Історія Китаю (127): Лю Цзі — надійний і вмілий радник
Велика Епоха
Лю Цзі чи Лю Бовень (1311—1375), видатний військовий стратег і найважливіший радник засновника династії Мін, був улюбленим персонажем багатьох китайських оповідань, у яких йому приписувалися надзвичайні здатності і який залишив пророцтва, що збували після його смерті. Лю був відомий і багатьма своїми працями із військової стратегії, громадського управління, філософії, астрономії та феншуй.
В юності Лю славився своєю відмінною пам'яттю. Згідно з легендою, він міг цитувати книгу напам'ять, прочитавши її лише один раз. У дитинстві в нього був доступ до багатьох великих класичних творів, в тому числі до вчення даосизму. За часів правління монгольської династії Юань у свої двадцять із невеликим років він здав із відзнакою державні іспити на цивільну службу. Це було чимось неймовірним, адже середній вік кандидатів, які здали такі строгі іспити, становив понад п'ятдесят років.
Згідно з літописом династії Мін (Ming Shi), при служінні династії Юань протягом понад двадцяти років, Лю проявив себе як здібний і праведний чиновник. Проте уряд не особливо цінував його заслуги, і він пішов у відставку, вийшовши на пенсію у сорок з лишком років.
У 1359 році Чжу Юаньчжан, майбутній імператор династії Мін, на чолі заколотників намагався збільшити свої володіння на півдні. Почувши про славну репутацію Лю, Чжу відрядив своїх послів із подарунками просити Лю стати його радником. Спочатку Лю відмовився, але після кількох запрошень від одного з офіцерів Чжу, Лю переконали вступити на службу до Чжу.
Зустріч із Лю Цзі обрадувала Чжу Юаньчжана. Особливо його вразили стратегії Лю про те, як стати лідером країни, об'єднавши південь, а потім повалити монгольську династію Юань на півночі. Він негайно призначив Лю своїм головним радником.
Це виявилося одним із кращих рішень, прийнятих Чжу. Протягом наступних восьми років Лю Цзі давав розумні поради стосовно всіх основних військових стратегій і політичних подій. Він допоміг Чжу організувати серію битв, здобув перемогу над двома великими військовими силами на півдні і навіть урятував життя Чжу у вирішальній битві, знявши його з корабля, який за лічені секунди після цього був потоплений супротивником. У 1368 році Чжу підкорив усіх воєначальників у Південному Китаї і проголосив себе імператором династії Мін. Імператор порівняв Лю із Чжан Цзифаном, найвидатнішим радником династії Хань.
На знак визнання внеску Лю імператор наказав звільнити від щорічного підвищення податків жителів повіту Цінтянь, де народився Лю, «щоб народ рідних місць Лю пишався і розповідав історії про нього майбутнім поколінням».
Як найбільш довіреного радника, імператор високо цінував Лю за його мудрість і праведність. Імператор завжди запрошував Лю до окремої переговорної кімнати, щоб обговорити важливі питання, а Лю давав вмілі поради, нічого не приховуючи.
Лю консультував імператора щодо конфуціанської класики. Чжу був настільки вражений, що став називати Лю «мій старший дворянин», що в устах імператора звучало вельми шанобливо.
Лю характеризували як людину тверду і непохитну. Він найвищою мірою зневажав лестощі і продажність. Деякі честолюбні колеги при дворі його не любили, особливо ті, хто прагнув досягти більш високого положення, будучи при цьому менш доброчесним. Одного разу Лю відхилив пропозицію канцлера і замість цього дав імператору свої справедливі і щирі коментарі про інших кандидатів. Однак імператор не прийняв його поради, і Ху Вейюн, один із кандидатів, про яких Лю висловився менш поважно, затаїв на Лю глибоку образу.
Після відходу з політики Лю намагався жити просто і усамітнено. Але це не врятувало його від наклепу Ху Вейюна. Імператор викликав Лю до столиці і позбавив його річного окладу. Кілька років по тому, у віці 65 років, Лю помер. Ходили чутки, що його отруїв Ху Вейюн і що за цією інтригою стояв канцлер.
Крім досягнень у політиці, Лю був відомий як поет, письменник та астроном. Лю був улюбленим персонажем фольклору, в якому йому приписувалися надзвичайні здатності.
Подейкували, що він умів передбачати майбутнє і дізнаватися події минулого на тисячу років вперед і назад. Тому деякі вчені називали його «Божественним китайським Нострадамусом».
Одне з його найбільш знаменитих пророцтв відоме як «Шаобін Ге» (пісня про китайські млинці) — текст пісні, який мав численні тлумачення. Хоча справжність його, як і раніше, залишається дуже спірною, багато тлумачень нібито відповідають історичним подіям, що сталися навіть через більш ніж 600 років по смерті Лю Цзі.
