До 1920 року відвідувачам, яких приходило небагато, доводилося або підійматися сюди хисткими і ненадійними приставними драбинами заввишки 30 метрів, а то і більше (драбини ці за щонайменшої небезпеки затягували нагору), або взагалі підніматися на канаті, розгойдуючись на запаморочливій висоті в плетеній мотузяній сітці.
#img_gallery#
Постачання монастирів і до цього дня здійснюється за допомогою таких сіток. Але після Першої світової війни, коли монастирі почали приваблювати все більше туристів, сюди з Каламбаки проклали нову дорогу. Зараз до монастирів можна дістатися серпантинами вирубаних у скелях сходинок і перекинутими через бездонні прірви хисткими підвісними мостами. Правда, багато ченців, побоюючись суєтних вторгнень мирського життя в аскетичний монастирський побут, покинули свої келії і сьогодні Монастирі Метеори - це скоріше музеї, ніж чернечі общини.
Із самих витоків християнства служіння Богові в пустинних, покинутих місцях, далеко від спокус і повсякденної метушні мирського життя стає одним із головних елементів цієї релігії. Відлюдники почали селитися в печерах на обривистих схилах Пінда ще в XII столітті. Але засновник двох головних монастирів - Гегало Метеорон і Магало Метеорон - чернець Святий Афанасій з гори Афон поселився тут лише близько 1360 року. Переказ свідчить, що на місце, де сьогодні стоїть монастир, цього відлюдника підніс або ангел, або гірський орел. Його учень Йоасаф, син сербського короля, через тридцять-сорок років продовжив справу наставника і добудував монастир.
Монастирі складено з каменя, покрито червоною черепицею; як правило, є в них і дерев'яні галереї, що нависають над бездонними проваллями скелястих схилів. Усередині монастиря розміщується безліч тісних чернечих келій, монастирська церква і загальна трапезна. У скелях вирубувалися ніші для цистерн, куди збирали питну воду. У 1960 році трапезну монастиря Варлаам відреставрували і переобладнали під музей. У монастирі Метеорон можна оглянути нехитре приміщення монастирської кухні з її простим начинням, цеберами і черпаками. У церквах обох монастирів збереглися моторошнуваті фрески, що змальовують сцени пекельних тортур і страждань мучеників: усікновення голів, убиєння мечем і кинджалом, розп'яття, бичування, спалювання на вогнищах. У порожньому монастирі Ніколаос є фрески XVI століття, створені чудовим живописцем Феофаном із Крети.
Більшість монастирів були чоловічими, але є і кілька жіночих. До одного з них, монастиря Стефанос, можна пройти тільки мостом, що висить над прірвою.
Історія Метеори
У XV-XVI століттях, коли Фессалія була захоплена турками, в цих місцях виникло понад тридцять нових чернечих общин. Проте в XVII-XVIII століттях почався повільний, але неухильний занепад чернецтва, і більшість общин розпалися. Нарешті, в XIX столітті на Монастирі Метеори почали звертати увагу перші знаттєлюбні мандрівники, і відтоді вони приваблюють до себе все більше відвідувачів.
Джерело:
otdyh.ru