прошу молитися» [3].
Так під контролем лихого привиду комунізму релігія стала інструментом для промивання мізків та обману людей.
Комуністична партія Радянського Союзу не тримала зфальшовані релігії лише на своїй території, а систематично поширювала їхній шкідливий вплив на весь світ.
2) Компартія Китаю руйнує культуру і релігію та розриває зв’язок між людиною та Богом
- КПК знищує традиційну китайську культуру
Хоча в Китаї не було єдиної релігії для всіх, як в інших країнах, китайці також мають тверду віру в Богів і Будд. Релігійне життя в Китаї унікальне: на відміну від інших регіонів, багатих на релігійні конфлікти, у Китаї завжди мирно співіснували конфуціанство, буддизм, даосизм і навіть західні релігії. Ці вірування є основою традиційної культури Китаю.
Попри Великий потоп, який знищив решту людства, Китай зберіг повноцінну цивілізацію. Китайська нація відтоді не переставала розвиватися. Китай вів літопис своєї 5000-літньої історії та створив чудову епоху, яка викликала повагу багатьох народів. Китай називали Піднебесною. Культура Китаю здійснила значний вплив на всю Східну Азію і сформувала великий регіон охоплення китайської цивілізації. Відкриття Шовкового шляху і поширення на Захід чотирьох великих винаходів (паперу, компасу, пороху і друку) стимулювали становлення світової цивілізації та вплинули на розвиток Європи й навіть усього світу.
Чудова культура і вірування Китаю 5000 років інтегрувалися в гени китайців. Саме тому ця культура стала мішенню для лихого привиду комунізму, і він хотів її знищити. Але просто обманом та обіцянками було неможливо змусити китайців відкинути традиційну багатотисячолітню культуру й віру та прийняти західну ідеологію комунізму. Тому протягом десятиліть невпинних політичних рухів КПК вдається до найрізноманітніших тактик. Починаючи з жорстоких убивств, КПК підривала сутність релігії, переслідувала інтелігенцію і знищувала традиційну китайську культуру, включно з культурними пам’ятками (архітектурою, храмами, реліквіями, картинами, старовинними виробами тощо). Партія намагається розірвати зв’язок людей з Богом, щоб досягти своєї мети — руйнування традиційної культури та знищення людства.
Знищуючи традиційну культуру, партія планомірно і систематично створила людожерську партійну культуру. За допомогою неї КПК вирощує і загартовує тих, кого не вбила, перетворюючи їх на інструменти для руйнування традиційної культури. Деякі з них, слідуючи за злим духом комунізму, беруть безпосередню участь у вбивствах.
КПК добре розуміє, як використовувати економічні інтереси, політичне промивання мізків та інші способи, щоб змусити людей підкоритися її впливу. Невпинно проводячи політичні рухи, репресії та вбивства, КПК набула великого досвіду, що дало їй змогу підготуватися до фінальної битви між добром і злом у світі людей.
- Знищення фундаменту наслідування традиційної культури
Сільські землевласники Китаю та суспільний клас шеньши (заможна верхівка суспільства в регіонах — прим. пер.), а також купці і каста вчених-посадовців у містах були елітою традиційної китайської цивілізації. Вони несли місію наслідування та передавання китайської культури. У початковий період після узурпації влади в 1949 році КПК провела серію політичних рухів «Земельна реформа», «Придушення контрреволюціонерів», «Боротьба проти трьох зол» і «Боротьба проти п’яти зол» тощо. Компартія використала ці рухи для того, щоб у селах влаштувати масові вбивства землевласників і сільських шеньши, а в містах — капіталістів. Водночас зі створенням терору партія розграбовувала суспільне багатство і знищувала цілі суспільні класи еліти, які були носіями традиційної культури.
Водночас щодо інтелігенції з вищих навчальних закладів КПК шляхом так званої «перебудови інститутів і факультетів» провела політичний рух з «ідеологічного перевиховання». Крім того вона стала систематично промивати студентам мізки матеріалізмом, атеїзмом та еволюційною теорією і насаджувати їм ворожість до традиційної культури. Знову ж таки за допомогою руху «Боротьба проти правих» у 1950-х роках усю неслухняну інтелігенцію відправили в заслання до трудових таборів і в такий спосіб опустили їх на саме дно суспільства. Шидафу (каста вчених — прим. пер.), які раніше мали право голосу, до якого дослухалися, і які спрямовували суспільну думку, КПК перетворила на об’єкт презирства і мішень для глузувань.
