Україна привезла в Стамбул газові ідеї
За повідомленнями української преси, до Стамбула українська делегація також привезла пропозицію щодо "дуже вигідних" тарифів на транспортування середньоазійського газу територією України в обмін на відмову Росії від будівництва газогону Південний потік. Утім, оглядачі вважають, що у цьому випадку Київ втручається у велику гру важковаговиків світової політики.
Проекти
Вже багато років при підтримці США розробляється амбітний проект побудови газопроводу Nabucco, яким в обхід Росії до Європи має постачатися газ із родовищ у Середній Азії та Каспійському регіоні.
Згодом Росія запропонувала свою масштабну ініціативу - побудови через дно Чорного моря трубопроводу "Південний потік", який розглядали як конкурентний до Nabucco у цьому регіоні, хоча він має пройти до Європи не через Туреччину, а через Болгарію.
Найвище керівництво Росії – і президент, і прем’єр, і голова Газпрому, – вже неодноразово заявляли, що не збираються полишати жоден з проектів, які дозволяють диверсифікувати маршрути постачання енергоносіїв до Європи, особливо, "Північний" та "Південний" потоки.
Крім того, "Південний потік" входить і до ще однієї схеми "торгу" енергетичними перспективами - від того, чи підтримає Туреччина російський "Південний потік", багато у чому залежить ставлення Росії до іншого дуже важливого для Анкари проекту – нафтопроводу Самсун-Джейхан, що покликаний доставляти каспійську нафту до Південної Європи територією Туреччини, і будівництво якого розпочалося у квітні цього року.
Як заявив у Стамбулі український міністр енергетики Юрій Бойко, аби визначатися із майбутнім власної газотранспортної системи, Київ чекає від ЄС чіткого сигналу щодо того, який проект – підтримуваний США Nabucco чи запропонований Росією "Південний потік" – підтримують у Брюсселі.
Гравці
Проте, як каже директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, у Європи, на жаль, немає дієвої спільної енергетичної політики, а тому провідні ролі у тих чи інших енергетичних проектах грають національні енергетичні компанії, - наприклад, німецькі BASF та E.ON у "Північному потоці", чи італійська ENI у "Південному потоці".
А Росії, попри всі зауваження до проекту Південний потік, наразі немає сенсу відмовлятися від нього:
"Та потужна інформаційно-психологічна кампанія, що була розгорнута для супроводу цього проекту, вона, значною мірою, і має на меті змусити українську сторону піти на максимально можливі поступки. Вони вже, по суті, визначені, - це поглинання Газпромом Нафтогазу України. І тоді, можливо, російська сторона перегляне проект "Південний потік". Підкреслюю, що мова може йти про перегляд, і навряд чи про відмову, адже Росія і Газпром доклали чимало зусиль для того, аби схилити на користь підтримки цього проекту низку європейських країн, країн Балканського регіону. На цьому тлі, звичайно, такий різкий поворот навряд чи адекватно був би сприйнятий з боку європейських партнерів Росії".
Модернізація
Утім, Київ висуває і ще один аргумент, крім пільгових тарифів на транспортування середньоазійського газу територією України. Наразі українська система газопроводів дозволяє пропускати у південному напрямку близько 35-40 мільярдів кубометрів газу на рік.
Вартість модернізації, потрібної для збільшення пропускної потужності українських трубопроводів у південному напрямку до 60 мільярдів кубометрів, у Києві оцінюють у 4-5 мільярдів доларів, тоді як вартість Південного Потоку із такою ж пропускною потужністю, який доведеться прокладати в умовах великих глибин у Чорному морі, може бути у 5 разів вищою.
Проте, як вважає Михайло Гончар, на Москву не вплинуть спроби Києва запропонувати дешевший маршрут, адже всі останні події свідчать, що російське керівництво зараз зацікавлено у здійсненні дуже масштабних проектів:
"Дорогі проекти є привабливими для таких монополій, як Газпром, саме через їх вартість, тому що будуються не тільки труби, але задовольняються фінансові потреби низки приватних компаній, які отримують цілком легальну можливість перекачувати гроші із корпоративного бюджету у кишені як менеджменту, так і низки політичних фігур у Росії та Європі, які, у свою чергу, створюють своєрідний політичних "дах" для реалізації подібних проектів".
Джерело : B B C