Конфуцій уві сні навчав корейця китайської мови
Мун Санхе дуже поважав божеств і мудреців. Кожного дня він сумлінно вклонявся Конфуцію і божественним істотам. Фото: theepochtimes.com
Мун Санхе має майже фотографічну пам'ять. Він може повністю і точно переказати товсту книгу без жодної помилки після того, як лише два або три рази прочитає її. Фото: theepochtimes.com
Мун Санхе багато разів вигравав щорічні конкурси китайської поезії.
Фото: theepochtimes.com
«Коли мені виповнилося шість років, Конфуцій і Мен-Цзи часто приходили до мене уві сні, щоб навчати китайської мови і конфуціанської класики», — сказав 93-річний дідусь з Південної Кореї Мун Санхе.
«Коли я не вчився старанно, то вони мене били! Наступного ранку я прокидався й бачив гематоми на тілі в тих місцях, де мене відлупцювали. Прокинувшись після цього побиття уві сні, відчуваю біль», — сказав Мун, коли спілкувався з Великою Епохою наприкінці 2012 року і розказував про свій дивовижний досвід вивчення китайської мови.
Оскільки у дитинстві Мун Санхе жив у бідній сім'ї, то він не міг дозволити собі ходити до школи, вчитися читати і писати. Однак, здається дивом, що Конфуцій, Мен-Цзи й інші мудреці минулого часто приходили навчати його уві сні.
«Коли я був маленьким хлопчиком, я сказав селянам, що навчився читати і писати китайською уві сні. Всі вони думали, що я брешу, або з’їхав з глузду», — сказав кореєць. Тому з того часу він тримав це у таємниці аж до сьогодні.
Чемпіон у змаганнях з китайської поезії
Хоча Мун Санхе ніколи не відвідував школу, але не тільки навчився читати і писати через «магію» у своїх снах, та ще й, коли став дорослим, почав навчати інших. Врешті-решт він став учителем китайської мови у Сункьюнкван (Sungkyunkwan), відомому конфуціанському інституті Південної Кореї.
Чоловік також навчав багатьох студентів у себе вдома. За словами 93-річного дідуся, в нього виучилося більше 1000 студентів, більшість з яких потому стали вчителями. Одним із його студентів навіть був колишній президент Кореї — Пак Чон-хі.
Пан Мун також став чемпіоном у змаганнях з поезії, причому він вигравав так часто, що спеціально для нього виготовили окремий приз, щоб інші також мали шанс перемогти.
Однієї ночі перед змаганням йому приснилися тестові запитання, і наступного дня він зміг здати тест одразу після того, як почалося змагання. Кореспондент корейського телебачення MBC дуже здивувалась і запитала Муна: «Як ви змогли підготуватися настільки швидко, тоді як інші все ще напружено думали?»
Коли Мун розповів про свій сон, репортер не повірила: «Ви жартуєте!»
Телевізійний репортер потім пішов до Муна додому, щоб взяти інтерв’ю, і запитав його про те, як Мун навчився читати і писати китайською.
Мун обманув його і сказав: «Я навчися цього від своєї матері». Він думав, що ніхто ніколи не повірить у те, що він навчився китайської уві сні.
Читання книг
Як виявилося, Мун має майже фотографічну пам'ять. Він може повністю переказати напам’ять товсту книгу без жодної помилки, попередньо прочитавши її лише два чи три рази.
Одного разу Мун приголомшив професорів-лінгвістів китайської мови, з якими прогулювався, тим, що впродовж шести годин переказував для них конфуціанську класику.
«Ті, хто скептично ставився до можливостей моєї пам'яті, вирішили випробувати мене. Вони записали мою декламацію "Цзичжи Тунцзянь" (знаменита китайська хроніка, яку було опубліковано понад 1000 років тому) і потім звірили з оригіналом. Вони помітили кілька відмінностей, але, як виявилося, то були друкарські помилки у книзі».
Демонструючи свої здібності репортеру газети Велика Епоха, пан Мун узяв одну класичну китайську книгу і почав декламувати її. Порівнюючи його слова з оригіналом, кореспондент виявив, що його декламація точна.
Співчуттям змінити серце інших
Пан Мун Санхе поділився кількома випадками свого минулого, які показали його надзвичайну доброту та співчуття.
Якось він був присутній на вечірці. Коли один із гостей помітив, що в нього вкрали гроші, то ніхто не зізнавався. Коли запитали пана Муна, то він, на подив, сказав, що це він взяв і компенсував загублені гроші з власної кишені.
Усі знали, що він не винен, але його міркування було таким: «Оскільки гроші дійсно пропали, якби ніхто не зізнався, що взяв їх, то настрій кожного гостя був би зіпсований. Я сказав, що це я взяв, тож ні в кого не залишилося неприємних спогадів про цю вечірку».
Пізніше злодія спіймали, і він зізнався, що це він викрав гроші. Так врешті-решт таємницю було розкрито.
Під час корейської війни офіцер північнокорейської армії намагався вбити пана Муна, проте це йому не вдалося. Цей офіцер потім переїхав до Південної Кореї і поселився там.
У 1970-х роках деякий час пан Мун лікував людей у своїй лікарні традиційної китайської медицини.
Через багато років після закінчення корейської війни, той офіцер привів свою дочку до лікарні пана Муна. Пан Мун відразу впізнав офіцера, проте не тільки не тримав зла на нього, але навіть доклав великих зусиль, готуючи медичні препарати для дочки офіцера, щоб вилікувати її важку хворобу.
З цього часу, коли б не виникали у цього офіцера якісь проблеми, пан Мун робив для нього все можливе. А пізніше ще й став свідком на весіллі його дочки.
Пан Мун сказав: «Платити за зло добром — лише так можна дати можливість людині зрозуміти, що вона зробила неправильно і що вона вчинила так з гарною людиною. Співчуттям змінити серце іншої людини — це і є вчинок дійсно благородної людини!»