Знищивши культурну еліту, КПК перервала процес наслідування і передачі традиційної китайської культури, який невпинно тягнувся із покоління в покоління. Відтоді молодому поколінню стало неможливо отримати поступове виховання під ненав’язливим впливом родини, школи, суспільства і сусідів. Так воно стало поколінням без традиційної культури.
Після завершення руху «Боротьба проти правих» у сім’ях, школах і в суспільстві стало неможливо почути самостійні голоси. Але КПК все ще не була задоволена. Адже старше покоління все ще зберігало в пам’яті традиційну культуру, і всюди були її матеріальні пам’ятки, включаючи старовинні артефакти та будівлі. Крім того, традиційні цінності і далі передавалися через мистецтво.
Щоб знищити традиційну культуру в ще більших масштабах, 1966 року КПК розпочала «Велику культурну революцію». Користуючись бунтівним характером молоді, яким промили мізки після приходу до влади КПК, партія провела політичний рух «Знищення чотирьох пережитків» (старих ідей, старої культури, старих звичаїв і старих правил), щоб принести китайській культурі тотальну — як фізичну, так і духовну — катастрофу.
Після початку «Культурної революції» пекельне полум’я «Знищення чотирьох пережитків» розгорілося в усьому Китаї. Монастирі, храми, статуї Будд, визначні місця, витвори каліграфії і живопису та антикварні речі було майже повністю знищено. Найкраще, що було в китайській культурі, те, що накопичилося за багато тисячоліть! Якщо це знищено, то його вже не повернеш.
У часи до «Культурної революції» в Пекіні було понад 500 храмів і монастирів. У кожному з кількох тисяч великих і малих міст Китаю були міська стіна, храми, монастирі. Усюди були культурні пам’ятки. Варто було на 30 см копнути землю, як уже можна було побачити історичні пам’ятки недалекого минулого. Якщо копнути на 40, 60 см чи навіть на 6 м, то все одно можна було побачити незліченні історичні пам’ятки різних епох. Але під час «Знищення чотирьох пережитків», яке було частиною «Культурної революції», усі ці пам’ятки практично повністю було знищено.
Рух «Знищення чотирьох пережитків» не лише зруйнував місця релігійних обрядів, молитов і поклонінь — старовинні місця, які були сполучною ланкою між людиною і Небом. Він також знищив і праведну віру в серцях людей, включно з вірою в гармонію між людьми і Всесвітом. Можливо, багато хто не погодиться з тим, що ми хочемо сказати, і вважатиме, що його це ніяк не стосується. Але — вважаєш ти, що це тебе стосується чи не стосується — коли люди внаслідок цього розірвали свій зв’язок з Богом, то залишилися без божого захисту і наближаються до небезпечної прірви, падіння в яку є лише питанням часу.
Крім усього вищесказаного, щоб розірвати зв’язок людей з Богом і предками, компартія також почала проклинати предків китайців, а також ганьбити і відкидати традиційну культуру. Країни всього світу надзвичайно шанують своїх величних предків і монархів, а також цінують свої традиції. За цією ж логікою, великі мудреці в китайській історії також залишили після себе блискучу культуру. Вона є дорогоцінним багатством Китаю і світу, і гідна шани з боку нащадків. Але в очах КПК та її безсоромних пропагандистів, серед давньокитайських імператорів, князів, генералів і міністрів, талановитих юнаків і вродливих дівчат «не було жодної достойної людини». Таке приниження предків свого народу — безпрецедентний випадок у світовій історії. Під керівництвом лихої КПК китайці порвали з Богом, позбулися предків і знищили свою культуру. Вони йдуть украй небезпечною дорогою, з якої немає повернення.
- Переслідування релігій
Релігійна віра є життєво важливою складовою традиційної китайської культури, а добре знайомі людям три релігії — буддизм, даосизм і конфуціанство — протягом тисяч років китайської історії не в’янули і доповнювали одна одну. Багатьом західним конфесіям також судилося відіграти в Китаї свою роль.
Після того, як 1949 року КПК захопила владу, вона так само, як Радянський Союз, з одного боку, у сфері ідеології пропагувала атеїзм та атакувала теїзм; з другого, застосовувала метод насилля і тиску. Під час різних політичних рухів КПК використовувала атаки і перетягування на свій бік, переслідування, заборони релігій і вбивство священиків. У наші часи КПК здійснює криваве переслідування Фалуньгун. Репресії проти істинних релігій і їхніх вірян із кожним днем дедалі більше загострюються.
