Історія Китаю (52): Лу Мен — від простого солдата до вченого генерала
Велика Епоха
Лу Мен (178—219) був видатним ученим генералом, який служив Сунь Цюаню, правителю царства У, в період Трьох царств.
Він відзначився в багатьох битвах і поступово зі звичайного солдата виріс до намісника царства У. Через неписьменність його погано сприймали при дворі в колах учених чиновників.
Коли Сунь Цюань, голова царства У, запропонував йому вивчати літературу, щоб розширити світогляд, то Лу Мен спочатку намагався уникати цього, але пізніше поступився умовлянням, незважаючи на те, що військові справи відбирали багато часу. Він повністю присвятив себе навчанню і завдяки своїй неабиякій старанності досяг дивовижного успіху.
Один із впливових учених чиновників, який ставився до нього із презирством, був настільки вражений, коли багато місяців по тому зустрівся з ним знову, що голосно проголосив: «Яка мудра людина, що колись була неписьменною!» На це Лу Мен відповів словами, які пізніше стали знаменитими: «Коли хтось починає вивчати літературу, на нього вже можна дивитися іншим поглядом». Після цього вони побраталися і підтримували один одного все життя.
Лу Мен залишив свій слід в історії періоду Трьох царств тим, що здобув перемогу і захопив Гуань Юя, одного з найвідоміших героїв, який в історії Китаю вважається втіленням відданості і праведності.
Гуань Юй, генерал царства Шу, захищав від двох інших царств, Вей та У, важливу фортецю. Провідний генерал армії У Лу Мен вдав із себе важкохворого і дозволив молодому вченому бути своїм заступником. Гуань Юя надихнуло це, і він напав на армію царства Вей, не хвилюючись про загрозу з боку царства У. Навіть при тому, що Гуань Юй доручив деяким солдатам охороняти оборонні маяки уздовж ріки близько цитаделі на випадок вторгнення військ У, він все ж залишив у фортеці і частину війська.
Коли Гуань Юй зі своїм великим загоном пішов, Лу Мен переодягнув своїх добірних солдатів купцями і відправив на човні, щоб ті спочатку вчинили наліт на один з оборонних маяків, а потім під виглядом оборонних військ Гуань Юя захопили всі маяки. Після того як вони нарешті без відома Гуань Юя взяли фортецю, Лу Мен віддав своєму загону надзвичайно суворі накази поводитися з місцевими жителями з великою повагою і турботою. Лу Мен надав ліки для хворих та одяг для бідних і дозволив їм листуватися із членами своїх сімей з армії Гуань Юя, яка дуже скоротилася через дезертирство.
Атакований військами двох інших царств, Гуань Юй зазнав великої поразки. Коли він відмовився здатися, то його схопили і в царстві У стратили.
Розгромивши Гуань Юя, Лу Мен зміцнив усе царство і став найуспішнішим генералом у царстві У. Проте незабаром після цього він тяжко захворів і, незважаючи на всі зусилля з боку лікарів, помер у віці 42 років. Він просив, аби його похорон був якомога простішим, і повернув велику кількість нагород правителю, оскільки більше не міг служити царству.
Читайте також:
Історія Китаю (127): Лю Цзі — надійний і вмілий радник
Історія Китаю (129): Сюй Да — скромний та відданий великий генерал
Історія Китаю (43): Імператор Мін-ді — творець золотих часів династії Хань
Лу Мен — від неграмотного солдата до мудрого генерала. Ілюстрація: Катерина Чан/Велика Епоха
В дитинстві Лу Мен не мав можливості здобути освіту, але був дуже здібним у бойових мистецтвах. Він був сміливим і дуже любив вислів знаменитого в той час генерала Бань Чао «Не можна зловити тигреня, не влізши в лігво тигра». У 16 років він видав себе за дорослого і потрапив до військ, що брали участь у битвах.Він відзначився в багатьох битвах і поступово зі звичайного солдата виріс до намісника царства У. Через неписьменність його погано сприймали при дворі в колах учених чиновників.
Коли Сунь Цюань, голова царства У, запропонував йому вивчати літературу, щоб розширити світогляд, то Лу Мен спочатку намагався уникати цього, але пізніше поступився умовлянням, незважаючи на те, що військові справи відбирали багато часу. Він повністю присвятив себе навчанню і завдяки своїй неабиякій старанності досяг дивовижного успіху.
Один із впливових учених чиновників, який ставився до нього із презирством, був настільки вражений, коли багато місяців по тому зустрівся з ним знову, що голосно проголосив: «Яка мудра людина, що колись була неписьменною!» На це Лу Мен відповів словами, які пізніше стали знаменитими: «Коли хтось починає вивчати літературу, на нього вже можна дивитися іншим поглядом». Після цього вони побраталися і підтримували один одного все життя.
Лу Мен залишив свій слід в історії періоду Трьох царств тим, що здобув перемогу і захопив Гуань Юя, одного з найвідоміших героїв, який в історії Китаю вважається втіленням відданості і праведності.
Гуань Юй, генерал царства Шу, захищав від двох інших царств, Вей та У, важливу фортецю. Провідний генерал армії У Лу Мен вдав із себе важкохворого і дозволив молодому вченому бути своїм заступником. Гуань Юя надихнуло це, і він напав на армію царства Вей, не хвилюючись про загрозу з боку царства У. Навіть при тому, що Гуань Юй доручив деяким солдатам охороняти оборонні маяки уздовж ріки близько цитаделі на випадок вторгнення військ У, він все ж залишив у фортеці і частину війська.
Коли Гуань Юй зі своїм великим загоном пішов, Лу Мен переодягнув своїх добірних солдатів купцями і відправив на човні, щоб ті спочатку вчинили наліт на один з оборонних маяків, а потім під виглядом оборонних військ Гуань Юя захопили всі маяки. Після того як вони нарешті без відома Гуань Юя взяли фортецю, Лу Мен віддав своєму загону надзвичайно суворі накази поводитися з місцевими жителями з великою повагою і турботою. Лу Мен надав ліки для хворих та одяг для бідних і дозволив їм листуватися із членами своїх сімей з армії Гуань Юя, яка дуже скоротилася через дезертирство.
Атакований військами двох інших царств, Гуань Юй зазнав великої поразки. Коли він відмовився здатися, то його схопили і в царстві У стратили.
Розгромивши Гуань Юя, Лу Мен зміцнив усе царство і став найуспішнішим генералом у царстві У. Проте незабаром після цього він тяжко захворів і, незважаючи на всі зусилля з боку лікарів, помер у віці 42 років. Він просив, аби його похорон був якомога простішим, і повернув велику кількість нагород правителю, оскільки більше не міг служити царству.
Читайте також:
Історія Китаю (127): Лю Цзі — надійний і вмілий радник
Історія Китаю (129): Сюй Да — скромний та відданий великий генерал
Історія Китаю (43): Імператор Мін-ді — творець золотих часів династії Хань