Логотип Huawei поруч із китайським прапором у Шанхаї. 1 жовтня 2014 року. Фото: JOHANNES EISELE/AFP/Getty Images
– У 1980-х роках у Китаї діяли суворі обмеження на імпорт та експорт, особливо після того, як у результаті бійні на площі Тяньаньмень у 1989 році було введено санкції. Країни також мали суворі правила щодо того, які технології можуть бути експортовані в Китай.
– Не дивлячись на це, у 1987 році Жень Чженфей, колишній військовий офіцер, заснував Huawei за мізерні 21 000 юанів (близько $5000 на той час) та зміг імпортувати важливе обладнання. Санкції заборонили Huawei імпортувати комплекти обладнання. Компанія стала імпортувати ключові компоненти, а потім перейшла до виробництва додаткових деталей і їх складання в Китаї.
– Huawei була єдиним постачальником устаткування зв'язку в Китаї. Вона отримала контракти на створення мереж зв'язку для місцевих органів влади в центральних та західних регіонах Китаю.
– У 1990-х роках Huawei швидко розвивалася на внутрішньому ринку.
– Після того як Китай вступив до Світової організації торгівлі в 2001 році, Huawei почала експансію на міжнародні ринки, і багато країн відкрили для неї свої ринки.
– Китайський інформаційний портал Sina в січні 2005 року повідомив, що у грудні 2004 року державний банк розвитку Китаю надав Huawei кредит у розмірі 10 мільярдів доларів. Huawei була єдиною приватною фірмою, яка на той час могла отримувати кредити від CDB.
– У вересні 2009 року державне ЗМІ «Сіньхуа» повідомило, що банк розвитку підписав новий раунд угоди про стратегічну співпрацю з Huawei, позичивши компанії $30 млрд.
Ця стаття є частиною спеціальної доповіді про діяльність компанії Huawei, опублікованої The Epoch Times.
Джерело: THE EPOCH TIMES