Як Гу Кайлай отримала прибутки від репресій

Суд на китайською мільярдеркою Гу Кайлай за вбивство британського бізнесмена Ніла Хейвуда — показовий процес. Сутність цієї драми полягає в тому, щоб не розкрити, а приховати великий злочин.


Як повідомили державні ЗМІ, суд взяв до уваги зізнання Гу в тому, що вона вбила Хейвуда зі страху, що він може заподіяти шкоди її синові. Суд також врахував пом’якшувальні аргументи її зізнання, такі як материнські почуття і каяття.

Якби суд розглянув детальніше ділові відносини між Гу і Хейвудом, то виявив би, що ця парочка впродовж 13 років отримувала прибуток за рахунок убивства сотень або тисяч людей (про точну кількість жертв можна тільки здогадуватись). Але на ці злочини міський суд у Хефеї закрив очі.


Ця історія почалася в місті Далянь у північно-східній провінції Китаю Ляонін у 1999 році. Чоловік Гу, нині опальний Бо Сілай, на той час служив мером цього портового міста уже впродовж шести років. Він був невдоволений своєю долею і прагнув опинитися на високих щаблях влади.

Гу розділяла його розчарування. Красива, стильна та розумна жінка, що отримала ступінь магістра політичних наук Пекінського університету, також мала великі амбіції. Далянь був для неї замалим містом.

Розмова Бо Сілая з головою компартії Китаю Цзян Цземінєм змогла назавжди змінити положення Бо і Гу.

Журналіст Цзян Вейпін повідомив про цю розмову у статті, яку від опублікував у 2009 році, після того як емігрував до Канади. У 2002 році Цзян Вейпін написав статтю, у якій він звинувачував Бо у корупції, за що Бо помстився йому арештом. Журналісту інкримінували розголошення державної таємниці та заклики до підривної діяльності. У результаті його засудили на сім років.

Чоловік на імя Ван, що працював водієм у Бо, розповів Цзян Вейпіну про розмову Бо з Цзян Цземінєм.

«Ти мусиш показати свою жорстокість щодо послідовників Фалуньгун, подібно до того як колись Ху Цзіньтао розібрався з тибетськими повстанцями у 1989 році. Це буде твій політичний капітал», — мовив Цзян Цземінь до Бо, за словами водія.

Ув’язнення послідовників Фалуньгун

Іншого заохочення Бо і Гу не потребували. В той час як чиновники у центральному апараті партії не мали бажання активно допомагати Цзян Цземіню у його репресіях проти духовної практики Фалуньгун, Бо і Гу, навпаки, вхопили цей «квиток», щоб спробувати вирватись із Даляня.

Місто швидко перетворилося на пекло для послідовників Фалуньгун, і почалося кар’єрне сходження Бо. У 1999 році він обіймав посаду голови партійного комітету у Даляні — найвища посада у місті. У 2000 році його призначили виконавцем обов’язків голови провінції Ляонін (де розташоване місто Далянь), а у 2001-му — повноправним очільником цієї провінції. У 2002 році Бо став членом Центрального комітету компартії і став відомим на всю країну.

Між тим, послідовники Фалуньгун постійно приїжджали до Пекіну, щоб закликати компартію припинити переслідування. Але їх арештували і відправляли у в'язниці і трудові табори в Пекіні і його околицях. В цей час Бо побачив для себе ще одну можливість домогтися прихильності Цзян Цземіня.

Він вирішив очолити масштабне будівництво та розширення в'язниць і трудових таборів у провінції Ляонін, зокрема, в’язниць у Даляні, Наньгуаньліні, Цзіньчжоу, Вафандяні; трудового табору в Чжоушуйцзи і центру ув'язнення в Яоцзя.

Послідовники Фалуньгун приховують своє ім’я, щоб убезпечити свої родичів

Бо також збільшив місткість трудового табору Масаньцзя у місті Шеньяні, так що цей табір став найбільшою в’язницею у Китаї. Він також розширив трудовий табір Луншань, Шеньсінь та інші.

Бо Сілай використав велику кількість послідовників Фалуньгун, які були ув’язнені в Пекіні, щоб заповнити ними ці оновлені та новозбудовані заклади. Таким чином у його в’язницях і трудових таборах тримали людей з усіх регіонів Китаю. Бо також забирав людей, арештованих у Пекіні, які відмовлялися називати свої імена.

Можливість отримати прибуток

Коли Бо і Гу вперше розглянули переслідування, як шанс піднятися вище партійними сходами, Гу також швидко помітила в цьому можливість і добряче заробити, використавши нові тюрми Бо, переповнені послідовниками Фалуньгун. За інформацією з надійного джерела, Ніл Хевуд був її надійним помічником із самого початку, з того моменту коли вони почали отримувати прибутки від продажу органів та тіл послідовників Фалуньгун.


У серпні 1999 року Гюнтер фон Хагенс відкрив першу фабрику з переробки трупів у Даляні. Технологія, яку фон Хагенс винайшов у 1970-х роках, називається пластинація — це коли рідину у мертвому тілі замінюють на полімер. Фабрика готувала консервовані людські тіла для демонстрації на виставках та проведення досліджень.

У 1995 році фон Хагенс почав створювати виставки зі своїх законсервованих людських тіл, повернувши свій винахід на прибутковий бізнес. Насправді, виставки, які фон Хагенс і його конкуренти робили по всьому світу, приваблювали десятки мільйонів людей і приносили сотні мільйонів американських доларів.

Діяльність цієї фабрики здійснювалася з дозволу Бюро зовнішньоекономічної торгівлі і Бюро контролю промислово-комерційної діяльності Даляня та за персональною підтримкою Бо.


Для спорудження фабрики витратили $15 млн. Розташована вона у зоні розвитку високих технологій Даляня — у чарівному місці неподалік від океану біля підніжжя гір.

Фон Хагенс розповів New York Times що він збудував фабрику у Даляні тому, що знайшов тут дешеву робочу силу, сумлінних студентів, незначні обмеження законів КНР і легкий спосіб отримання китайських тіл, які, за його словами, використовувалися для медичних експериментів і досліджень, а не для його виставок.