Після узурпування влади в 1949 році КПК відразу почала масштабні релігійні переслідування та заборони «таємних товариств». Комуністи спалили багато Біблій та канонічних книг багатьох інших релігійних течій. Також КПК вимагала, щоб «християни, католики, даосисти, буддисти та члени інших організацій і таємних товариств зареєструвалися в держорганах, а також розкаялися і стали нормальними людьми; а якщо своєчасно не зареєструються, то їх буде суворо покарано».
1951 року КПК також заявила, що тих, хто і далі відвідуватиме релігійні збори, буде страчено або довічно ув’язнено. Багатьох буддійських монахів вигнали з монастирів, і вони були змушені жити та працювати у світських умовах. Католиків і західних священиків у Китаї кидали за ґрати та піддавали тортурам. Китайських священиків також ув’язнювали, а вірян страчували чи відправляли до виправно-трудових таборів для «перевиховання». Християнських священиків і вірян спіткала така сама доля, як і католиків.
Після 1949 року понад 5000 китайських католицьких єпископів і священиків було кинуто за ґрати чи страчено, і з них вижило лише кілька сотень. Деяких іноземних священиків, які проживали в Китаї, було страчено. Інших вигнали з країни. Більш як 11 тисяч католиків було вбито. Багатьох вірян арештували або оштрафували. Неповна статистика свідчить, що протягом перших кількох років після захоплення КПК влади близько 3 мільйонів вірян і членів релігійних організацій було арештовано або страчено.
Як і комуністична партія СРСР, КПК створила наглядові органи над кожною релігійною конфесією, щоб посилити над ними владу. Наприклад, було створено Китайську даоську асоціацію, Китайську буддійську асоціацію, проти католиків КПК створила Китайську патріотичну асоціацію католиків, і вони перебували під цілковитим контролем КПК. Асоціації було створено, щоб усі конфесії виконували волю партії, яка контролювала і «виправляла мислення» вірян. Водночас КПК використала ці асоціації для того, щоб посіяти розбрат і роз’їсти істинні релігії ізсередини.
КПК застосувала ті самі методи до тибетського буддизму. Після того, як 1950 року армія КПК окупувала Тибет, компартія почала жорстоке переслідування тибетських буддистів. 14-й Далай Лама в 1958 році втік з Тибету та живе у вигнанні в Індії. КПК уважає його сепаратистом. У травні 1962 року 10-й Панчен-лама подав до Державної ради КПК звіт про руйнування компартією тибетської культури, особливо буддійських традицій:
«Посадовці національності хань розробили план, вони мобілізували наших тибетських посадовців і деяких активістів, які не розуміють, що вони відіграють роль виконавців цього плану, який має на меті знищити буддійські статуї, священні писання і буддійські сутри в тибетських монастирях, розташованих у селах, невеликих селищах і у великих сільськогосподарських районах, де розводять домашню худобу.
Винятком є лише дуже невелика кількість монастирів, включно з чотирма великими монастирями, які перебувають під захистом. Вони кажуть, що вчиняють так заради народу і прикриваються народом, щоб створити великий рух зі знищення статуй Будд. Буддійські священні писання, сутри та статуї Будд кидають у воду, скидають з п’єдесталу на землю, розбивають і знищують. Вони безжально і жорстоко знищують монастирі, буддійські зали „мані“ (споруди), стіни й ступи, крадуть багато прикрас зі статуй Будд і дорогоцінні речі із буддійських ступ. Через те, що урядові органи, які спеціалізуються на закупівлях, є нерозбірливими у виборі під час закупівлі кольорових металів, вони купили багато статуй Будд, ступ і посуду для пожертв, створених із кольорових металів, і заохочують знищення цих предметів. Як наслідок, деякі села і монастирі мають такий вигляд, наче їх ненароком знищили під час бомбардування, і ніби щойно скінчилася війна. На них нестерпно дивитися. Ба більше, вони ображають релігію, використовуючи «Трипітаку» як матеріал для удобрювання, зображення Будд і буддійські сутри використовують для виготовлення взуття. Це абсолютно неприпустимо. Через те, що вони скоїли багато справ, на які навряд чи спроможні навіть божевільні, люди всіх прошарків суспільства були сильно вражені, їхні почуття було ображено, вони збентежені та засмучені. Вони ридають, і з їхніх очей ллються сльози. „Наш район перетворився на район пітьми“, — чутно їхні відчайдушні крики» [4].
