Нашим світом керує примара комунізму. Частина 8: Примара комунізму приносить у наші країни політичний розлад
Зла примара компартії не зникла услід за розпадом компартії у Східній Європі
Частина 8: Примара комунізму приносить у наші країни політичний розлад
Зміст
1. Комуністична політика — це короткий шлях до знищення людства
1) Комуністичні режими використовують державну владу для масових вбивств
2) У Європі та США домінує соціалістична ідеологія
3) Ліві сили прагнуть контролювати політичні партії, законодавчі органи, уряди та верховні суди
4) Лівацька адміністрація просуває соціалізм та аморальну політику
2. Злиття держави й релігії є особливістю комуністичної політики
1) Поєднання сектою КПК політики й релігії
2) Релігійні риси лібералізму та прогресивізму
3) Сучасні лібералізм і прогресивізм — це нові форми комунізму
- Сучасний лібералізм зрадив ідеї класичного лібералізму
- Суть прогресивізму — мутована моральність
- Лібералізм і прогресивізм ведуть до соціалізму
3. Розпалювання ненависті та підбурювання до боротьби — це незмінний курс комуністичної політики
4. Насильство і брехня — основні засоби в політиці комуністів
1) Насильство і брехня за комуністичного тоталітаризму
2) Як злий дух комунізму підбурює до насильства на Заході
3) У політиці Заходу запанувала брехня злого духу комунізму
5. Неминучим наслідком комуністичної політики є тоталітаризм
1) Тоталітаризм позбавляє людей свободи волі і придушує прагнення до доброти
2) Система соцзабезпечення — від колиски до могили
3) Надмірна кількість законів прокладає шлях до тоталітаризму
4) За допомогою науково-технічних засобів довести контроль над людьми до крайньої міри
6. Тотальна війна комунізму проти Заходу
Попередня | Перейти до змісту | Наступна
Майже все в сучасному світі так чи інакше пов'язано з політикою. Будь-яка політична подія, закон, інцидент чи скандал можуть розбурхати громадську думку. Президентські вибори можуть привернути увагу всього світу.
В уявленні більшості людей комуністична політика асоціюється лише з країнами, які перебувають під владою комуністичних партій, або де відкрито дотримуються марксистської економічної доктрини. Мало хто знає, що комунізм ховається під різними личинами, такими, як соціалізм, неолібералізм і прогресивізм. У разі детального розгляду можна побачити, що зла примара комунізму вже править усім світом.
Здається, що вільний світ дуже добре розуміє, якої шкоди завдає комунізм. 170 років минуло після публікації «Маніфесту комуністичної партії», але уряди в усьому світі свідомо чи несвідомо потрапили під вплив марксистської теорії. На подив, у деяких аспектах вільний світ навіть перевершив комуністичні країни в застосуванні цих теорій на практиці.
США є лідером вільного світу і традиційним бастіоном антикомунізму. Проте на президентських виборах 2016 року до президентського крісла найбільше наблизився кандидат-соціаліст. До речі, близько половини молоді в США, яка брала участь в опитуванні, заявила, що підтримує соціалізм [1].
У Європі соціалісти є панівною політичною силою. Один з європейських політиків сказав: «Сьогодні це поєднання демократії, верховенства права і держави загального добробуту, і я б сказав, що переважна більшість європейців це захищають — британські торі не можуть порушити питання Національної служби охорони здоров'я, не уникнувши цькувань [2].
У комуністичних країнах злий дух комунізму безпосередньо контролює державу. Він використовує державний апарат як інструмент для масових вбивств, руйнування традиційної культури, знищення моральних цінностей і переслідування послідовників істинних методів духовного самовдосконалювання. Його кінцева мета — знищити людство.
Попри розпад комуністичних режимів у Східній Європі, там збереглася комуністична ідеологія. Після десятиліть Холодної війни та руїни, викликаної шпигунством і підривною діяльністю, комуністична ідеологія процвітає на всьому європейському континенті.
Хоча примара комунізму зазнала невдачі у спробі безпосередньо підпорядкувати собі західний світ, вона всіма силами намагається захопити контроль над владою в західних країнах. Для цього вона активно пропагує соціалістичну політику і збочені закони, підбурює до насильства, підриває традиційну моральність і викликає розлад у суспільстві. Вона хоче спрямувати Захід демонічним шляхом, щоб досягти своєї мети — знищити людство. З огляду на життєво важливу роль лідера вільного світу, яку відіграють США, цей розділ книги насамперед стосується ситуації саме там.
Комуністична політика — це короткий шлях до знищення людства
Комуністична політика не обмежується лише тоталітаризмом у комуністичних країнах. Як ми вже неодноразово підкреслювали, комунізм — це злий привид, що має надприродну силу. Він здатний маніпулювати думками лиходіїв та обдурювати довірливих людей, щоб зробити їх своїми агентами в людському світі й через них втілювати в життя свої плани. Набуваючи альтернативної форми, злий дух комунізму взяв під своє керівництво політичні процеси у вільних західних країнах.
