Українська символіка: вишиванка
У наші дні стає популярним надіти традиційний український костюм, особливо в дні національних свят, і прогулятися всією родиною по місту. Відчувається вічна і закономірна тяга до родових коренів і етнічної приналежності. Прекрасне відродження традицій! А чи знаємо ми про те, як створювалася і для чого повсякденний одяг, який навіть зараз служить основою для модного стилю? Протягом століть символіка в Україні мала велике значення. Національний костюм спрадавна повинен був не тільки берегти від холоду, заявляти про соціальний статус власника, бути естетично привабливим, але й відображати певні духовні традиції.
Сорочка, найдавніший вид одягу в Україні, незмінно прикрашалася вишивкою. Орнамент відігравав не стільки роль декору, скільки вважався оберегом і ніс глибокий сакральний зміст. Прикрашалися ті частини одягу, які відкривали доступ до тіла: горловина, нагрудна частина, низ рукавів і поділ.
Мали значення і колір вишивки, і її складові. Вони мали захистити людину від злих сил, принести добробут, здоров'я, любов. Переважають геометричні, рослинні, рідше зооморфні мотиви орнаменту. «Хмелик», «троянди», «Дубовий листок» — це одні з найпопулярніших образів в українських вишивальниць.
Елементи тваринного світу, часто дуже стилізовані, що іноді втратили пізнаваність, зберегли свій первісний сенс тільки в назвах: «баранчики», «метелики», «рачки», «півникі». Найбільш цікавий архаїчний символ, що дійшов до нас, — це свастика. У давньослов'янському одязі присутні елементи дохристиянського культу сонця, вічного руху, і це відбивається у формуванні візерунка і його композиції.
В українській символіці важливий також інший елемент костюма — пояс. Поясом кріпився одяг, на ньому зберігалися різні предмети повсякденного побуту, і він був твором народного мистецтва.
Шовкові, заткані золотом і сріблом з вишуканим орнаментом пояси показували соціальний статус свого господаря. Пояс вважався також талісманом, на ньому зображувалися знаки-обереги, емблеми, іноді туди вписували свої ініціали, дату і місце народження, або ім'я коханої.
У жіночих поясів на кінцях кріпилися кульки з різнокольорової вовни, які повинні були уберегти від лихого ока і називалися «волові очки». На давнє походження цього елементу одягу вказує значне число повір'їв. За народними звичаями показатися без пояса означало скомпрометувати себе.
Без білого поясу-рушника наречена не могла обійтися під час весільного обряду. Вона підперізувала і свого нареченого красиво вишитим поясом, який за народними повір'ями збільшував чоловічу силу. Дружина дарувала чоловікові червоний пояс, що оберігає його від нещастя, наклепів та чужих жінок.
Традиційні головні убори українців несли і захисну функцію, і вказували на відмінності в соціальному становищі або віці. З давніх часів у східних слов'ян існував звичай дівчині, яка виходить заміж, накидати на голову покривало. Ходити з непокритою головою вважалося великим гріхом для заміжньої жінки. За старовинним народним уявленням, простоволоса заміжня жінка накликає неврожай, хвороби та епідемії.
Дівчата носили вінки з переплетених стрічок, шнурів, штучних і живих квітів. Заміжні жінки могли носити хустки, зав'язані особливим способом або очіпки, шапочки на жорсткому каркасі, які шилися з парчі та шовку. І всі вони мали магічні властивості оберегів для своїх господинь.
Яскравим і художньо виразним доповненням до українського народного одягу виступали знімальні прикраси. Це здавна відомі діадеми, підвіски, браслети і сережки. Сережкам приписували здатність зменшувати або знімати головний біль, в пост або під час трауру вдягали найпростіші сережки у вигляді кільця, втрата сережки могла принести нещастя. Червоним бусам народ приписував особливі лікувальні властивості. Також коралове або бурштинове намисто повинно було притягувати успіх і багатство.
Українська символіка, яка поєднує обрядові знаки і магічні амулети, становить завершену композицію в прикрашанні традиційного костюма.
Читайте також:
Український національний костюм — прекрасна спадщина предків