Після того, як 1966 року почалася «Культурна революція», багатьох лам примусили повернутися у світське суспільство, і було спалено численні дорогоцінні писання. На 1976 рік із 2700 храмів, які споконвіку були в Тибеті, залишилося лише вісім. Монастир Джокханг, побудований в епоху династії Тан понад 1300 років тому, — найважливіший монастир у Тибеті, — також під час «Культурної революції» було розграбовано.
У Китаї вдосконалювання за Дао має прадавню історію. Понад 2500 років тому Лао-Цзи залишив після себе книгу «Дао Де Цзін», яка складається із 5000 ієрогліфів. У ній викладено суть самовдосконалювання в даосизмі. Поширення «Дао Де Цзін» не обмежилося країнами Сходу. У багатьох країнах Заходу його також переклали на свої рідні мови. Але за часів «Культурної революції» Лао-Цзи критикували за лицемірство, а «Дао Де Цзін» назвали «феодальним пережитком».
Сутністю конфуціанства є доброта, праведність, моральний потяг до добра, правильна поведінка, мудрість і благонадійність. Конфуцій запровадив моральні стандарти для наступних поколінь. Під час «Культурної революції» заколотники з Пекіна привели хунвейбінів до Цюйфу, рідного селища Конфуція. І вони спалили старовинні книги та зруйнували тисячі історичних надмогильних плит, включно з плитою Конфуція. 1974 року КПК розпочала ще один політичний рух — «Критику Лінь Бяо і Конфуція». КПК вважала, що не варто підтримувати традиційну життєву ідеологію конфуціанства і його моральні стандарти.
Ще більш жорстокими і трагічними є репресії, які в липні 1999 року розв’язав голова компартії Китаю Цзян Цземінь проти Фалуньгун (Фалунь Дафа) і послідовників цього вчення, які вірять в «Істину, Доброту, Терпіння». Ба більше, партія санкціонувала насильницьке вирізання органів у живих послідовників Фалуньгун — злочин, якого ніколи раніше не було на цій планеті.
За короткі кілька десятків років КПК цілком зруйнувала традиційну багатотисячолітню культуру Китаю, моральні цінності та віру в самовдосконалювання. Як наслідок, люди більше не вірять у Бога, відійшли від Бога, відчувають духовну пустоту і їхня мораль псується — щодня гіршає і гіршає.
2. Агентурне проникнення в релігії та обмеження релігій на Заході
Лихий привид комунізму також систематично планував атаку на вірян у некомуністичних країнах. Через КПРС і КПК злий дух використовував гроші та шпигунів для проникнення в релігійні інституції інших країн під приводом «релігійного обміну», щоб ввести в оману вірян чи безпосередньо їх атакувати. Також він запроваджував соціалістичну і комуністичну ідеологію в релігіях. Це призвело до того, що віряни і далі поклоняються і сповідують релігії, які було змінено комуністичною ідеологією.
1) Агентурне проникнення в релігію
Кертіс Бауерс, продюсер документального фільму «План: стерти Америку в порох», поділився тим, що знайшов показання Маннінга Джонсона, високопосадовця американської комуністичної партії, які той 1953 року дав перед Конгресом США. Джонсон сказав:
«Після того, як Кремль запровадив тактику проникнення в релігійні організації, фактична механіка втілення „нової лінії“ була питанням слідування за загальними подіями церковного руху в Росії, де комуністи виявили, що знищення релігії можна здійснити швидше через проникнення до церков комуністичних агентів, які діють всередині самої церкви…
Загалом ідея полягала в тому, щоб змістити клерикальний спосіб мислення від духовного до матеріального і політичного — під політичним, звичайно, мається на увазі політика, що базується на комуністичній доктрині захоплення влади. Замість духовного мислення новий і великий ухил було спрямовано на питання, які приводили до комуністичної програми короткотермінових матеріальних вигід. Ці соціальні вимоги, звичайно, мали таку природу, що боротьба за них мала тенденцію ослаблювати наше наявне суспільство і готувати його до кінцевого завоювання комуністичними силами».
Злий дух комунізму саме так і діяв. Наприклад, деякі марксисти під маскуванням проникали у християнські церкви США. Вони вступали до семінарій у 1980-х і 1990-х роках і по-своєму навчали нові покоління священиків і пасторів, які потім стали впливати на релігії у США.
Болгарський історик Момчіл Методієв після глибоких досліджень в архівах болгарської комуністичної партії часів «Холодної війни» розкрив той факт, що розвідувальна мережа комуністичних країн Східної Європи тісно співпрацювала з партійними релігійними комітетами, щоб проникати в міжнародні релігійні організації і впливати на них [5].