1) Комуністичні режими використовують державну владу для масових вбивств
У багатьох східних країнах комуністи безпосередньо захопили владу, унаслідок чого всі політичні процеси в цих країнах перебувають під повним їхнім контролем. Хай би де це відбувалося, уся політика злого духа спрямована винятково на утримання влади й розширення свого впливу. Будь то масові вбивства, внутрішньопартійна боротьба та зачистка небажаних членів компартії чи підривна діяльність у зовнішньому світі — усе служить саме цій меті. Маючи всю повноту влади, комуністи можуть використовувати ресурси всієї країни, включно з армією, поліцією, судовими органами, місцями позбавлення волі, освітою, ЗМІ тощо, щоб убивати й переслідувати своїх громадян і руйнувати їхню моральність.
Компартії підтримують своє панування шляхом проведення масштабних кампаній зі знищення людей, починаючи від горезвісних концтаборів у системі ГУЛАГ в СРСР, політичних чисток і боротьби за владу всередині ВКП(Б) [КПРС] до різнобічної боротьби всередині компартії Китаю і масових убивств китайців під час різних політичних рухів. До таких рухів належить і переслідування Фалуньгун, яке триває досі, і на яке колишній лідер компартії Цзян Цземінь виділяв щонайменше чверть бюджету країни. Усе це відбувалося і відбувається під керівництвом тоталітарного уряду компартії та спрямовано на підтримку її тиранічного правління.
Прихильники компартії добре знають, що політична влада є ключовим питанням панування комуністів. Засновники комунізму Маркс та Енгельс зробили висновки з невдачі Паризької комуни та вказали на необхідність встановлення диктатури пролетаріату. Ленін глибоко сприйняв це гасло і використовував насильство для встановлення першої комуністичної тоталітарної диктатури. Сталін, Мао Цзедун та інші комуністичні диктатори використовували всілякі політичні засоби, зброю, пропаганду, змову тощо, щоб захопити владу і зберегти свої насильницькі режими. З абсолютною владою в руках вони могли легко вбивати та псувати людей.
2) У Європі та США домінує соціалістична ідеологія
Європа перебуває в лещатах соціалістичної ідеології й політики. І це вже незаперечний факт. США — особлива країна. Наприкінці ХІХ — на початку XX століть, коли комуністичний рух несамовито вирував у всій Європі, його вплив на США був обмежений. 1906 року німецький учений Вернер Зомбарт навіть написав книгу на тему «Чому в США немає соціалізму?» [3]. Але ситуація відтоді дуже змінилася.
2016 року кандидат у президенти США від однієї великої лівої партії у своїй передвиборчій кампанії відкрито виступав за соціалізм. У комуністичній лексиці соціалізм — це всього лише початкова стадія комунізму. Колись у вільних країнах до комунізму ставилися як до щура, який вибіг на дорогу, якого хотіли або вбити, або триматися від нього якомога далі. Більшість американців його зневажали. Цей кандидат у президенти сказав: «Я знаю, що дуже багато людей, щойно почувши слово "соціаліст", починають дуже нервувати». Однак це не завадило йому оперувати цим словом. Несподіваним стало те, що він став одним із провідних кандидатів у президенти.
Згідно з результатами опитування, проведеного наприкінці передвиборчої кампанії 2016 року, 56% людей однієї з основних партій лівого крила заявили, що вони позитивно ставляться до соціалізму [4]. Ця тенденція руху до соціалізму вперше проявилася 2011 року під час опитування, проведеного Дослідним центром П'ю. За результатами опитування виявилося, що 49% громадян США віком до 30 років позитивно ставляться до соціалізму, і лише 47% були позитивно налаштовані до капіталізму [5]. Це показує загальний ідеологічний зсув ліворуч, оскільки суспільство і особливо молоде покоління не мають чіткого уявлення про комунізм.
Ілюзії про соціалізм, які нині плекає багато людей на Заході, дуже схожі на такі ж ілюзії, які 100 років тому мала наївна молодь у Китаї, СРСР і західних країнах. Молодому поколінню бракує глибокого розуміння своєї історії, культури й традицій. Тому в них практично відсутня опірність соціалізмові, який на вигляд здається м'яким і гуманним. Великий комуністичний обман XX століття повторюється і XXI століття.
Марксистська концепція «від кожного за здібностями, кожному за потребами» досить ефективно вводить в оману молодь, яка мріє про життя в соціалістичній країні з високим рівнем соціального забезпечення, як це можна бачити в скандинавських країнах. Системи соцзабезпечення цих країн принесли багато соціальних проблем, проте всі спроби реформувати ці системи наражаються на активний опір з боку численних одержувачів допомог. На найвищі посади там вибирають лише тих, хто обіцяє владнувати соціальні проблеми за допомогою продовження політики збільшення податків і посилення ролі держави.
Як сказав економіст Мілтон Фрідман: «Суспільство, яке ставить рівність вище свободи, зрештою не отримає ні першого, ні другого. За такого підходу цілі часто дуже високі, а результати розчаровують» [6].
Соціалізм з високим рівнем добробуту сприяє невпинному розширенню ролі держави і змушує людей голосувати проти своїх свобод. Це важливий крок у втіленні в життя планів злого духа комунізму — поневолити людство. Щойно одного разу всі країни здійснять перехід до соціалізму, нинішня скандинавська модель соціалізму миттєво перейде від демократії до тоталітаризму. Після втілення в життя соціалізму як початкової стадії комунізму негайно почнеться перехідний етап до комунізму, тобто до скасування приватної власності та демократичних виборів. Держави загального добробуту перетворяться на держави, де панує тиранія.
