В Індії вирощують «живі мости», які слугують століттями (ФОТО)
Прекрасний феномен мостів «живого кореня», майстерно створених індійськими племенами, є свідченням того, чого можна досягти, коли людина і природа працюють разом. Ці неймовірні споруди витримали випробування часом завдяки простій та ефективній багатовіковій техніці.
Мости на живому корені часто зустрічаються в південному штаті Мегхалая на півночі Індії. Це різновид підвісних мостів, вони виготовляються вручну з переплетених повітряних коренів величезної каучукової смоковниці (Ficus elastica) гірськими племенами кхасі та джайнті на найпівденнішому плато Шиллонга.
Вони зміцнюються протягом десятиліть, коли дерева зливаються в процесі росту, що називається «анастомозом», — пише Прасенджит Ядав, молекулярний біолог і фотограф, в інтерв’ю для NPR.
Багато живих кореневих мостів були сконструйовані для подолання розривів над крутими ущелинами й бурхливими мусонними річками, що протікають через субтропічні ліси на великих висотах, пояснюється в дослідженні, опублікованому в 2019 році в журналі Scientific Reports. Хоча зростанням нових коренів можна маніпулювати, щоб зміцнити структуру, мости можуть занепасти, якщо їх залишити без нагляду. Зрілий міст в ідеальних умовах може прослужити сотні років.
Ними зазвичай користуються селяни, перевозячи товари для продажу на ринку або повертаючись до своїх домівок, щоб доглядати за сільськогосподарськими угіддями, оскільки основними заняттями в цьому регіоні є ткацтво, землеробство, рибальство та виробництво рисового пива.
Блогер Even Fewer Goats, який відвідав найвіддаленіший штат Мегхалая під час тривалого походу у 2015 році, каже: «Я думаю, що це не є вигадкою», — каже він: «Думаю, не буде перебільшенням сказати, що це одні з найбільш незвичайних рукотворних споруд у світі. Просто не існує іншої форми функціональної архітектури, де сама структура є живою. Ніщо інше, побудоване людиною, не є більш міцним через 600 років, у порівнянні з 60 роками».
Іноді для тренування коріння дерев використовують дерев’яні або бамбукові риштування чи пальмові стовбури. Риштування замінюють у міру дорослішання мосту. Мости з живим корінням також можна створити, проводячи коріння молодих каучуконосів по попередньо встановленим підвісним мостам зі сталевого дроту. Склад мосту поступово змінюватиметься в міру того, як основна структура руйнуватиметься, а коріння дерев дозріватиме і зміцнюватиметься.
Однак, як пояснює проєкт «Живий кореневий міст», багато живих кореневих мостів створюються вручну, без допомоги риштування, а будівництво та обслуговування нового мосту вважається справою громади. Деякі з людей, які беруть участь у будівництві нового мосту, можуть ніколи не побачити, як він досягне своєї зрілості. Натомість, ця робота вважається подарунком наступному поколінню.
Дослідження підрахували, що існує від 75 до 100 відомих живих кореневих мостів. Один з найдовших, міст Рангтіліанг біля невеликого міста Пинурсла в штаті Кхасі, Індія, має довжину понад 164 фути (50 метрів). Приклади живих кореневих мостів також були знайдені на островах Суматра та Ява в Індонезії.
Привабливість цих мостів для туристичної індустрії є «палицею з двома кінцями», — пише Ядав; хоча відвідувачі приносять дохід регіону, мости не були побудовані для того, щоб витримувати сотні пар ніг у розпал сезону.
«На деяких мостах з’явилися ознаки фізичного пошкодження. … На щастя, багато місцевих жителів все більше усвідомлюють ці загрози та працюють над розробкою більш стійкої моделі туризму», — пояснив фотограф.
Неймовірні витвори людської та природної інженерії, живі кореневі мости наразі занесені до «попереднього» списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.