Згідно з легендою, Лі Цін'юнь (1677—1933) був лікарем китайської медицини, знавцем трав, майстром цігун і військовим консультантом. Казали, що він пережив дев'ять імператорів династії Цін і дожив до 256 років, пише TheEpochTimes.com.
#img_center_nostream#У травні 1933 року в журналі Time Magazine про нього було надруковано некролог під назвою «Черепаха — Голуб — Собака», в якому розкривалися секрети довголіття майстра: «Все, що вам потрібно, — мати спокійне серце, перебувати в стані, як у черепахи, ходити бадьоро, як голуб, і спати, як собака».
Розповідали, що звички Лі були вельми незвичайні. Він не вживав спиртного, не курив і дотримувався режиму харчування. Він був вегетаріанцем і часто пив чай з дерези звичайної (lycium — також відомої як ягоди годжі).
Рано лягав спати і рано вставав. Коли у нього був час, він сідав зручніше, клав руки на коліна, закривав очі і сидів, часом не рухаючись кілька годин.
У вільний час він грав у карти й часто програвав трохи грошей своєму знайомому, якому в той день цього вистачало на їжу. Лі Цін'юнь усім подобався через великодушність і спокійний характер.
Все життя Лі вивчав трави і відкривав для себе секрети довголіття. У пошуках потрібних трав для лікування недуг він подорожував усіма провінціями Китаю, іноді приходячи навіть до Таїланду.
Поки неясно, чи дійсно мудрець прожив так довго, але той мізер, який ми знаємо про нього і його звички, узгоджується з висновками сучасної науки про довголіття.
Ден Бюттнер, автор книги «Правила довголіття. Результати найбільшого дослідження довгожителів» описує природу довголіття. У своїй книзі і лекції TED, яку опубліковано в 2009 році, він проаналізував звички і спосіб життя людей чотирьох географічних зон світу.
Каліфорнійські адвентисти, жителі Окінави, Сардинії та Коста Ріки — люди з цих місць нерідко живуть понад 100 років або на десяток років більше «звичайного». Він називає ці місця «блакитними зонами».
Згідно з дослідженнями Бюттнера, усі люди з «блакитних зон» здебільшого дотримуються овочевої дієти. Адвентисти з Лома Лінда в Каліфорнії, вживають в їжу багато овочів та зелені, як цього їх вчить Біблія. Пастирі, що живуть у горах Сардинії, їдять прісний хліб з цільного зерна, сир і готують спеціальне вино.
Бюттнер виявив, що низькокалорійні дієти допомагають у продовженні життя, що довела група здорових літніх жителів Окінави, які застосовують конфуціанське правило припинення трапези — їж доти, поки не відчуєш себе ситим на 80%.
Можливо, чай з дерези звичайної (lycium — ягід годжі) зіграв важливу роль і позитивно впливав на стан здоров'я Лі. Дізнавшись його історію, вчені-медики з Великобританії і Франції провели поглиблене дослідження цих ягід і виявили, що в них міститься невідомий вітамін під назвою «вітамін Х», який також відомий як «вітамін краси». Їхні експерименти підтвердили, що ягоди годжі перешкоджають накопиченню жиру і сприяють розвитку нових клітин печінки, знижують рівень глюкози та холестерину в крові і т.д.
Ці ягоди грають роль омолодження, а саме активізують клітини головного мозку та ендокринних залоз, підсилюють секрецію гормонів, виводять токсини, які накопичилися в крові, яка в свою чергу допомагає підтримувати нормальну функцію тканин і органів тіла.
Дослідники виявили численні переваги регулярної медитації. Нейробіологи з Медичної школи Массачусетського університету попросили одну групу співробітників, які перевантажені роботою, протягом восьми тижнів щодня певний час медитувати, а іншу — й далі жити звичним для них життям.
Вони виявили, що група, яка медитувала, «продемонструвала явне зрушення в активності лівої лобної ділянки. Це психологічне зрушення зменшує негативний наслідок стресу, легкої депресії та тривоги. Також знижується діяльність мозочка, де мозок обробляє страх», — йдеться в статті Psychology Today 2003 року.
Медитація також знижує ймовірність всихання мозку внаслідок старіння і покращує настрій.
Крім медитації, Бюттнер виявив, що регулярний відпочинок запобігає запаленню, яке є реакцією на стрес. Адвентисти з Каліфорнії строго дотримуються 24-годинного суботнього відпочинку. У цей день вони моляться, розмірковують і проводять час зі своїми друзями.
Бюттнер виявив і те, що суспільство в «блакитних зонах» має вкрай важливий вплив на тривалість життя цих людей. Зазвичай у окінавців багато близьких людей, з якими вони можуть поділитися всім. Горяни Сардинії проявляють велику повагу до людей похилого віку, що не зустрічається в сучасному західному суспільстві. А прихильники адвентизму ставлять сім'ю на перше місце.
Сім'я та здорові друзі спонукають людину до здорового способу життя.
У своїй книзі «Outliers» Малкольм Гладуелл досліджував групу італійців, які емігрували до району на захід від Бангора в Пенсільванії. Вони мали більш низькі випадки захворювання серця і, як правило, були здорові та жили довго. Після дослідження було встановлено, що їхній секрет довголіття полягав не в генетиці, або навіть дієті (41% їхнього раціону становили жири).
«Вони створили потужну, захисну соціальну структуру, яка відгородила їх від тиску сучасного світу. Ці люди були здорові тому, що створили свій окремий світ, невелике містечко в горах», — пише Гладуелл.
У своїх подорожах Бюттнер натрапив на загальне явище серед людей, що живуть у «блакитних зонах»: у них не існувало поняття виходу на пенсію. Як виявилося, трудитися далі набагато легше, якщо не зупинятися.
Цілеспрямованість — основний девіз жителів Окінави і Сардинії. Серед них Бюттнер зустрічав столітніх чоловіків та жінок, які й далі піднімалися на пагорби, будували паркани, рибалили та піклувалися про пра-пра-пра-правнуків.
Цікаво, що ніхто з цих людей не тренується навмисно, як ми, жителі заходу, коли ходимо до тренажерної зали. Вони просто живуть активним життям, яка вимагає фізичної активності», — каже Бюттнер. Вони всі гуляють, готують і роблять всю роботу в домі вручну і працюють у саду.
Також читайте про китайських велетнів династії Цін.