3) Ліві сили прагнуть контролювати політичні партії, законодавчі органи, уряди й верховні суди
Західні країни є батьківщиною давніх демократичних традицій, таких як американська система поділу влади. Через це захопити повний контроль над державною владою, як у країнах Сходу, в цих країнах досить складно. Тому на Заході злий дух змушений для досягнення своїх підступних цілей застосовувати непрямі методи захоплення влади.
У США діє багатопартійна система, у якій домінують дві партії. Щоб стати політичним мейнстрімом, комунізм повинен захопити контроль хоча б над однією з них чи навіть над обома. Після досягнення цього наступний крок — контролювати дедалі більше й більше місць у парламенті, а також домогтися того, щоб його кандидати захопили ключові посади в уряді та судах. Якщо поглянути на рівень агентурного проникнення примари комунізму в США, можна побачити всю серйозність ситуції, що склалася.
Щоб отримати більше голосів, ліві партії США посилюють ворожість між людьми з низьким і високим рівнем доходів, залучаючи на свій бік багато іммігрантів і «вразливих» груп, таких, як спільнота ЛГБТ, жінки, національні меншини тощо. Політики лівого крила не зупиняються ні перед чим, щоб завоювати підтримку з боку виборців. Вони виступають за комуністичні ідеї, відкидають визначені Богом основні моральні цінності та навіть захищають нелегальних іммігрантів, щоб вони підтримували їхню позицію і за них голосували.
Один мільярдер, який підтримує ліві сили, витратив величезні суми на фінансування кандидатів від лівих партій, які балотувалися на посаду президента США та інші важливі посади. Він хотів, щоб якомога більше представників лівих партій увійшли до уряду і взяли під контроль ключові державні посади, серед яких посадовці, які відповідають за проведення виборів і відіграють вирішальну роль у вирішенні різних суперечок [7].
Коли незаконні іммігранти навіть скоювали злочини на території США, деякі посадовці лівого крила намагалися їх виправдати і надати притулок, щоб захистити від держави і звільнити від покарання. Колишній президент, який був представником лівого крила, під час свого правління намагався надати легальний статус п'яти мільйонам нелегальних іммігрантів. Але Верховний суд зрештою відклав його проєкт резолюції.
Ліві партії борються за виборчі права незаконних іммігрантів. Зрозуміло, вони роблять це не обов'язково заради самих нелегальних іммігрантів чи людей загалом, а для того, щоб збільшити кількість своїх виборців. В одному східному штаті США 12 вересня 2017 року було розглянуто законопроєкт про надання права голосу на місцевих виборах негромадянам США, включно з тими, хто має «грінкард», студентську чи робочу візу, і навіть тих, хто не має документів про статус легального іммігранта. За результатами голосування, цей законопроєкт не було ухвалено, але його потенційний вплив на виборчу систему в інших частинах країни привернув велику увагу ЗМІ [8].
Американські ліві партії, що діють під керівництвом злого духа комунізму, використовують нечисті прийоми для залучення на свій бік більшої кількості голосів і захоплення політичного контролю над країною. На шальках терезів лежить майбутнє Америки.
4) Лівацька адміністрація просуває соціалізм та аморальну політику
До попереднього лівого уряду США проникла велика кількість комуністів і соціалістів. Багато груп, які підтримували колишнього президента США, мали явні зв'язки із соціалістичними організаціями.
Колишній президент є учнем неомарксиста Саула Алінського. Після його обрання на посаду голови держави він призначив радниками людей з аналітичних центрів маоїстів. Його політика у сфері охорони здоров'я застосовувала штрафи до тих, хто відмовлявся їй слідувати. Він проштовхнув законопроєкти за легалізацію марихуани й гомосексуальних шлюбів, дозвіл транссексуалам служити в армії...
Коли влада штату Каліфорнія перебувала під контролем лівих сил, деякі місцеві представники лівого крила намагалися скасувати закон, що забороняє комуністам бути членами уряду. Ця спроба зазнала невдачі після потужного протесту з боку в'єтнамсько-американського товариства.
Колишня адміністрація США також провадила політику, що руйнує людські відносини. 2016 року тодішній президент підписав «закон про туалет». Згідно з ним, люди, які ідентифікують себе як транссексуали, можуть входити до чоловічого чи жіночого туалету незалежно від їхньої фізичної статі. Тобто людина, яка вважає себе жінкою, може ввійти до жіночого туалету, навіть якщо має чоловіче тіло. Цей закон запровадили в державних школах у всій країні. Школи, які відмовляються його виконувати, федеральний уряд позбавляє фінансування.
2. Злиття держави й релігії є особливістю комуністичної політики
Протягом кількох тисяч років основною політичною системою у світі була монархія, за якої Бог дарував монарху право царювати з «Божою милістю». Імператори та королі виконували священну роль посередників між людиною і Богом.
Сьогодні в багатьох країнах панує демократична система. Хоч це й називається демократією (грец. «влада народу» — прим. пер.), на практиці демократія не є правлінням народу, а, швидше, правлінням представників, обраних людьми.
Наприклад, люди обрали президента. Це демократичний процес. Але після обрання президент має право вирішувати за народ питання у сфері політики, економіки, військової справи, дипломатії... Демократія не може гарантувати, що обрана людина буде порядною. Під час падіння морального рівня суспільства кандидат, який здобув перемогу, можливо, буде людиною, що знається на популізмі та схильна до кумівства.
