Борги місцевої влади Китаю підходять до критичного рівня

Згідно з прогнозами китайського відділення Інституту економічних досліджень «Самсунга» (SERI), в кінці 2011 року сума боргів місцевої влади в регіонах Китайської Народної Республіки досягне 12,5 трлн юанів ($1,8 трлн). Майже всі місцеві фінансові майданчики беруть середньо і довгострокові кредити, які сподіваються повернути за рахунок продажу землі, що тягне за собою численні ризики.

SERI прогнозує, що в найближчі два роки сума боргів місцевої влади в Китаї буде зберігатися на дуже високому рівні, пише китайське видання «Економічний вісник».

Провідний спеціаліст SERI Лі Цзіньхе повідомив, що якщо в 2011 році зростання кредитів сповільниться і встановиться у нормальних межах від 15% до 17%, то сума боргів збільшиться на 7,5 млрд юанів ($ 1 млрд), а борги місцевих фінансових майданчиків збільшаться на 2,5 млрд юанів. Якщо навіть не враховувати те, що місцева влада в регіонах випусте боргові облігації або ж їх борги знову візьме на себе центральний уряд, то до кінця року загальна сума боргів місцевої влади може досягти 12,5 трлн юанів ($ 1,8 трлн), зазначають у SERI.

«Беручи до уваги те, що в 2009 році місцеві фінансові майданчики брали занадто багато кредитів і з великим розмахом здійснювали інвестиції, в найближчі два роки їх борги будуть продовжувати рости», - говорить Лі.

За даними SERI, 54% позик місцевої влади були взяті на п'ять і більше років. Період з 2011 по 2013 рік повинен стати часом їх повернення. Саме в цей час міхур в області неповоротних боргів може лопнути.

Спеціаліст Національної асоціації фінансового ринку інституційних інвесторів КНР Ван Юй повідомив, що в 2008 році місцеві владні структури в регіонах Китаю випустили боргові цінні папери на суму 31,8 млрд юанів ($ 4,5 млрд); у 2009 році під дією політики стимулювання збільшення інвестицій, було випущено рекордна кількість боргових паперів на суму 101,7 млрд юанів ($ 14,5 млрд), а в 2010 році, за неповною статистикою, ця сума склала 60 млрд юанів ($ 8,6 млрд).

Фінансові дослідники вказують, що 60% доходів місцевої влади в Китаї приносить продаж землі. На їхню думку, внаслідок того, що влада  в регіонах безперервно посилює умови кредитування і намагається регулювати ринок нерухомості, ціна і ажіотаж на землю можуть знизитися і тоді повернення боргів буде дуже проблематичним.

Се Тянь, економіст, професор Університету Південної Кароліни в Айкен (University of South Carolina Aiken) у інтерв'ю The Epoch Times сказав, що в Китаї місцева влада в регіонах накопичила дуже багато боргів, які вони навіть і не збираються повертати.

«Це пов'язано з особистими вигодами чиновників. Наприклад, успішні будівельні проекти можуть створити заслуги чиновникам і допомогти в їхній кар'єрі. У процесі використання грошей на будівництво, які в основному беруться у вигляді кредиту, є безліч способів привласнити собі частину з них. Дуже багато хто намагається взяти більше кредитів і зовсім не збираються їх повертати», - пояснює Се.

Він також пояснив, що в Китаї, коли місцева влада не може повернути кредит, то банк надає їм відповідний статус. У той же час центральна влада не може дозволити банкам, які є державними, збанкрутувати, вони починають друкувати гроші або урізати соціальні виплати, в результаті чого ці борги лягають на плечі простих громадян. Це також збільшує інфляцію і відповідно невдоволення народу.

Китайський економіст Чен Сивей наводить слова одного місцевого чиновника, який сказав: «Треба бути дурнем, щоб не брати гроші в борг [у банку]. І потрібно бути ще більшим дурнем, якщо хочеш повернути цей борг». Ця фраза, за словами Чена, вже давно відображає думку більшості місцевих чиновників.

22 лютого Лянь Чженьгун, член Політичної консультативної ради провінції Хайнань на робочому зібранні повідомив, що на кінець листопада 2010 року сума боргів місцевих урядів провінції досягла 79,867 млрд юанів ($ 11 млрд), що це дуже багато і що на це необхідно звернути серйозну увагу.

Чиновник відзначив, що деякі представники місцевої влади придумують різні способи, щоб взяти у банку кредити, включаючи видачу гарантійних документів, які насправді не мають юридичної сили.