Бажання якомога частіше робити селфі та викладати свої фото в соцмережі поступово переростає в загальну захопленість. Захопленість, яку одні називають «хворобливою» залежністю XXI століття, а інші — просто новою модою, яка пройде сама собою. Так що ж таке селфі та чи варто побоюватися цієї залежності?
Слово «селфі» (selfie, від англійського «self» — «сам») так швидко увійшло в моду та набрало велику популярність, що укладачі Оксфордського словника англійської мови оголосили «selfie» словом 2013 року. В словнику «селфі» визначається наступним чином: «фотографія самого себе, як правило, зроблена за допомогою смартфона або веб-камери і розміщена в соціальних мережах».
#img_center_nostream#У той час як захоплення селфі стає все більш глобальним, цим феноменом зацікавилися психологи. Вивчивши всі ознаки «селфізму» з точки зору медицини, вони дійшли невтішних висновків. За їхніми словами, активно фотографувати самих себе й виставляти ці фото в соцмережі — один із видів неврозу нав'язливих станів, обсесивно-компульсивних розладів. Цей розлад (для якого було придумано назву — селфіт) — схожий із маніакальним. Перебуваючи в цьому стані, людина робить десятки селфі на день з однією метою: отримати схвалення у вигляді «лайків» як підтвердження своєї значимості.
Американська психіатрична асоціація вже офіційно визнала селфіт психологічним розладом і виділила 3 стадії захворювання:
1 стадія: людина робить селфі щонайменше 3 рази на день, але не виставляє їх у соцмережі.
2 стадія: людина фотографує себе мінімум 3 рази на день і розміщує фото в інтернеті.
3 стадія: людина робить селфі в будь-який зручний момент, понад 6 разів на день, і розміщує їх у соцмережах. Їй хочеться знімати себе цілодобово, і вона не контролює цей стан. Яскравий приклад «гострого селфіту» — 19-річний британський студент Денні, який щодня робив по 200 фото самого себе, витрачаючи на це по 10 годин.
Селфіт — це комплекс заниженої самооцінки та гострої нестачі живого спілкування. До нього схильні ті люди, які мають схильність до розвитку залежностей. Як і кожна залежність, селфіт розвивається поступово, переростаючи в одержимість з появою чергового «лайка» під фото. Отриманий «лайк» розцінюється людиною як «ти супер», і ця похвала перетворюється на життєву необхідність. У разі невдачі, наприклад, не отримавши бажаної кількості «лайків», людина-селфіт відчуває стрес: злиться, сумує, не знаходить собі місця. Ці прояви дуже нагадують ломку, тільки в цьому випадку вона психологічна.
#img_left#Також залежність від селфі призводить до того, що в пошуках незвичайного кадру людина навіть ризикує своїм життям: намагається сфотографувати себе на даху поїзда, на лінії електропередач або на залізничних коліях.
В Україні зафіксовано вже кілька таких нещасних випадків. Більшість із постраждалих-селфітів — підлітки, які в гонитві за красивими знімками та ефектними кадрами йдуть на невиправдані жертви.
Деякі психотерапевти наполегливо рекомендують лікувати селфізм, а деякі вважають всі розмови про подібну залежність перебільшенням, кажучи, що селфі — це лише мода, яка, так чи інакше, коли-небудь закінчиться.