Збиток суспільству буде величезним, якщо за демократичної системи не використовувати як стримувальну силу моральність, що її визначив Бог. Тоді переваги демократії нівелюються, і країна рухатиметься до охлократії (влада натовпу — прим. пер.) — кимось підбурювана і керована. Це принесе суспільству розколи і потрясіння.
Тут ми не обговорюватимемо переваг і недоліків різних політичних систем. Ми просто хочемо вказати на те, що моральні цінності є фундаментом суспільної стабільності та гармонії, тоді як демократія і верховенство права є лише одними з форм функціонування суспільства.
1) Поєднання сектою КПК політики й релігії
Комуністична партія Китаю (КПК) — це політична секта, повністю інтегрована у владу держави. Диявольський культ КПК зводить мислення людей до спільного знаменника і розкладає моральність. Компартія злочинними методами контролює суспільство. Її кінцева мета — знищити людей.
Найчастіше люди порівнюють тоталітарний режим КПК з імперською системою правління. Такий погляд, попри правдоподібність, далекий від істини. Фундаментальна відмінність між тоталітаризмом та імперською системою правління в тому, що китайські імператори не давали визначень моральності. Навпаки, визначена Богом (чи Небом) моральність відігравала для імператорів стримувальну роль. КПК монополізувала право встановлювати моральні норми. Тому, хай би скільки злочинів скоїла, вона однаково називає себе «великою, світлою та правильною».
Моральність визначає Бог, а не людина. Критерій правильного і хибного, добра і зла бере свій початок із заповідей, які дав людям Бог, а не ідеологічних вимог якоїсь політичної партії. Тому, коли якась партія монополізує право визначати моральність, це неминуче призводить до злиття церкви й держави, що у випадку з КПК проявляється в нижче наведених типових особливостях цієї тоталітарної секти.
Комуністична партія шанує Маркса як духовного «бога» і вважає марксизм істиною всесвіту. Компартія заохочує своїх членів усе життя боротися за так званий комуністичний рай на землі. Релігійні риси секти компартії включають: вигадані релігійні догми та знищення іншодумців; поклоніння засновникові релігії й проголошення себе єдиним джерелом праведності; насильницьке промивання мізків, психологічний контроль, строгу організацію, до якої можна вступити, але з якої не можна вийти; схиляння до насильства, кровожерливість, заохочення мучеництва за справу партії тощо.
У комуністичних країнах є традиція культу особи. Так було з Леніним, Сталіним, Мао, Кім Ір Сеном та іншими. Усі вони були у своїх країнах релігійними патріархами комуністичної секти і мали незаперечне право визначати правильне і хибне. Незалежно від того, вбивали чи брехали, вони завжди мали рацію. Вони пояснювали свої вчинки служінням вищій меті або виправдовували себе, кажучи: «Я враховую дуже велику низку обставин». Людей, що живуть у такій країні, змушували відмовитися від своїх моральних норм і разом з партією брехати та коїти зло. Змушування брехати чи коїти зло під командою партії завдавало людям психологічної й душевної травми.
Традиційні, істинні релігії вчать людей тягнутися до добра, а комуністична секта, що базується на ненависті та злі, навпаки, стоїть на абсолютно протилежній позиції. Незважаючи на те, що компартія теж каже про любов, ця любов базується на ненависті. Наприклад, пролетарі проявляють класову солідарність, бо мають спільного ворога — капіталістів. У Китаї спосіб показати любов до своєї країни — ненавидіти США, Францію, Японію, Корею, Тайвань і закордонних китайців, які критикують КПК.
2) Релігійні риси лібералізму та прогресивізму
Лібералізм і прогресивізм, які стали на Заході стандартом політкоректності, насправді вже зведені в ранг світської релігії. У різні історичні періоди західні ліві використовували різні ярлики. Іноді вони називали себе лібералами, іноді прогресивістами. Власне, між цими двома поняттями немає принципової різниці.
Лібералізм/прогресивізм має кінцеву концепцію, близьку до комуністичної ідеології: вихваляння так званої свободи й прогресу людства. Причому їх ідеологічно обожнюють, а будь-які інші, що від них відрізняються — засуджують і піддають нападам.
Подібно до комунізму — атеїзм, еволюціонізм та сцієнтизм, лібералізм і прогресивізм замінюють віру в Бога гуманістичним розумом — зводячи саму людину в ранг Бога.
Вони мають тих самих ворогів, що й комунізм. Провину за соціальні проблеми вони покладають на несправедливість і вади чинної системи, тобто капіталістичного ладу, який потрібно скинути чи повністю змінити.
Їхні методи аналогічні методам комуністів. Вони вважають свої цілі такими благородними, що заради їх досягнення виправдані будь-які засоби. Тому вони часто вдаються до насильства та обману і спритно використовують їх у різних ситуаціях.
Релігійні риси лібералізму та прогресивізму невіддільні від історії їхнього походження.
З XVIII століття швидкий прогрес науки значною мірою посилював упевненість людства у своїх здібностях і підживлював тенденцію прогресивізму серед інтелігенції. Першопрохідник прогресивістських ідей, французький філософ Ніколя де Кондорсе у своїй роботі «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму» заявив, що розум виведе людство на шлях до щастя та моральності (добра). Прогресивістські ідеї із часом ставали дедалі різкішими й підносили на вівтар поклоніння людський інтелект.