У світовому масштабі однією з організацій у Східній Європі, до якої значною мірою проникли комуністичні агенти, була Всесвітня рада церков (WCC, ВРЦ). Створена 1948 року, ВРЦ є всесвітньою міжконфесійною християнською організацією. Членами ради є ієрархи головних відгалужень християнства, які представляють близько 590 мільйонів людей зі 150 країн. Тому ВРЦ є основною силою у світових релігійних колах.
Однак ВРЦ була першою міжнародною релігійною організацією, яка в епоху «Холодної війни» включила у свої ряди комуністичні країни (включно з СРСР і підлеглими йому країнами) і приймала фінансову підтримку від комуністичних країн.
Комуністичне проникнення до ВРЦ принесло важливі перемоги, такі, як обрання 1975 року митрополита Російської православної церкви Ленінграду Никодима президентом ВРЦ. Іншою перемогою стало те, що болгарський комуністичний шпигун Тодор Сабєв був заступником генерального секретаря ВРЦ у 1979–1993 роки. Історик Момчіл Методієв зазначає, що проникнення до ВРЦ у 1970 роках Никодима пройшло за вказівкою КДБ і за підтримки єпископів та агентів з Болгарії [6].
Ґрунтуючись на оприлюдненому документі з архіву КДБ від 1969 року, історик і професор Кембриджського університету Крістофер Ендрю написав, що в епоху «Холодної війни» важливі представники Російської православної церкви у ВРЦ таємно працювали на КДБ, приховано впливаючи на політику і дії ВРЦ. Розсекречений документ КДБ за 1989 рік показує, що ці представники РПЦ, контрольованої КДБ, успішно запроваджували те, що відповідало їхнім інтересам, у суспільні програми ВРЦ [7].
Якщо ми розуміємо, як комуністи Східної Європи здійснювали агентурне проникнення та маніпулювали церквами, неважко зрозуміти, чому ВРЦ проігнорувала заперечення з боку своїх членів і настояла на спонсоруванні в січні 1980 року Зімбабвійського африканського національного союзу — Патріотичного фронту (ZANU-PF, ЗАНС-ПФ). ЗАНС-ПФ був агресивним комуністичним загоном партизан, відомим тим, що вбивав місіонерів і збивав літаки комерційних рейсів.
У ВРЦ також агентурно проникла і КПК через Китайську християнську раду — інструмент компартії для контролю над релігією. Рада є єдиним офіційним представником комуністичного Китаю у ВРЦ. Через фінансовий та інші впливи ВРЦ протягом багатьох років діяла в інтересах КПК.
На початку 2018 року генеральний секретар ВРЦ здійснив офіційний візит до Китаю та зустрівся з керівництвом кількох християнських організацій, контрольованих КПК, включно з Китайською християнською радою, Національним комітетом Триєдиного патріотичного руху протестантських церков у Китаї та Державною адміністрацією у справах релігій. У Китаї кількість членів неофіційних християнських груп (підпільних церков) набагато перевищує кількість членів офіційних церков; але делегати ВРЦ не планували зустрічатися з жодним із представників неофіційних християнських груп, щоб уникнути непорозумінь з офіційним Пекіном.
2) Обмеження релігії
Проникнення злого духа комунізму на Захід набуло масштабного характеру. По релігії вдарили ідеологією та діями, які відкидають Бога. Такі ідеї, як «відділення церкви від держави» і «політична коректність», виходять з ідей комунізму. Вони використовуються для підриву і саботажу істинних релігій.
США побудовані на тому, що це країна під владою Бога. Усі президенти США, коли складають присягу, кладуть свою руку на Біблію і просять Бога благословити Америку. Зараз, коли релігійні люди критикують поведінку, ідеї та політику, які є далекими від Божих настанов, або коли вони висловлюються проти абортів і гомосексуалізму, заборонених Богом, комуністи у США і войовничі ліві йдуть у наступ. Вони використовують принцип «відділення церкви від держави», щоб заявити, що релігія не має ніякого стосунку до політики, намагаючись обмежити волю Бога і підірвати дані Богом застереження та обмеження щодо поведінки людей.
