Гірський екстремальний велоспорт

Екстремальний велоспорт був заснований в Каліфорнії. Саме тут у 70-х роках минулого століття хлопці вирішили трохи урізноманітнити класичні велопрогулянки по бездоріжжю і горах. Зараз налічується мінімум десять різних стилів і напрямків екстремального велоспорту. Умовно вони поділяються на дві групи: BMX і гірський велосипед.

Останній варіант користується популярністю серед шанувальників гонок по бездоріжжю. Найбільш поширеним стилем вважається крос-кантрі. Саме він став олімпійським видом спорту.

Якщо ви плануєте відвідати веломагазин ВЕЛОПЛАНЕТА (https://veloplaneta.com.ua/velosipedy/gornye) в пошуках зручного і надійного гірського велосипеда, то вам варто знати і про різновиди гірського велоспорту.

Даунхіл — це швидкісний спуск з гори, а хіл-клаймб — їзда на гору. До кросових гонок також можна віднести дуал і байкер-крос. Найнебезпечнішим і ризикованим напрямком є BMX ("бі-ем-екс"). Він передбачає не швидкість, а застосування різних трюків. Виконуються вони на смугах перешкод (тріал) і рівних поверхнях. Крім того, такий вид екстремального велоспорту проводиться на спеціально підготовленій ділянці з усілякими трамплінами та гірками (парк). До одного з найбільш травмонебезпечних різновидів "бі-ем-екс" відноситься стріт, де вуличні споруди служать перешкодами.

Крім того, досить видовищним видом велоспорту є верт. Він передбачає застосування спеціальної рампи. Менш поширеним, але найбільш небезпечними можна назвати дроппінг, до якого входять екстремальні стрибки з дахів споруд, трамплінів і обривів, "north shore", який поєднує тріал і дроппінг, і слоупстайл, що представляє собою трюкову їзду по облаштованим трасам.

До найпопулярнішого виду велоспорту відноситься крос-кантрі. Він є частиною програми Олімпійських ігор. Цей велоспорт включає спуски і підйоми, на яких зустрічаються природні і штучні перешкоди.

До екстремального стилю їзди на велосипеді можна віднести дерт. Перед проведенням змагань створюється траса, що складається з трамплінів із землі, а екстремали повинні стрибати через них. Якщо даним видом велоспорту займаються новачки, то для них зводяться "верблюди із столом". Щоб падіння не спровокувало травм, між горбів насипається земля.

Екстремальним напрямком в маунтінбайку можна назвати швидкісний спуск (downhill, DH). Траси для цього виду екстремального велоспорту складаються з безлічі природних і штучних перешкод. Щоб їм займатися, велосипедисту буде потрібен якісний велосипед і хороша підготовка.

Вільним стилем їзди на велосипеді вважається фрірайд. У ньому поєднуються різні види велоспорту. Фрірайдери повинні бути до нього добре підготовленими. Дуже важливу роль відіграє транспортний засіб. Він обов'язково повинен складатися з надміцної рами, надійних дискових гальм. А вага такого велосипеда істотно відрізняється від того, який призначається для downhill.

Паралельним слаломом (DS, dual slalom) називається дисципліна, яка передбачає одночасну участь двох велосипедистів. Перебуваючи на різних трасах, вони повинні долати всілякі перешкоди.

Дуал від DS відрізняється тим, що такий вид екстремального велоспорту передбачає участь двох велосипедистів, яким доводиться долати перешкоди на одній трасі. Основною його метою є обгін опонента.

Байкер-крос — це один із найбільш небезпечних напрямків. В даному виді велоспорту одночасно бере участь четверо велосипедистів. Щоб потрапити в наступний тур, вони повинні фінішувати першими, після чого боротьба за призові місця відбувається між найсильнішими спортсменами. Для заняття байкер-кросом пропонується широка траса, наповнена різними перешкодами. Її протяжність становить близько 250 метрів.

*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.