Ідеологія прогресивізму сприяла тому, щоб люди відокремили такі поняття, як «розум» і «совість», від поняття «Бог». Це посилило ідею про те, що людина не потребує порятунку з боку Творця: вона може сама очиститися від усіх своїх лихих думок, таких як жадібність, страх, заздрість тощо. Завдяки своєму розуму і совісті, людина може створити рай на землі й ні в чому не залежати від Бога.
Висловлювання французького політика і мистецтвознавця XIX століття Жюль-Антуана Кастаньярі чітко показують зарозумілість прогресивістів: «Біля божого саду, з якого мене вигнали, я хочу побудувати новий Едем... Я хочу, щоб біля входу в нього стояв "прогрес", щоб він мав у руках вогняного меча і казав Богові: "Тобі заборонено сюди входити"» [9].
Охоплені такими думками люди тішили себе ілюзіями про те, що вони можуть керувати долею і майбутнім людства, що вони можуть вдавати із себе Бога — щоб створити атеїстичну утопію і побудувати рай на землі, що повністю збігається з ідеями комунізму. Це невігластво, викликане в людей захопленням тим, що не Небо, а людина може стати вершителем доль, призвела до потоків крові та страждань.
3) Сучасні лібералізм і прогресивізм — це нові форми комунізму
Сучасний лібералізм зрадив ідеї класичного лібералізму
Класичний лібералізм, який спирався на філософію природного особистого права людини, виступав за конституційне обмеження королівської та державної влади з метою захисту свободи особистості. Приватне право даровано Небом, а державу створено внаслідок договору громадян. Функція держави обмежується лише захистом громадян. Відділення церкви від держави треба було для того, щоб держава не мала права втручатися в думки й віру громадян.
Сучасний лібералізм — це агентурне проникнення комуністів і зрада класичного лібералізму в ім'я «свободи» (англ. «ліберті» — прим. пер.). З одного боку, він наголошує на абсолютному індивідуалізмі, тобто крайньому потуранню людським бажанням, а також нехтуванні нормами моралі й пристойності. З другого, робить наголос на рівності результатів, а не рівності можливостей.
Наприклад, під час перерозподілу доходів сучасні ліберали враховують потреби одержувачів, але ігнорують права платників податків. Коли мова заходить про політику, спрямовану на боротьбу з дискримінацією, вони стають на бік тих, хто став жертвою несправедливого поводження в історії та ігнорують тих, хто нині стає жертвою цієї політики. Юридично вони використовують як привід «уникнути покарання невинних», але нехтують тим, що злочинців треба карати. У сфері освіти вони нехтують потенціалом талановитих студентів під приводом підтримки й допомоги академічно слабким учням і людям з малозабезпечених сімей. Вони використовують свободу слова, щоб зняти обмеження на публікації непристойного змісту, які стимулюють псування моральності. У питанні відділення церкви від держави вони ставлять в основу свободу невіри, а не свободу віри. У сфері законодавства про соцзабезпечення їхню увагу зосереджено на тому, що людям треба, а не на тому, чого люди заслуговують, тощо.
Насправді сучасний лібералізм зосереджений на тому, щоб непомітно еволюціонувати від свободи до рівності. Але вони не хочуть називатися егалітаристами (егалітаризм — різновид утопічного соціалізму з ідеєю про повну рівність усіх членів суспільства — прим. пер.), оскільки це миттєво затаврувало б лібералізм як різновид комунізму.
У класичному лібералізмі толерантність дійсно є чеснотою. Але злий дух комунізму, скориставшись сучасним лібералізмом, використовує толерантність як засіб досягнення своєї мети — знищення моральності. Джон Лок, відомий як батько лібералізму, виклав свій погляд про релігійну терпимість і відокремлення церкви від держави у своєму «Листі про терпимість» — під терпимістю насамперед мається на увазі те, що держава, яка має всю повноту влади, повинна терпимо ставитися до віросповідання людей. Право вирішувати, чи є правильним якийсь шлях, який, на думку людей, веде на Небеса, належить Богові. Людина має сама розпоряджатися своєю душею. Держава не повинна використовувати свою владу й силу, щоб нав'язувати віру чи невіру.
Сучасний же лібералізм нехтує цією метою толерантності та зводить її до того, що не треба критикувати будь-чиїх поглядів. Унаслідок цього розвинулася політична концепція так званого «ціннісного нейтралітету», тобто не засуджувати будь-чиїх цінностей і ставитися до всіх однаково нейтрально. Ціннісний нейтралітет — це насправді відсутність цінностей, коли зрівнюється погане і добре, вади й чесноти. Фактично це не що інше, як заперечення загальнолюдських цінностей і їх спотворення.
За допомогою красивих слів сучасний лібералізм відчинив двері для злого духа. Під маскою свободи він узаконює аморальну і антитрадиційну поведінку. Райдужний прапор, символ руху ЛГБТ, є точним відбитком цього «ціннісного нейтралітету». Коли судова влада намагається втрутитися, сучасний лібералізм її атакує, прикриваючись захистом свободи особистості й рівності, а також боротьбою з дискримінацією соціально вразливих верств населення тощо.
Сучасний лібералізм абсурдний до такої міри, що навіть не може визначити стать людини. 2003 року в штаті Каліфорнія було ухвалено закон AB196, згідно з яким з власника будь-якої комерційної чи некомерційної організації, який відмовляється наймати на роботу транссексуала або трансвестита, може бути стягнено штраф у розмірі до 150 тис. доларів [10]. Законодавчі збори штату не лише ухвалили цей закон, а й визначили гендерну ідентичність як «особистість людини, що базується на заявленій гендерній ідентичності особи, незалежно від того, чи відповідає стать самовизначена статі особи під час народження» [11].