Протягом тисяч років Бог проявляв себе перед тими, хто в нього вірив. У минулому люди з праведною вірою становили більшу частину суспільства і здійснювали величезний позитивний вплив на суспільну моральність. Сьогодні люди можуть говорити про Божу волю лише в церкві. Поза церквою вони не можуть критикувати спроби підірвати Божі обмеження щодо поведінки людей чи опиратися їм. Релігія майже втратила функцію підтримання моральності суспільства і, як наслідок, моральність у США швидко котиться вниз.
В останні роки політкоректність посилилася до такої міри, що люди не наважуються казати «Щасливого Різдва!» у країні, що базується на християнстві. Це відбувається лише через твердження деяких, що це політично некоректно і утискає почуття нехристиян. Так само, коли люди відкрито кажуть про свою віру в Бога чи моляться Богові, деякі заявляють, що це дискримінація людей іншої віри, включно з атеїстами. Насправді всім людям дозволено виражати свою віру, у тому числі поклонятися своїм Богам, і це ніяк не пов’язано з дискримінацією.
Зараз у школах предмети, які пов’язані з питаннями праведної віри і традиційними цінностями, не дозволяється викладати. Учителі не мають права казати про Творця з тієї причини, що наука ще не довела існування Бога. Наука також ще повинна довести правильність атеїзму і теорії еволюції — але ці теорії подають у школах як істину. З другого боку, промови з нападом, відкиданням Бога і хулою на нього люди захищають і прославляють під прапором свободи слова.
Проникнення злого духу комунізму в суспільство і маніпуляції з релігією, культурою, освітою і мистецтвом, є вкрай складним і системним питанням. Ми детально обговоримо це в наступних частини цієї книги.
3. Як привид комунізму спотворив теологію
Минулого століття різноманітні спотворені віровчення знаходили своїх прибічників, бо комуністична ідеологія охопила релігійний світ, повалила духовенство, агентурно проникла і непомітно роз’їла істинні релігії. Духовенство за своїми примхами безсоромно тлумачить священні писання, спотворюючи істинне вчення, залишене Пробудженими істинних релігій. Особливо в 1960-х «революційна теологія», «теологія надії», «політична теологія» та інші спотворені теології, насичені марксистськими ідеями, посіяли хаос у релігійному світі.
Минулого століття численні священики Латинської Америки здобули освіту в європейських семінаріях і зазнали серйозного впливу нових теологічних теорій, які було забруднено комуністичними ідеями. У 1960–80-х роках ХХ століття в Латинській Америці активно поширювалася «теологія звільнення». Її головним представником був перуанський священик Густаво Гутьєррес.
Це віровчення пропагувало класову боротьбу і проникнення в релігію марксистської ідеології. Воно проповідувало те, що милосердя Бога до людей означає звільнення бідних, тому праведні люди повинні брати участь у класовій війні, щоб бідні отримали рівний статус із багатими. У цьому віровченні використовувалися слова Бога, звернені до Мойсея, щоб він вивів євреїв із Єгипту, як теоретичне підґрунтя для віри в те, що християнство має звільнити бідних.
Це нове віровчення, яке пропагувало класову боротьбу і впровадження соціалізму, возвеличував Фідель Кастро — лідер Комуністичної партії Куби. Хоча традиційна католицька церква пручалася швидкому поширенню цих так званих нових теологій, новий, призначений у 2013 році Папа Римський запросив як головного гостя представника «визвольної теології» Гутьєрреса відвідати 12 травня 2015 року пресконференцію у Ватикані, показавши цим, що офіційна католицька церква мовчазно погоджується і підтримує «визвольну теологію».
«Визвольна теологія» спочатку поширилася в Південній Америці, а потім і в усьому світі. У різних частинах світу з’явилося багато нових віровчень, подібних до «визвольної теології», такі як «чорна теологія», «жіноча теологія», «теологія смерті Бога», «ліберальна теологія» і навіть «дивна теологія». Ці єретичні віровчення цілковито спотворювали католицьку, християнську та інші істинні релігії в усьому світі.
У 1970-х роках у США лідер невідомого «Народного храму учнів Христа» (скорочено «Народний храм»), який називав себе реінкарнацією Леніна, сповідував марксизм і запровадив учення марксизму-ленінізму та ідеї Мао Цзедуна як доктрину «Народного храму». Він заявив, що його навернули до віри в США, щоб він домігся своїх комуністичних ідеалів.
Після вбивства американського конгресмена Лео Райана, який розслідував звинувачення проти цієї секти, її лідер знав, що йому буде важко уникнути правосуддя, тому жорстоко примусив своїх послідовників скоїти масове самогубство. Він убив навіть тих, хто не хотів разом з ним накладати на себе руки. Як наслідок, понад 900 людей скоїли самогубство чи загинули. Ця секта завдала шкоди репутації релігії та негативно вплинула на праведну віру людей в істинні релігії. Отже, це здійснило негативний вплив на людей загалом.
