Дуньхуан та його скарби

З 1899 року увагу всього світу привернуло до себе китайське місто Дуньхуан — були відкриті печери-храми з двома тисячами скульптурних композицій та 45 000 квадратних метрів наскельних малюнків.

Досьогодні поціновувачів мистецтва, істориків, учених, туристів та паломників вабить багатюща скарбниця Дуньхуана: монастир Лейінси, святині Саньвей, Сицяньскі буддийські храми, застави Янгуань та Юйменьгуань Великої китайської стіни, «місто диявола Ядань», «Печера тисячі Будд».

Дуньхуан

Біля пустелі Такла-Макан та гірських хребтів Тибетського нагір’я у північно-західному Китаї лежить справжня оаза ― місто Дуньхуан з незвичайним озером у формі півмісяця та Горою дзвінкого піску.

Дуньхуан — 敦煌 — dūn-huáng — сяючий, щирий.

Саме тут, на краю пустелі Гобі, у II столітті за правління імператора У-ді китайці встановили військовий пост: на Великій китайській стіні були добудовані два укріплення-застави Юйменьгуань (Нефритові ворота) і Янгуань, які окреслювали кордон Піднебесної. Через них проходив Великий шовковий шлях, який огинав з обох боків пустелю Такла-Макан з півночі на південь і прямував аж до Середземномор'я.

На Великому шовковому шляху Дуньхуан «відкривав ворота» в Піднебесну. Тисячоліття ця оаза збирала різні народи і народності, повз неї йшли каравани верблюдів та коней, тут відбувався «діалог» китайської, індійської, ісламської та грецької культури. Купці, посланці, буддійські монахи з південної та західної Азії і навіть Європи несли сюди розмаїтість своїх традицій.


За династій Вей і Цзінь (III—IV століття) Шачжоу (історична назва Дуньхуана) збирав китайських та іноземних послідовників буддизму, тому його ще називають вікном поширення буддизму в Китай. Із Піднебесної в Індію до буддійських святинь прямували паломники, а у зворотньому напрямку — проповідники вчення Шакьямуні. Саме з Дуньхуаном пов’язують ім’я Фа Сянь, (法顯, близько 337—422 рр.), який першим вирушив до буддійських країн за оригіналом «Віная-пітаки»*. У V ст. н. е. це місце сили стало одним із основних центрів буддизму країни.

Сьогодні ж не каравани з крамом, а сотні туристів з усього світу топчуть стежки до цієї мальовничої оази, щоб поринути у чарівний світ єдності неба і землі, де просвітлені спускаються з небес та оживають легенди…

Печера тисячі Будд

Перлиною дуньхуанської скарбниці є печерний храмовий комплекс Цяньфодун, який частіше називається ім’ям головної печери ― Могао. Ця маленька оаза розташована на західному схилі гори Міньшань, за 25 км від Дуньхуана.

Цяньфодун [千佛洞 — qiān-fó-dòng — тисяча, Будда, печера] — Печера тисячі Будд.

Це трапилося на схилах пустелі Гобі і Такла-Макан у західному Китаї, у 366 році. Монах Ле Цзун, проїжджаючи Великим шовковим шляхом біля Дуньхуана, побачив спалах золотого світла, з якого вийшли тисячі Будд. Вражений побаченим, монах вирішив саме тут продовжити своє вдосконалення і, вважаючи це місце священним, почав копати першу нішу.

Люди, які прагнули вдосконалитись, наслідували приклад Ле Цзуна. Й так протягом десяти століть у горах Міньшан та Саньвейшань з’явилися сотні гротів, кожний із яких — ніби храм. До сьогодні збереглося сімсот печер, що протяглися гірськими схилами з півночі на південь на 1680 метрів. Розташовані ярусами й іноді з’єднані між собою вони різні за величиною — від 268 кв. м до зовсім маленьких — розміром з голову. Найдавніші печери датуються V століттям, найбагатші — створені за династії Тан (1279—1368).

492 печери Могао розмальовані кольровими фресками в основному буддійської тематики. Наприклад, Будда в оточенні бодхісатв, буддійске божество на драконі, Авалокітешвара веде душу в рай, урочистий виїзд імператора, зустріч китайських та іноземних купців… Найяскравіші фрески створені за династії Тан. Вони вкривають усю стіну та відзначаються різнобарв’ям. Лише малюнкам цього періоду притаманні зображення літаючих фей з довгими стрічками.

Найдивовижнішою в Могао по праву є печера «Цанцзіндун», що перекладається як «Сховище сутр». Даоський монах у 1900 році випадково натрапив на маленьку печеру, яка берегла більше 50 тис. пам’яток IV—XI століть. Це картини на шовкуі, гравюри, ритуальні речі, буддійські сутри, твори зороастрійців*, несторіанців*, записи з астрономії та літочислення, історії, географії, медицини, фольклору. Вражає знайдена найдавніша та найточніша карта північного неба. Та найдорогоціннішими вчені вважають шість листків тексту «Алмазної сутри», виготовлені майстром Ван Чи у 868 році.

По всій території долини, в якій розташовані печери, височіють храми небесним владикам, величезні дзвони та домівки священнослужителів.

Багатющу скарбницю Дуньхуана доповнює гора Міньшашань з гострими, ніби кинджали, вершинами, джерело Півмісяця, яке в оточенні гір не висихає ось уже тисячу років, монастир Лейінси з численними павільйонами та статуями просвітлених, а також святиня Саньвей, на шести кілометрах якої розкинулись давні памятки: арка «Пайфан», монастир Спокою, храм богині Сіванму, монастир Лунвана, статуя Шакьямуні, колодязь Гуаньінь, павільйон Будди Амітаба, зала Лецзуньтан та зала Патріархів..

Міншашань — [鸣沙山 — míng-shā-shān — звучати, пісок, гора] — Гора піску, що звучить.

Унікальний комплекс святинь міста Дуньхуан розкриває величезний шар історії десяти віків. Великий шовковий шлях, крім традицій різних народів, приніс сюди вчення Шакьямуні, що вплинуло на культуру всього Китаю.

Так маленька оаза провінції Гансю перетворилася на могутній центр культури і мистецтва. Сьогодні її багатющу спадщину вивчають і досліджують. Знову і знову вона привертає до себе увагу. Адже прекрасні пам’ятки не тільки чарують, містичні і надзвичайні, вони приближають нас до божественного світу, до якого доторкнулися древні.

***

* «Віная-пітака» — частина священного Палійського канону, звід правил поведінки для буддійських монахів.

* Несторіанство — один із 5 напрямків християнства, що виник на початку V ст. н. е.

* Зороастризм — дуалістична релігійна система давнього Ірану.