Суть прогресивізму — мутована моральність
Ідеологія сучасного прогресивізму — це пряме втілення дарвінівської теорії еволюції в соціальній сфері, наслідком якого є невпинне відхилення і спотворення моральності в ім'я «прогресу».
Керуючись традиційними цінностями, людство використовувало свій розум для поліпшення умов існування і збагачувало культуру суспільства. У прогресивну епоху американської історії з кінця XIX до початку XX століття урядові реформи усунули різні корупційні схеми, що виникли в процесі економічного і соціального розвитку, і це мало позитивне значення.
Після того, як комуністи проникли в США, вони вклали у слово «прогрес» і «прогресивізм» згубний комуністичний зміст. Після Великої депресії це породило «Нову політику», після чого численні рухи 1960-х років, такі як рух за громадянські права чорношкірих, рух контркультури, фемінізм, рух зелених тощо, до цього дня викликають колосальні зміни в американському суспільстві.
Суть сучасного прогресивізму полягає в запереченні традиційного громадського порядку і системи цінностей, визначених Богом. Традиційне сприйняття моральності, критерій оцінки добра і зла, правильного і хибного беруть початок від Бога. Під час прогресивістської революції безбожні люди вважали традиційну моральність перешкодою прогресові і вимагали переоцінки цінностей. Вони заперечували існування абсолютних моральних норм і створили власну систему відносної моральності, посилаючись на цей стан справ у суспільстві, культурі, історії та сучасних умовах. Тобто моральність стала поняттям відносним. Моральний релятивізм (відносність моральності — прим. пер.) в західному суспільстві слідом за прогресивістською революцією став впливати на політику, освіту, культуру та інші аспекти життя.
Зразком морального релятивізму є марксизм, який уважає моральним те, що відповідає класовим інтересам пролетаріату (фактично, панівного класу), а те, що не відповідає, є аморальним. Моральність використовується не для морального стримування пролетаріату, а як зброя проти ворогів.
Оскільки між комунізмом і прогресивізмом є схожість, то здавалося логічним те, що комуністи монополізували прогресивізм, і це нікого не стривожило. І досі комуністи на Заході далі провадять свій відкритий обман під прапором прогресивізму.
Лібералізм і прогресивізм ведуть до соціалізму
Підсумовуючи вищесказане, лібералізм і прогресивізм порушують Конституцію і традиційні моральні цінності, на базі яких було засновано США. Тенденція в тому, щоб змінити, а фактично знищити традиційну віру, моральні цінності й соціальні інститути Заходу.
Мета прогресивістської революції на Заході полягає в тому, щоб запровадити соціалізм і комунізм, діючи ізсередини капіталістичного суспільства.
У «Маніфесті Комуністичної партії» Маркс зокрема сказав:
«Перший крок революції робітничого класу — зробити пролетаріат панівним класом, щоб виграти битву за демократію.
Пролетаріат використовуватиме своє політичне панування для того, щоб вирвати в буржуазії крок за кроком весь капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в руках держави, тобто пролетаріату, організованого як панівний клас, і якомога швидше збільшити сукупні продуктивні сили.
Звичайно, це може бути здійснено лише за допомогою деспотичного наступу на право власності й буржуазні виробничі відносини, тобто за допомогою заходів, які економічно здаються недостатніми й недієвими, але які в процесі руху перевершать себе, здійснивши подальший наступ на старий громадський порядок, і неминучі як засіб для перевороту в способі виробництва.
Зрозуміло, ці заходи в різних країнах будуть різними.
Однак у найбільш передових країнах можна майже повсюдно застосовувати наступні заходи».
Далі він перелічив десять головних заходів для знищення капіталізму. Як ми бачимо, під прапором прогресивізму в США ці заходи вже певною мірою виконано:
«1. Конфіскація земельної власності й спрямування земельної ренти на покриття державних витрат.
2. Високий прогресивний податок.
3. Скасування права на спадщину (у США з 1916 року почали стягувати податок на спадщину).
4. Конфіскація майна всіх емігрантів і заколотників.
5. Централізація кредитування в руках держави за допомогою національного банку з державним капіталом і з виключною монополією (створений 1913 року Федеральний резерв США є Центробанком).
6. Централізація засобів зв'язку і всього транспорту в руках держави (у США є всілякі регулятивні органи, є державна пошта і державна залізниця).
7. Збільшення кількості державних фабрик, знарядь виробництва, розчищення під ріллю і поліпшення земель за загальним планом.
8. Однакова обов'язковість праці для всіх, заснування промислових армій, особливо для землеробства (1935 року в США було створено Бюро соцзабезпечення і Міністерство праці; відповідно до закону про рівноправність, жінки можуть виконувати ту ж роботу, що й чоловіки, включно зі службою в армії).
9. Поєднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню відмінності між містом і селом шляхом більш рівномірного розподілу населення в усій країні.
10. Громадське безкоштовне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей в сучасній її формі. Поєднання виховання з матеріальним виробництвом».
Немає нічого неправильного в прагненні людей до блага і прогресу. Але, коли певні «-ізми» перетворюються на політичну ідеологію та починають замінювати й відкидати традиційну моральність і віру, то стають інструментами злого духа комунізму, який веде людей до деградації і загибелі.