4. Релігійний хаос
У книзі «Голий комуніст», що вийшла друком 1958 року, перелічено 45 цілей комуністів для зруйнування Америки ізсередини. Дивовижно, але більшість цілей вже було досягнуто. Номер 27 у цьому списку: «Проникнути в церкви та замінити релігію, яка існує, на „соціалістичну релігію“. Дискредитувати Біблію…» [8].
Нині злий дух комунізму вже зіпсував і обмежив три споконвічні істинні релігії — християнство, католицизм та юдаїзм (які разом називають авраамічними релігіями). Значною мірою вони вже втратили ті функції, які мали раніше. Нові релігійні організації, які було створено або спотворено згідно з комуністичними принципами та поняттями, тим паче стали прямою пропагандою комуністичної ідеології. Релігії були важливим наріжним каменем у підтриманні плавного і нормального функціонування західного світу, але злий дух комунізму змінив їх до невпізнання.
Нині в різних релігіях численні пастори й священики проповідують мутовані теологічні ідеї і водночас всіляко псуються та ґвалтують своїх учнів, що призводить до нескінченних скандалів. Численні віряни йдуть до церков, уважаючи, що це вчинок культурної людини, або приймають це за форму розваги чи громадських заходів, але вони не налаштовані щиро вдосконалювати себе.
Релігії було спотворено ізсередини. Це призвело до того, що люди втратили віру в релігії і більше не вірять у Будд, Даосів і Богів. Якщо людина не вірить у Бога, то Бог її не захищатиме, і зрештою на людство чекатиме загибель.
В австралійському штаті Вікторія 29 червня 2017 року управління поліції провело коротку пресконференцію, на якій оголосило, що «кілька позивачів» звинуватили австралійського кардинала Джорджа Пелла в сексуальних домаганнях. 1996 року Пелл став архієпископом Мельбурна, а 2003 року — кардиналом. У червні 2014 року після сходження на престол Папи Франциска Пелл став контролювати всі фінансові операції Ватикану. Він здобув величезну владу і був людиною номер три у Ватикані.
2002 року в колонці «Центр уваги» газети «Бостон Глоуб» було опубліковано серію статей про сексуальні домагання католицьких священиків у США до дітей. Журналістське розслідування показало, що протягом останніх десятиліть у Бостоні було близько 250 священиків, які вчиняли дії сексуальної розпусти щодо дітей. Релігійна громада, намагаючись це приховати, переводила священиків з однієї єпархії в іншу, і там вони й далі вчиняли розпусні дії. Як наслідок, ще більше дітей стали жертвами.
Подібні вчинки швидко поширилися у США. Стало відомо, що католицькі священики з Ірландії, Австралії та інших країн також скоювали подібні злочини. Інші релігійні громади почали відкрито засуджувати зіпсовану католицьку церкву.
Зрештою під тиском громадськості Папа Іван Павло ІІ був змушений провести конференцію у Ватикані для католицьких кардиналів зі США. На ній Ватикан визнав, що сексуальне розбещення дітей є злочином, і адміністративну структуру церкви буде реформовано. Пізніше церква вигнала священиків, які розбещували дітей, і злочинців кинули за ґрати. Церква заплатила потерпілим компенсацію в розмірі більш ніж 2 млрд доларів США.
Звичайним явищем є і стягування грошей з вірян від імені релігії. Наприклад, у Китаї різні релігії у великих масштабах присвоювали гроші, користуючись вірою людей у Бога і ефективно перетворюючи релігію на бізнес. Гроші стягують за релігійні церемонії та поклоніння, продаж пахощів, і грошові збори іноді перевищують 100 тисяч юанів (15 тисяч доларів США).
Було збудовано багато церков і храмів. Зовні це здається добрим, але праведна віра в Бога слабшає. Вірян, які по-справжньому самовдосконалюються, стає дедалі менше. Численні храми й церкви стали місцями скупчення злих духів і примар, храми в Китаї перетворилися на комерційні туристичні об’єкти, де монахи отримують зарплатню, а буддійські й даоські священики мають такі посади, як генеральний директор.