Читайте також:
Історія Китаю (46): Бань Чжао — перша жінка-історик
Культура стародавнього Китаю: І не холодно, а тремтиш — ідіома 61
Історія Китаю (129): Сюй Да — скромний та відданий великий генерал
Лю Цзі — надійний і вмілий радник. Ілюстрація: Б.Сяо/Велика Епоха
Здібний, але не оцінений монгольською династією Юань
В юності Лю славився своєю відмінною пам'яттю. Згідно з легендою, він міг цитувати книгу напам'ять, прочитавши її лише один раз. У дитинстві в нього був доступ до багатьох великих класичних творів, в тому числі до вчення даосизму. За часів правління монгольської династії Юань у свої двадцять із невеликим років він здав із відзнакою державні іспити на цивільну службу. Це було чимось неймовірним, адже середній вік кандидатів, які здали такі строгі іспити, становив понад п'ятдесят років.
Згідно з літописом династії Мін (Ming Shi), при служінні династії Юань протягом понад двадцяти років, Лю проявив себе як здібний і праведний чиновник. Проте уряд не особливо цінував його заслуги, і він пішов у відставку, вийшовши на пенсію у сорок з лишком років.
Надійний радник Чжу
У 1359 році Чжу Юаньчжан, майбутній імператор династії Мін, на чолі заколотників намагався збільшити свої володіння на півдні. Почувши про славну репутацію Лю, Чжу відрядив своїх послів із подарунками просити Лю стати його радником. Спочатку Лю відмовився, але після кількох запрошень від одного з офіцерів Чжу, Лю переконали вступити на службу до Чжу.
Зустріч із Лю Цзі обрадувала Чжу Юаньчжана. Особливо його вразили стратегії Лю про те, як стати лідером країни, об'єднавши південь, а потім повалити монгольську династію Юань на півночі. Він негайно призначив Лю своїм головним радником.
Це виявилося одним із кращих рішень, прийнятих Чжу. Протягом наступних восьми років Лю Цзі давав розумні поради стосовно всіх основних військових стратегій і політичних подій. Він допоміг Чжу організувати серію битв, здобув перемогу над двома великими військовими силами на півдні і навіть урятував життя Чжу у вирішальній битві, знявши його з корабля, який за лічені секунди після цього був потоплений супротивником. У 1368 році Чжу підкорив усіх воєначальників у Південному Китаї і проголосив себе імператором династії Мін. Імператор порівняв Лю із Чжан Цзифаном, найвидатнішим радником династії Хань.
На знак визнання внеску Лю імператор наказав звільнити від щорічного підвищення податків жителів повіту Цінтянь, де народився Лю, «щоб народ рідних місць Лю пишався і розповідав історії про нього майбутнім поколінням».
«Мій старший дворянин» і його смерть
Як найбільш довіреного радника, імператор високо цінував Лю за його мудрість і праведність. Імператор завжди запрошував Лю до окремої переговорної кімнати, щоб обговорити важливі питання, а Лю давав вмілі поради, нічого не приховуючи.
Лю консультував імператора щодо конфуціанської класики. Чжу був настільки вражений, що став називати Лю «мій старший дворянин», що в устах імператора звучало вельми шанобливо.
Лю характеризували як людину тверду і непохитну. Він найвищою мірою зневажав лестощі і продажність. Деякі честолюбні колеги при дворі його не любили, особливо ті, хто прагнув досягти більш високого положення, будучи при цьому менш доброчесним. Одного разу Лю відхилив пропозицію канцлера і замість цього дав імператору свої справедливі і щирі коментарі про інших кандидатів. Однак імператор не прийняв його поради, і Ху Вейюн, один із кандидатів, про яких Лю висловився менш поважно, затаїв на Лю глибоку образу.
Після відходу з політики Лю намагався жити просто і усамітнено. Але це не врятувало його від наклепу Ху Вейюна. Імператор викликав Лю до столиці і позбавив його річного окладу. Кілька років по тому, у віці 65 років, Лю помер. Ходили чутки, що його отруїв Ху Вейюн і що за цією інтригою стояв канцлер.
Пророцтва Лю
Крім досягнень у політиці, Лю був відомий як поет, письменник та астроном. Лю був улюбленим персонажем фольклору, в якому йому приписувалися надзвичайні здатності.
Подейкували, що він умів передбачати майбутнє і дізнаватися події минулого на тисячу років вперед і назад. Тому деякі вчені називали його «Божественним китайським Нострадамусом».
Одне з його найбільш знаменитих пророцтв відоме як «Шаобін Ге» (пісня про китайські млинці) — текст пісні, який мав численні тлумачення. Хоча справжність його, як і раніше, залишається дуже спірною, багато тлумачень нібито відповідають історичним подіям, що сталися навіть через більш ніж 600 років по смерті Лю Цзі.
Читайте також:
Історія Китаю (46): Бань Чжао — перша жінка-історик
Культура стародавнього Китаю: І не холодно, а тремтиш — ідіома 61
Історія Китаю (129): Сюй Да — скромний та відданий великий генерал