3. Розпалювання ненависті та підбурювання до боротьби — це незмінний курс комуністичної політики
Як уже було сказано на початку цієї книги, комунізм — це зла примара, що складається з ненависті. Тому боротьба і ненависть є важливою частиною комуністичної політики. Розпалюючи ненависть і ворожнечу між людьми, комуністи псують людську моральність, щоб захопити політичну владу і встановити свою диктатуру. Внесення розбрату між людьми і провокування їх на боротьбу одне з одним — це основний засіб комуністів у захопленні влади.
Тобто передусім політика комуністів прагне роз'єднати людей, а потім, створюючи між ними конфлікти, налаштувати їх одне проти одного.
Перший розділ вибраних творів Мао Цзедуна під назвою «Аналіз класів китайського суспільства» (1925 рік) починається з рядків: «Хто наші вороги? Хто наші друзі? Це найголовніше питання під час революції» [12]. Комуністична партія створює класовий антагонізм там, де його спочатку не було, а потім підбурює ці класи боротися один з одним. Це один з чудодійних інструментів в арсеналі компартії, які вона застосовує для захоплення влади.
Щоб утілити свій задум, компартія спочатку вибирає і роздуває соціальні проблеми, які насправді виникли внаслідок падіння моральності. Потім нав'язує думку, що головною причиною цих проблем є не моральний занепад суспільства, а недоліки суспільної системи, викликані якимось «пригніченням». Компартія визначає якісь класи як «гнобителів» і пропагує народну боротьбу проти цих класів як розв'язання проблем суспільства.
Ненависть і боротьба, яку провокує комуністична політика, не обмежується антагонізмом лише між робітниками й капіталістами. Комуністичний лідер Куби Фідель Кастро заявив, що спільним ворогом кубинського народу і джерелом суспільної нерівності та несправедливості в країні є корупція Фульхенсіо Батісти і його прихильників, а також гніт з боку власників плантацій. Компартія Куби пообіцяла знищити так званих гнобителів і створити «справедливе суспільство». У такий спосіб вона спровокувала ненависть і ворожнечу між кубинцями та проклала собі шлях до захоплення влади в країні.
У Китаї інновація Мао Цзедуна полягала в тому, що він пообіцяв селянам право власності на землю, робітникам — можливість стати господарями фабрик і заводів, інтелігенції — свободу, мир і демократію. Унаслідок цієї політики селяни повстали проти поміщиків, робітники — проти капіталістів, а інтелігенція — проти уряду. Скориставшись цим хаосом, компартія захопила владу в Китаї.
В Алжирі комуністичний лідер Ахмед бен Белла розпалив ненависть між різними релігіями та етнічними групами. Він налаштував мусульман проти християн і арабів проти французів. Це стало його плацдармом для захоплення влади й початку комуністичного правління в країні [13].
Батьки-засновники США побудували країну на базі принципів Конституції, які має поважати і яких має дотримуватися кожний громадянин. В американському суспільстві сім'я, церква і суспільство сформували міцний зв'язок. Це значно послабило у свідомості людей концепції про соціальні класи, і класична схема розв'язання класової боротьби в США стала неможливою.
Але злий дух комунізму, щоб посіяти між людьми ворожнечу, використовує будь-які можливості. Наприклад, він залучив профспілки, щоб роздути суперечності між працівниками та роботодавцями. Він використовує расові відмінності, щоб налаштувати чорношкірих, мусульман, азійців, латиноамериканців та інших проти білих. Він навіть використав статеву відмінність людей і розпалив рух за права жінок, які виступають проти традиційного патріархату. Він також використовує різну сексуальну орієнтацію, щоб розпалювати рух ЛГБТ, і водночас для посилення боротьби він навіть створив новий термін — «квір».
Злий дух комунізму сіє розбрат між вірянами різних конфесій, використовує культурне розмаїття, щоб кидати виклик традиційній західній культурі та її спадщині. Він активно розділяє людей різних національностей, посилюючи рух за права нелегальних іммігрантів і створюючи конфлікти між іноземцями та громадянами США. Під прапором свободи він провокує людей вступати в протистояння з поліцією, нелегальних емігрантів налаштовує проти співробітників міграційних служб, навіть створює конфлікти між поліцією штату і федеральною поліцією. У міру того як суспільство стає дедалі більш роздробленим, необережне слово чи вчинок однієї людини можуть викликати великий інцидент. Соціальні конфлікти вже стали новою реальністю, насіння ненависті посіяли в серце кожної людини. Саме в цьому полягає зловісний задум примари комунізму.
Сіяння розбрату між різними групами людей і розпалювання між ними ненависті відбувається одночасно. Ленін писав: «Стосовно людей, які проти нас, ми можемо і повинні писати мовою, яка посіє серед мас ненависть, огиду і презирство до них» [14].
Політична тактика злого духа комунізму на Заході містить використання різних форм «соціальної справедливості» для розпалювання ненависті та загострення соціальних конфліктів.
1935 року в Гарлемі, негритянському районі Нью-Йорка, спалахнули заворушення після чуток про те, що чорношкірого підлітка, якого спіймали за крадіжку в магазині, було забито до смерті. Компартія США негайно використала цей інцидент і організувала масштабні протести й заворушення, влаштовані чорношкірими. Леонард Паттерсон, який того часу був одним з активістів цих заворушень, пізніше, після виходу з компартії США, розповів, що отримав наказ організувати ці протести чорношкірих [15].