За часів так званої хвилі вивчення звіту ХІХ з’їзду Комуністичної партії Китаю, заступник голови Асоціації буддистів Китаю заявив: «Звіт ХІХ З’їзду є сучасним буддійським священним писанням, і я переписав його від руки три рази». Він також заявив: «Комуністична партія Китаю є сьогоднішнім Буддою і Бодхісатвою, а звіт ХІХ з’їзду сяє променями віри в комуністичну партію».
Були також люди, які закликали буддійських вірян наслідувати його прикладу і з благочестивим серцем переписувати від руки звіт ХІХ з’їзду, щоб досягти духовного просвітління. Коли новини про це було опубліковано в буддійському інституті Наньхай у провінції Хайнань, це призвело до величезних суперечностей, і зрештою новину видалили. Проте вона широко розповсюдилася в Інтернеті. Цей інцидент свідчить про те, що офіційний буддизм у Китаї повен монахів-політиканів, і за своєю суттю не є громадою людей, які самовдосконалюються. Навпаки, офіційний буддизм у Китаї став інструментом, який використовує КПК для роботи її «Об’єднаного фронту».
Протягом майже двох тисяч років єпископи у всьому світі чи призначалися, чи визнавалися Ватиканом. Близько 30 католицьких єпископів у Китаї, яких визнав Ватикан, не отримали визнання від КПК. Своєю чергою, Ватикан і віддані йому католики в Китаї (зокрема підпільні віряни) не визнавали єпископів, призначених комуністичною партією. Однак під постійним тиском і спокусами, які пропонує КПК, новий Папа нещодавно почав переговори з КПК, які, ймовірно, завершаться тим, що Ватикан визнає єпископів, призначених КПК. Тому єпископів, раніше призначених Ватиканом, буде усунено.
Церква є релігійною громадою, мета якої — допомогти вірянам самовдосконалюватися, підвищувати свою моральність і зрештою повернутися на Небеса. Коли в людському світі укладаються угоди з лихою примарою комунізму, угоди проти Бога, коли злому духу комунізму дозволяють обирати та призначати єпископів і в такий спосіб втручатися у справи, які стосуються віри десятків мільйонів католиків у Китаї, як до цього поставиться Бог? Яке майбутнє чекає на ці десятки мільйонів католиків у країні?
У Китаї, країні з багатою традиційною культурою, лиха примара комунізму невпинно створює систему, яка насильно руйнує традиційну культуру та істинні релігії і знищує фізичні тіла людей. Водночас лиха примара деморалізувала суспільство і розірвала зв’язок між людиною і Богом — усе це робилося з метою знищення людей.
На Заході та в інших країнах світу злий дух комунізму застосував обман та агентурне проникнення, щоб зруйнувати істинні релігії і ввести в оману людей, щоб змусити їх відректися від праведної віри. Тому люди ще більше віддаляються від Бога, і це ставить їх перед загрозою повного знищення. Хай би які цей злий дух комунізму використовував засоби, його кінцева мета одна — знищити людство.
Попередня | Перейти до змісту | Наступна
[1] Pospielovsky, Dimitry V. 1987. History Of Marxist-Leninist Atheism And Soviet Antireligious: A History Of Soviet Atheism In Theory And Practice And The Believer. Springer. p. 80
[2] https://www.loc.gov/exhibits/archives/ae2bkhun.html
[3] From an interview of Patriarch Alexy II, given to “Izvestia” No 137, 10 June 1991, entitled “Patriarch Alexy II: – I Take upon Myself Responsibility for All that Happened”, English translation from Nathaniel Davis, A Long Walk to Church: A Contemporary History of Russian Orthodoxy, (Oxford: Westview Press, 1995), p 89. See also History of the Russian Orthodox Church Abroad, by St. John (Maximovich) of Shanghai and San Francisco, 31 December 2007
[4] From the Heart of the Panchen Lama, Central Tibetan Administration, India, 1998, http://tibet.net/wp-content/uploads/2015/04/FROM-THE-HEART-OF-THE-PANCHEN-LAMA-1998.pdf
[5] Momchil Metodiev, Between Faith and Compromise: The Bulgarian Orthodox Church and the Communist State (1944-1989) (Sofia: Institute for Studies of the Recent Past/Ciela, 2010).
[6] Ibid.
[7] Christopher Andrew, “KGB Foreign Intelligence from Brezhnev to the Coup,” In Wesley K. Wark (ed.), Espionage: Past, Present, Future? (London: Routledge, 1994), 52.
[8] W. Cleon Skousen, The Naked Communist (Salt Lake City: Izzard Ink Publishing, 1958, 2014), Chapter 12.
Джерело: EpochTimes