Міжнародні заходи в Китаї - однакова форма, але різний зміст

Останнім часом у Китайській Народній Республіці проходить багато міжнародних заходів. Однак через специфіку політичної ситуації в цій країні, ці заходи наповнюються зовсім іншим змістом.

Серед китайських громадян уже давно існує популярний вислів «проект показухи». Під  ним маються на увазі саме такі заходи, на яких правляча у країні компартія витрачає величезні кошти, намагаючись зміцнити свій  імідж у світі. Оскільки більшість жителів країни живе бідно (за рівнем ВВП на душу  населення Китай стоїть на рівні африканських країн) такі витрати  уряду викликають у людей обурення.

Так, найбільшими «проектами показухи» стали Олімпіада 2008 року, виставка  ЕКСПО-2010, а також Азіатські ігри, які проходять нині в Гуанчжоу.

Особливість цих проектів у Китаї можна простежити на прикладі недавно проведеної в Шанхаї всесвітньої виставки  ЕКСПО-2010.

Китайська влада сурмить, що виставка побила рекорд відвідуваності, відібравши пальму першості у Японії. Про це пишуть численні ЗМІ, однак мало хто знає, якою ціною компартія досягла цих показників.

У 1964 році ЕКСПО у Монреалі (Канада) відвідало 50 млн. осіб, з них 80% становили іноземці.

У 1970 році ЕКСПО в Осаці (Японія) відвідало 64 млн. людей, з яких 62% становили іноземці.

Виставку ЕКСПО у Шанхаї цього року відвідало 72 млн. осіб, з яких іноземців було тільки 10%. Крім цього, з 289 павільйонів виставки більше половини  були китайськими.

На  думку члена гонконзської організації «57 Association HK» Чен Юйліна, неправильно називати цю виставку «всесвітньою», їй більше личить  назва «китайська».

Отже, чи можна стверджувати, що виставка в Шанхаї для іноземців була настільки привабливою?

Чен  провів простий математичний розрахунок, у результаті якого з'ясувалося, що ЕКСПО-2010 у середньому на день відвідувало понад 390 тис. чоловік. Виставка займає територію у 5,28 кв. км, тобто там знаходилося приблизно по п'ять чоловік на кожному квадратному метрі. Щоб потрапити в найбільш популярні павільйони доводилося стояти більше 11 годин у чергах. Організація порядку також була не на висоті. Часто траплялася тиснява і заворушення. До всього цього звикли китайці, але не іноземці.

Щоб  привабити на виставку рекордну кількість людей, особливо в останні два  місяці, окрім посилення пропаганди, Держрада КНР організувала по усій  країні туристичні поїздки на ЕКСПО за рахунок держави. У всіх навчальних закладах країни, а також підприємствах, учнів і робітників активно агітували брати участь у виставці. У самому Шанхаї майже всім жителям влада відправила подарунки з квитками на виставку.

За підрахунками Чена, фактичні витрати Китаю на підготовку і проведення ЕКСПО-2010 становили 400 млрд юанів ($ 57 млрд.).

Крім цього заради звільнення місця для ЕКСПО, зі своїх будинків були виселені сотні тисяч людей. Багатьох змушували покинути будинки насильно, тому що вони були не згодні з сумою компенсації.

До  виставки і під час її проведення влада взяла під варту багатьох апелянтів,  мінімум вісьмох із них засудили від 1,3 до  8 років в'язниці. Відомим  апелянтам, дисидентам, а також членам  численних соціальних груп, які  переслідуються компартією, відвідувати ЕКСПО було заборонено. Багатьох із них посадили під домашній  арешт або змусили покинути Шанхай.

Це стандартний шаблон усіх великих міжнародних заходів, що проводяться в Китаї. Не шкодуючи коштів, влада намагається за будь-яку ціну побити який-небудь світовий рекорд з їх організації. Наприклад, пекінська Олімпіада-2008 стала найдорожчою в історії. На  підготовку Азіатських ігор, які завершуються сьогодні у місті Гуанчжоу,  влада витратила 122,6 млрд. юанів ($ 17 млрд.), витрати на піротехніку під час церемонії відкриття становили близько 380 млн юанів ($ 54 млн).

Очевидно, що одні  й ті ж заходи, що проводяться у вільному суспільстві західних країн і  тоталітарному суспільстві КНР, за однаковою зовнішньою формою приховують  різний зміст. У Китаї всі вони перетворюються на інструмент зміцнення влади компартії.