Що потрібно знати, щоб вибрати безпечне мило

Мило, як одне з найбільш уживаних і доступних засобів особистої гігієни, яким ми користуємося щодня, містить багато небезпечних синтетичних речовин, здатних викликати «хворобу чистих рук». Про наслідки тривалого користування синтетичного мила (як косметичного, так і господарського), про те, яким вимогам має відповідати натуральне мило і як вибрати безпечне, ми розповімо далі в статті.

Починаючи з 2010 року в Україні розпочато ініціативи щодо вирішення питань безпеки синтетичних мийних засобів (СМЗ), у т.ч. пральних порошків з високим вмістом поверхнево-активних речовин (ПАР) та фосфатів, які негативно впливають як на навколишнє середовище, так і на людський організм. У довкіллі підвищений вміст фосфатів призводить до знищення екосистем водойм, а в людей викликає значні порушення імунітету, розвиток алергії, ураження мозку, нирок, печінки, легенів та безпліддя. Поки влада працює над вирішенням питання забезпечення безпеки СМЗ для українців, експерти вже зараз рекомендують споживачам альтернативу — використовувати у домогосподарстві звичайне господарське мило (вміст жирних кислот 65—72%), яке, на їхню аргументовану думку, є більш безпечним та не містить небезпечних компонентів, які можуть входити до складу рідких або порошкоподібних пральних засобів.

Але, зважаючи на високі темпи хімізації сучасної промисловості, включаючи й виробництво мила та СМЗ, на сьогодні не існує гарантій того, що господарське мило за своїм хімічним складом є натуральним та безпечним для організму. Крім того, зацікавленість виробників у здешевленні вартості виробництва власної продукції шляхом використання у виробництві мила дешевих синтетичних компонентів не забезпечує його натуральний склад.

У промисловому виробництві дешевого мила обійтися без синтетичних хімікатів практично неможливо — зникне мийний ефект, колір та запах. Єдине, на що здатні виробники, — це додати до складу мила недорогі масла, при цьому, чим дешевше мило, тим менше міститься цих недорогих масел, а «ефект зволоження», про який написано на етикетці, залишається лише «ефектом». Купуючи натуральне мило, ми повинні знати, як правильно його обирати з точки зору хімічного складу. На сьогодні, асортимент мильної продукції на ринку вражає, але нешкідливе натуральне мило «без хімії» є рідкістю, тому що виробляється в обмежених кількостях — це свого роду товар ручного виробництва.

Склад натурального мила завжди простий та зрозумілий:

• рослинні або тваринні жири — мильна основа;
• гліцерин;
• ефірні олії та масла;
• мінеральні пігменти;
• природні добавки (мелені трави або кава, зерна маку, глина тощо).

У разі, якщо виробник використовує тваринні жири, то у складі мила завжди присутні консерванти і строк придатності такого натурального мила не може перевищувати 1,5 роки, навіть, якщо були використані такі натуральні консерванти, як ефірні олії, бензойна, саліцилова та сорбінова кислоти, а також вітамін Е. Як правило, таке мило має не точну геометрію нарізки, природний колір та тонкий аромат, зумовлений ефірними оліями, які не накопичуються в організмі, а виводяться з нього подібно до більшості лікарських препаратів; таке мило має антисептичні та бактерицидні властивості, що здатні гасити запальні процеси. Звісно, вартість такого мила є високою, і придбати його можна лише у спеціалізованих супермаркетах.

Типовий склад мила, що є у широкому доступі, крім мильної основи (солі жирних кислот), води та гліцерину містить наступні синтетичні компоненти:

• ПАР (лаурил- та лауретсульфат натрію, sodium cocoyl isethionate, cocadopropyl betaine тощо);
• структуроутворювачі (стеаринова кислота);
• сольвенти (дипропіленгліколь, ізопропілміристат);
• консерванти та стабілізатори (ЕДТА динатрію, етил-, метил-, пропіл-, бутилпарабени);
• антибактеріальні компоненти (триклозан, триклобан, солі четвертинного амонію);
• штучні барвники (Colour Index International (C.І.) 77891, 12490,15510);
• віддушки та ароматизатори.

Синтетичні компоненти роблять мило дешевшим, проте вони викликають сухість (http://www.epochtimes.com.ua/health/krasa-i-zdorovya/sukhist-shkiry-likuvannya-narodnymy-zasobamy-114017.html), стягнутість, подразнення, шелушіння, алергічні реакції та шкірні захворювання, і це лише вершина айсбергу. Якщо раніше існувала «хвороба брудних рук» — дизентерія, сальмонельоз, холера, грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), то зараз з’явилися «хвороби чистих рук», спричинені саме синтетичними речовинами — бронхіальна астма, хронічний риніт, екзема. Останні світові дослідження свідчать про ще страшніші наслідки довготривалого користування синтетичним милом та іншими засобами гігієни.

Тому під час вибору безпечного мила, як альтернативи СМЗ, особливу увагу потрібно приділити наступним порадам:

1. Остерігайтесь купувати продукцію на стихійному ринку, у невідомому магазині, у невідомого виробника та в упаковці без наявного складу товару. Натуральне мило не може коштувати дешево та продається лише у спеціалізованих магазинах.

2. Уважно читайте склад на етикетці товару. Безпечне мило не повинно містити в своєму складі синтетичних добавок, фарбників, ароматизаторів та віддушок, а його основою можуть бути лише солі жирних кислот (рослинні або тваринні жири), вода, гліцерин та ефірні олії і масла.

3. Кислотно-лужний баланс (рН) натурального мила, в основі якого є солі жирних кислот, не може бути нейтральним. Якщо рН мила нейтральний — це свідчить, що його кислотність було занижено штучно за допомогою «хімії».

4. Якщо відсутній відсотковий склад інгредієнтів мила, то обов’язково звертайте увагу на те, у якому порядку вони перераховані. На початку списку завжди стоять ті речовини, яких у цьому засобі міститься найбільше.

5. Як би нас не переконували виробники у «натуральності» своєї продукції, будь ласка, пам’ятайте, що головним індикатором «натуральності» будь-якого мила є його термін придатності, який для якісного натурального мила не може перевищувати 1,5 роки.

Денис Павловський — координатор проектів з хімічної безпеки екологічної організації «МАМА-86».

---

Читайте також:
Порошки з фосфатами — шкода для здоров’я
Як вибрати безпечну косметику: головні принципи