Тамплієри — таємничий та славетний лицарський орден

єпископ Жак де Вітрі (з настанови лицарям ордена Храму)

Табір тамплієрів. Ілюстрація до книги «Лицарі-тамплієри» Хелен Дж. Ніколсон.
Зображення: Wayne Reynolds/books.google.com.ua

Виникнення ордену Тамплієрів у 1119 році було пов’язано з першим Хрестовим походом, у результаті якого Єрусалим був звільнений від «невірних». Щоб охороняти паломників на шляху до Святих місць 9 хоробрих і благочестивих французьких лицарів на чолі з Хуго де Пейном вирішили створити братство. Щоб стати членом цієї організації, лицареві необхідно було прийняти 3 чернечих обітниці (бідності, послухання, цнотливості), четверта обітниця — захист таїнств християнської віри — була їх власним запровадженням.

Зброя та спорядження лицаря-тамплієра. Ілюстрація до книги
«Лицарі-тамплієри» Хелен Дж. Ніколсон.
Зображення: Wayne Reynolds/books.google.com.ua

Церква беззаперечно визнала нове братство, і перший їхній покровитель, король Балдуїн I, пожертвував сміливцям частину свого замку. Палац у народі називали «Храмом Соломона», а його нових власників із того часу почали величати храмовниками або тамплієрами (від лат. «templum» — храм).

Орден отримав свій статут, який визначав спосіб життя лицаря та навіть порядок його дня. На білому одязі тамплієрів яскраво виділявся нашитий червоний хрест.

Посвята в Тамплієри.
Зображення: Marius Granet/en.wikipedia.org

Незабаром про славетні подвиги тамплієрів говорила вже вся Європа. Лицарі з мечем у руках воліли по можливості вирішувати проблеми християнським шляхом, без кровопролиття. Незважаючи на безліч вимог до їхнього походження і поведінки, «новобранців», які бажали долучитися до безкорисливих і безстрашних лицарів, ставало все більше. Історики не можуть назвати точну кількість членів Ордену протягом його існування. У різних джерелах цифра варіюється від 15 до 30 тисяч лицарів.

XII–XIII століття — період розквіту ордену Тамплієрів. У цей час Орден отримує широкі папські привілеї (лицарі були звільнені від усіляких податків і феодальних повинностей), набуває у країнах Західної Європи повний суверенітет і стає володарем незліченних скарбів, про які досі ходять легенди.

Фортеця Тамплієрів у Португалії.
Фото: Alvesgaspar/ru.wikipedia.org

Під час вигнання мусульманами з Палестини християнських поселенців, тамплієри налагодили торгівлю на Середземному морі і стали найбільшими кредиторами Європи. Вони давали позики всім — від селян до королів. На гроші Ордену по всій Європі зводили фортеці, храми, собори, мостили дороги. У XIII столітті їм належало близько 9 тисяч замків. В одній лише Палестині можна назвати Тортозу, Торон, Кастель-Пелегрінум, Сафет. Лицарі щедро займалися благодійністю. Тамплієри були тоді найбільшою економічною організацією всієї Європи. Ця влада грошей, власне, їх і згубила.

Оформлення позикового листа або банківського чека.
Ілюстрація: Temple-russia.org

Піддавшись спокусі незліченних скарбів тамплієрів і злякавшись могутності їхньої влади, король Франції Філіп IV Прекрасний вирішив знищити Орден. Для цього він таємно звернувся з проханням до римського папи Климента V. Після безлічі арештів та звинувачень у богохульстві і поклонінні сатані (Бафомету), содомії та інших збоченнях, після довгих допитів і жорстоких тортур, Орден був скасований і розпущений. Легендарні багатства тамплієрів були конфісковані та розділені. Церква і монархія повернули кермо влади над Європою у свої руки.

Сьогодні один із аристократичних клубів у Франції перейняв назву славного Ордену. Так у певному сенсі тамплієри існують і донині.