Про «чорну» археологію та підробки в колекції Ющенка розповів експерт

Українські колекціонери часто купують підробки — їх дуже багато, каже вчений секретар Інституту археології України Олексій Корвін-Піотровський і додає: він бачив не одну підробку навіть в колекції Віктора Ющенка.

Зустрічаються в зібраннях колекціонерів і справжні речі, але невідомого походження, добуті невідомо де і невідомо ким. На світових ринках їхня вартість в кілька разів менша, ніж в атрибутованих предметів, розповідає фахівець спеціально Великій Епосі. Але в Україні вони продаються дорого.

«В силу своєї неграмотності наші можновладці переплачують в 3—5 разів від цін світових», — каже Олексій Корвін-Піотровський. Такі предмети часто продаються на «ринку антикваріату», який збирається кожної останньої суботи місяця у виставковому центрі неподалік станції метро «Лівобережна». Очевидці розповідають, що приїздить купувати предмети старовини на ринку навіть колишній президент Віктор Ющенко.

Добуте «чорними» археологами

Можуть з’являтися в приватних музеях і речі, добуті «чорними» археологами, вважають науковці. Олексій Генріхович Корвін-Піотровський вважає, що показним в цьому плані є фільм, який зняв про себе один із засновників музею Трипільської культури Олександр Поліщук.

«Заключні кадри, де пан Поліщук стоїть на фоні пластикових ящиків, в яких в соляній кислоті миється кераміка, свідчить про те, що вона до нього поступає від когось в немитому вигляді, у нього відбувається процес миття кераміки, її поклеєння і т.д.», — стверджує науковець.

Цікаво і те, що раніше сам Олександр Поліщук казав журналісту Великої Епохи, що всі експонати їхнього музею пройшли атрибутацію. Проте за твердженням вченого секретаря Інституту археології НАНУ — установи, яка проводить таку атрибутацію, експонати музею Трипільської культури «Прадавня Аратта — Україна» її не мають.

Ставить під сумнів Олексій Корвін-Піотровський і версію Олександра Поліщука про те, звідки в нього трипільські старожитності. Сам колекціонер пояснював, що скуповував їх в інших колекціонерів, переважно євреїв за національністю, які емігрували.

«Ці колекціонери, яких я знав протягом 15—20 років, не могли вивезти свої експонати за кордон офіційно, а неофіційно можна було потрапити до радянської в’язниці», — розказує Олександр Поліщук. Так, за словами колекціонера, він скупив 10—15 колекцій, в яких були і артефакти трипільської культури.

Науковець із Інституту археології ставить сказане під сумнів:

«В даному випадку я пану Поліщуку вірю так само, як і нашій владі. Я знаю євреїв, які виїжджали за кордон — вони не колекціонували трипільські речі — вони колекціонували золото і гроші», — каже Олексій Корвін-Піотровський і пояснює: в ті часи про Трипільську культуру взагалі було відомо в першу чергу фахівцям. А колекціонували за радянських часів здебільшого вироби із дорогоцінних металів античної, скіфської доби, стверджує вчений.

Непідтверджені предмети є і в інших відомих колекціях. В 2008 році колекція «Платар», поїхавши на виставку до Ватикану, перетнула кордон не як археологічні цінності з відповідною експертизою — такої експертизи Інститут археології не проводив.

Речі із шифрами

«Не можу сказати абсолютно точно, але ця група може бути такими, які пропали із музеїв. Колись давно, коли була виставка «Платар», там були навіть якісь матеріали, на яких були шифри», — каже Олексій Корвін-Піотровський.

Науковець пояснює: ці речі можуть бути з краєзнавчих музеїв, це можуть бути збірки якихось археологів, які не були здані в фонди і залишались у них вдома. В разі смерті таких дослідників їхні діти могли передати комусь ці предмети, продати або навіть викинути на смітник.

Зла слава

«Я вважаю, що приватне колекціонування в такому вигляді, яке воно є в Україні, не прикрашає, а більше ганьбить Україну», — каже Олексій Генріхович.

Науковець наводить приклад: після трипільської виставки у Ватикані, в якій брали участь державні колекції Румунії й Молдови та речі з приватних колекцій з України, вийшов каталог. В ньому під кожним експонатом з Молдови та Румунії стояв підпис: якого науковця це знахідка, з якої експедиції, де зберігається, який часом датується, до чого належить і т.д. Всі українські речі супроводжувались наступним підписом: «Трипільський горщик. Трипільська культура. Україна».

Вчений секретар Інституту археології каже, що цей факт був відзначений у пресі, в тому числі в науковій. «Це був сором», — відзначає він.

Державні експонати в приватних музеях

Археологічні знахідки, які належать державі, наразі передати до приватних музеїв важко. Проте за наявності чітких законодавчих умов, від того, що артефакти будуть здаватись в оренду, зможе отримати користь Інститут археології. Якщо фінансувати приватний музей візьметься якийсь серйозний меценат, і буде сплачувати страхову та орендну вартість артефактів під державні гарантії, то Інститут археології міг би надати такому приватному музею свої археологічні речі.

Проте поки це питання не врегульоване на законодавчому рівні, археологи побоюються, що в разі надання приватним особам таких речей, назад вони їх потім можуть не отримати.