25 липня китайська влада закрила найпопулярніший серед китайської інтелігенції та дисидентів вебсайт – “Сторіччя Китаю”, а також дискусійний форум вебсайта, внаслідок чого влада зіткнулася з регулярними протестами редакторів вебсайта та його читачів.
З початку свого створення, 19 липня 2000 року, “Сторіччя Китаю” дотримувався громадського принципу для відкритого спілкування з населенням, а також для раціональних обговорень. Вебсайт був заснований Чжунцін – НДІ розвитку культури м. Пекіна під редакцією кафедри китаєзнавства в Китайському університеті Гонконгу.
“Сторіччя Китаю” був дуже змістовним сайтом для обговорення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем на різні теми, включаючи соціальні, економічні, культурні проблеми, а також науки й техніки.
25 липня адміністратори вебсайта “Сторіччя Китаю” помістили повідомлення про закриття сайту: “На підставі повідомлення редакційної колегії сайту, із сьогоднішнього дня сайт “Сторіччя Китаю” і його дискусійний форум будуть закриті”.
Приблизно о 18.00 того ж дня редактор “Сторіччя Китаю” звернувся з останньою заявою, в якій мовилося “Сьогодні, – останній день роботи сайту “Сторіччя Китаю” і його дискусійного форуму. Сьогодні опівночі їхнє існування в Інтернеті припиняється”.
О 21.45 редактор опублікував прощальне звернення до постійних читачів сайту й учасників форуму, в якому мовилося: "Ми до цієї пори не знаємо точний час закриття вебсайта, оскільки ніхто не бажає добровільно закривати його. Це може трапитися в наступну хвилину, або завтра вранці. Але це трапиться вже дуже скоро".
"За останні шість років, не зважаючи на те, що нам довелося пережити незліченні випробування й труднощі, про які невідомо необізнаним, намагаючись залишити наш сайт незмінним, ми подолали безліч кризових ситуацій. Але сьогодні ми приречені. “Сторіччя Китаю” припиняє своє існування. Але, проте, статті, опубліковані на “Сторіччі Китаю”, його читачі й інтернет-друзі пам'ятатимуть і розповідять іншим його історію, розповідять про його боротьбу та прихильність високим моральним нормам. “Сторіччя Китаю” припинив існування, але ми повинні жити з надією про прекрасне й цивілізоване майбутнє!".
Пан Пу Чжіцян, відомий пекінський адвокат, того ж вечора написав статтю під назвою “Із гнівом і глибокою печаллю: сьогодні закрили форум “Сторіччя Китаю”. У статті мовиться: "Хоча я не можу з упевненістю сказати, в чому влада настроєна рішучіше – у сприянні розвитку Інтернету, чи його блокуванні – проте неважко побачити, що в цей час вона надає перевагу блокаді та закриттю сайтів, аніж будь-якими іншими засобами контролю над інформацією Інтернету.
Існування подібних дискусійних форумів та їхня прихильність свободі слова, мабуть, набридла владі. Саме тому влада нерозсудливо вирішила закрити небажані їм вебсайти, такі, як “Сторіччя Китаю”.
“Але який ефект матиме їх блокада? Якби я був хакером, який зіткнувся з китайськими інтернет-доменами, що стоять за невидимою Великою Китайською стіною “Firewall”, то мені б не терпілося знайти спосіб, щоб прорватися через їхню блокаду. Хто окрім “великої та благородної” Комуністичної партії Китаю, захотів би стати ворогом усіх хакерів світу?”.
В одному коментарії, поміщеному в Інтернеті, мовиться: “Це останнє божевілля жорстокої партії, темнота перед світанком”. В іншому коментарії говориться: “Багато сайтів для дискусій і загальнодоступних форумів було закрито владою. Навіть для доступу до інформаційних сторінок університетів потрібна реєстрація зі встановленням достовірності особи.
Китайська влада намагається “вчити та здійснювати контроль” над думкою та словом усього суспільства. Ми, китайські люди, були позбавлені свободи слова та права бути вільними людьми. Можливо, “гармонійне суспільство”, яке комуністичний режим намагається створити, вимагає одностайного голосу, але я сумніваюся, що цей голос, як того чекає партія, її вихвалятиме, скоріше, цей голос буде клясти КПК".