Чому насправді Гу Кайлай вбила британського бізнесмена Ніла Хейвуда

Убитий британський бізнесмен Ніл Хейвуд знав занадто багато і, вочевидь, розповів комусь те, що знав. Це була основна причина його вбивства, вважає джерело, що добре знайоме з цією ситуацією.

Зв’язки Хейвуда з колишнім партійним керівником Бо Сілаєм та його дружиною були значно міцнішими, ніж про це повідомлялося раніше. Очевидно, вони були пов’язані зиском від їхньої спільної злочинної діяльності — примусового видаляння органів у живих людей і, як припускається, торгівлі тілами померлих людей. Він також, як дізналася Велика Епоха, допомагав у плануванні державного перевороту.

14 листопада 2011 року отруєного Хейвуда знайшли у готелі Lucky Holiday мегаполісу Чунцін, що розташований у центрально-західній частині Китаю. Як повідомлялося, Гу Кайлай та її співробітника Чжан Сяоцзюня арештували 10-го квітня за підозрою у вбивстві.

Спочатку державні ЗМІ повідомляли, що Гу вбила Хейвуда через суперечки з фінансових питань. 25 липня пропартійне агентство новин Сіньхуа повідомило, що Гу вбила британського бізнесмена через побоювання, що через фінансові непорозуміння Хейвуд може зашкодити її сину Бо Гуагуа.

Безсумнівно, Хейвуд брав участь у сімейному бізнесі Бо — він допоміг їм перевести мільярдні суми грошей, які Бо і Гу отримали від різних операцій всередині КНР і перерахували на рахунки за межами країни.

Але причетність Хейвуда до махінацій Бо Сілая і Гу Кайлай включає не лише переведення грошей до офшорних зон.

Торгівля органами

Співпраця Хейвуда з Бо і Гу розпочалася ще в місті Далянь провінції Ляонін, що на північному сході Китаю. Коли у липні 1999 року почалося переслідування духовної практики Фалуньгун, Бо був мером цього міста. Він суттєво просунувся кар’єрними щаблями завдяки тому, що став одним із першим і найбільш палких реалізаторів кампанії з переслідування.

Спочатку місто Далянь, а потім і вся провінція Ляонін перетворилися на пекельне місце для послідовників Фалуньгун після того, як Бо став губернатором у 2000 році. Згідно з повідомленнями на сайті послідовників Фалуньгун «Minghui» («Прозріла мудрість»), за часів правління Бо провінція Ляонін посідала четверте місце з поміж 33 китайських провінцій і міст на рівні столиці провінції за кількістю смертей послідовників Фалуньгун від тортур та жорстокого ставлення.

У квітні 2006 року Велика Епоха вперше повідомила про злочинне примусове видаляння органів у живих людей з докладною інформацією про госпіталь Суцзятунь, що у передмісті Шеньян, столиці провінції Ляонін.

П’ять різних веб-сайтів у провінції Ляонін містили рекламну інформацію про пересадку органів у той час, коли примусове видаляння органів було вперше розкрите. Там наводився перелік цін: нове серце — $180 тис., нова роговиця ока — $3 тис. Найбільші такі медичні заклади розташовувались у місті Шеньян.

Примусово вилучати органи у послідовників Фалуньгун почали відразу після того, як розпочалися переслідування.

Колишній державний секретар Канади (з питань Азіатсько-тихоокеанського регіону) Девід Кілгур і міжнародний адвокат з прав людини Девід Мейтас провели розслідування щодо видаляння органів і опублікували звіт «Кривавий урожай» (пізніше вийшла книга) у липні 2006 року. Вони заявили, що у період 2000—2005 рр. було проведено 41,5 тис. операцій з пересадки органів у Китаї, в яких, скоріше за все, використали органи послідовників Фалуньгун.

Хейвуд, імовірно, разом із Бо і Гу був причетний до видаляння органів у провінції Ляонін, як вважає джерело Великої Епохи, що і зумовило його смерть. Хейвуд почав розголошувати інформацію щодо їхньої причетності до цього злочину.

Торгівля мертвими тілами

Хейвуда також звинувачують у причетності до продажу мертвих людських тіл.

В 2000 році в Даляні відкрилися дві фабрики, що спеціалізувалися на консервуванні мертвих людських тіл для того, щоб потім демонструвати їх на виставках.

У 2003 році журнал «Азійський погляд» (The Oriental Outlook Magazine), який є партнером державного партійного рупора Сіньхуа, повідомив про те, що у 2003 році КНР стала найбільшим експортером людських трупів. Повідомлялося, що одна з причетних до цієї діяльності компаній, розташована у місті Даляні, є найбільшим у світі підприємством, де муміфікують мертві тіла.

На початку цього року Велика Епоха отримала інформацію від надійних джерел з міста Далянь, що переважна кількість тіл, відправлених для муміфікації на ці фабрики, були вбитими послідовниками Фалуньгун.

Китайські закони забороняють продаж людських тіл за виключенням певних обставин.

Вступивши у змову з посадовими особами з комітету Політико-юридичної комісії, зокрема з колишнім партійним секретарем Ло Ганєм, Бо і Гу скористалися недосконалістю китайських законів. Вони знайшли спосіб ухилитися від претензій родичів послідовників Фалуньгун, яких закатували до смерті (інформація, яку отримала Велика Епоха, свідчить про те, що ці два підприємства не знали про те, звідки надходять тіла).

Натомість управління громадської безпеки і суди зберігали і дорого продавали мертві тіла заводам з муміфікації. Потім ці тіла постачали до музеїв усього світу для виставок, що приносять мільярди доларів щорічно.

Гу Кайлай відповідала за фінансові питання, міжнародну та внутрішню онлайн-рекламу, а також за контроль експортних каналів збуту органів та мертвих тіл.

У цій справі їй допомагав Хейвуд, повідомляє джерело Великої Епохи.

Підготовка державного заколоту

Велика Епоха опублікувала ексклюзивні репортажі про Бо Сілая, очільника внутрішньої безпеки Чжоу Юнкана та про інших членів фракції Цзян Цземіня. Вони створили другий центр влади всередині компартії на основі Політико-юридичної комісії (якій підконтрольна більшість силових органів країни), і мали наміри поставити Бо її головою під час 18-го з’їзду компартії Китаю у жовтні.

У слушний час, згідно з планом заколоту, Бо повинен був би замінити Сі Цзіньпіна, який, як очікується, очолить компартію під час наступного з’їзду і буде керувати країною.

Проте, змовники не очікували, що колишній ставленик Бо Сілая, Ван Ліцзюнь, втече до американського консульства у місті Ченду 6 лютого і там усе викриє і зруйнує їхні плани.

За інформацією джерела Великої Епохи, Гу відігравала важливу роль у цьому плані. Коли її арештували, щоб уникнути смертної кари, вона викрила плани Бо Сілая і Чжоу Юнкана стосовно повалення Сі Цзіньпіна. Вона також зізналася, що була контактною особою між Бо Сілаєм і Чжоу Юнканом.

Гу також зізналася, що за наказами Чжоу і Бо виконувала завдання для підкупу закордонних ЗМІ, щоб ті публікували повідомлення для підвищення політичного рейтингу Бо і Чжоу, водночас атакуючи і паплюжачи Сі Цзіньпіна.

Вона вважала Хейвуда надійним партнером. Він допомагав їй вести справи за кордоном і знав про плани Чжоу Юнкана і Бо Сілая щодо здійснення перевороту.