Іноді, перебуваючи на межі замерзання, вода не просто перетворюється на лід, але й створює химерні утворення: голки, кола, абстрактні фігури та незвичайні крижані картини. Допомагають їй у цьому вітер та інші природні явища.
Крижані кола або «крижані диски» утворюються на вигинах річок і зазвичай не досягають великих розмірів. Потік, що швидко рухається під замерзлим покровом, відламує від нього шматок, який починає обертатися, поступово перетворюючись на коло. Таке дивне явище зустрічається досить рідко.
Ці піки зі снігу та льоду можна зустріти в Андах на висоті понад 4000 м. Вони отримали назву «пенітентес», «каяття снігів» або «кальгаспори»: з іспанської «penitente» означає «той, хто виконує епітимію» (під час Святого Тижня в Іспанії ченці, що брали участь у процесіях, носили високі загострені головні убори).
Висота кальгаспор може становити від 2,5 см до 5 м і більше. Зубчасті структури утворюються за абляції — процесу, під час якого лід під впливом сонячного тепла переходить від твердого стану відразу в газоподібний, минаючи фазу танення.
Це дивне утворення має кілька назв: «крижані квіти», «крижана стрічка», «крижаний кролик», «крижана вата» та інші. Незалежно від назви, процес однаковий. Подібні скульптури утворюються, коли повітря досягає низьких температур, але земля ще не замерзла. Сік у рослинах, замерзаючи, розширюється, і стебла тріскаються. Рідина виходить крізь ці тріщини, замерзаючи тонкими шарами. У міру виходу більшої кількості води створюються крижані «пелюстки» або «стрічки».
Такі крижані утворення дуже тонкі, тендітні та швидко тануть. Найчастіше їх можна побачити рано вранці у затінених ділянках.
Ці волоски, що ростуть з-під землі, мають й інші назви, наприклад «крижані замки», «морозні колони», «крижані смуги» або «крижані нитки». Коли температура землі вище нуля, а температура повітря — нижче, вода, що тече під поверхнею ґрунту, піднімається під дією капілярного ефекту і замерзає, контактуючи з повітрям, утворюючи тонкі нитки.
Ці маленькі утворення, так звані крижані або арктичні квіти, дуже зацікавили вчених. У 2009 році група біологів з Університету Вашингтона виявила ціле поле маленьких крижаних квіток близько Північного полюса.
Ось як вони пояснили це явище: «Повітря було дуже холодним і сухим, холоднішим, ніж поверхня океану. Через це дрібні нерівності на льоді почали випаровуватися, і повітря стало вологим, але тільки на деякий час. На холоді водяна пара стає важчою. Повітря прагне позбутися зайвої ваги і кристал за кристалом перетворюється назад на лід, створюючи тонкі, перисті вусики, які іноді сягають 5–7 см у висоту, як гігантські сніжинки».
Ці снігові рулони схожі за формою на тюки сіна і утворюються схожим чином: вітер котить сніжний ком по землі, і той все збільшується в розмірах. Такі рулони мають циліндричну форму і часто порожнисті, оскільки перші декілька шарів легко відпадають під час руху. Вони можуть досягати 0,6 м у діаметрі.
Зазвичай снігові рулони утворюються, коли на землі з'являється свіжий шар пухкого снігу, а температура близька до танення. При цьому під снігом повинна бути поверхня, до якої йому не просто прилипнути (наприклад: лід), щоб верхній шар снігу прилипав до рулону, а не до землі. Ще одна умова — наявність вітру. Оскільки такий збіг обставин буває не часто, снігові рулони — явище досить рідкісне.
Уламок льоду обертається у вирі річки або струмка, утворюючи тонке коло. Це відбувається, коли температура деякий час тримається близько точки замерзання, і є невелика течія. Розмір крижаних млинців може варіюватися від 0,3 м до майже 3 м у діаметрі, залежно від умов.
Читайте далі:
6 виняткових крижаних готелів світу
Як побудувати укриття в зимовому лісі
Карпати на фотографіях Сергія Рижкова