Паттерсон описав, як американських комуністів спеціально навчали ленінської тактики провокування і розпалювання конфліктів. Вони навчилися перетворювати протести на масштабні заворушення й вуличні бої, а також навмисне створювати конфлікти на порожньому місці.
1931 року дев'ятьох чорношкірих підлітків («Хлопці зі Скоттсборо») звинуватили у зґвалтуванні двох білих жінок. Цей інцидент викликав расову ненависть між білими й чорними в усій країні. Компартія США негайно почала діяти. Виступивши на захист справедливості для чорношкірих американців, вона привернула до себе багатьох послідовників, серед яких був і Френк Маршалл Девіс, майбутній наставник президента США від лівого крила.
Професор політології та історик Пол Кенгор розповів, що мета компартії США у справі «Хлопців зі Скоттсборо» полягала не лише в тому, щоб збільшити кількість своїх членів серед чорношкірого населення і прогресивних активістів «соціальної справедливості», а і в тому, щоб очорнити США, представивши їх як країну, в якій процвітає нерівність і расова дискримінація. За словами Кенгора, компартія заявляла, що подібні інциденти відбуваються повсюдно, і лише комунізм та ліва ідеологія можуть урятувати країну від цієї «патологічної» «лихої» системи, що дискримінує людей [16].
У сучасній Америці прокомуністичні групи беруть участь у кожному великому соціальному конфлікті чи заворушенні. 1992 року телебаченням транслювали кадри з Родні Кінгом, чорношкірим мешканцем Лос-Анджелеса, якого затримав і побив білий поліціянт за водіння напідпитку. Після винесення вироку в цій справі, коли демонстранти вже збиралися розійтися, хтось несподівано розбив рекламний щит об машину. Як наслідок, мирний протест швидко переріс у масштабні заворушення і погроми, що супроводжувалися підпалами й мародерством. Коли місцевого шерифа Шермана Блока запитали про участь комуністів у цьому інциденті, він сказав: «Немає жодних сумнівів у тому, що вони брали участь у заворушеннях, грабежах і підпалах» [17].
Цей інцидент тривав кілька днів, під час яких на вулицях та у дворах шкіл можна було знайти листівки. Ці листівки поширювали різні прокомуністичні групи, такі, як Революційна комуністична партія, Соціалістична робітнича партія, Прогресивна лейбористська партія і Комуністична партія США. В одній з таких листівок було написано: «Помстимося за вирок, винесений заради грошей! ... Розгорніть зброю! Солдати об'єднуються з робітниками! ...» За словами поліціянта з Лос-Анджелеса, ці листівки поширювалися ще до того, як було оголошено вирок [18].
Ленін давно вже вказував комуністам на те, що треба діяти за такою схемою: «Бунти — демонстрації — вуличні битви — загони революційної армії — такі етапи розвитку народного повстання» [19].
Раніше ми згадували про колишнього члена компартії США Леонарда Паттерсона. Він розповів про те, як їх готували відповідно до цієї ленінської схеми. З дрібних конфліктів вони роздмухували великі демонстрації, які переростали в погроми, а потім починалися вуличні битви. Навіть коли із самого початку не було конфлікту, вони просто самі його створювали, не гребуючи нічим [20].
Зараз у західному суспільстві численні організації проводять підбурювання до бунтів і насильства. Вони можуть виступати під різними гаслами: «Неподільний», «Антифашизм», «Зупинити патріархат», «Життя чорношкірого — це теж життя», «Відмовитися від фашизму» тощо. Хоча назви й гасла вони мають різні, насправді всі вони є комуністами або прихильниками комунізму. Велика радикальна група «Антифа» складається з прихильників комунізму і лівих організацій, таких, як анархісти, соціалісти, ліберали, соціал-демократи та інші. Організація «Відмова від фашизму» — це також ліворадикальна група, створена маоїстом, головою Революційної комуністичної партії США. Ця група пов'язана з організуванням численних масштабних протестів, метою яких було скасувати результати президентських виборів 2016 року [21].
Прикриваючись свободою слова, ці групи невпинно провокують всілякі конфлікти в західному суспільстві. Щоб зрозуміти їхню реальну мету, потрібно лише прочитати директиву компартії США для своїх членів, яку було оприлюднено в доповіді Конгресу США 1956 року:
«Члени та фронтові організації мають постійно збивати з пантелику, дискредитувати й принижувати наших критиків. ... Коли обструкціоністи стають занадто дратівливими, назвіть їх фашистами чи нацистами чи антисемітами. ... Постійно асоціюйте тих, хто проти нас, із назвами, які вже мають погану славу. Після достатньої кількості повторень ця асоціація стане "фактом" у суспільній свідомості» [22].
4. Насильство і брехня — основні засоби в політиці комуністів
У комуністичній доктрині жодні засоби не вважаються надмірними. Комуністичні партії публічно заявляють, що насильство і брехня є їхніми інструментами для встановлення контролю над світом. Із часу появи першого комуністичного режиму в Радянській Росії і донині, протягом лише одного століття комуністи знищили близько 100 мільйонів людей. Вони вбивали, спалювали, викрадали, брехали, використовували всі можливі екстремістські методи. У своїх злочинах комуністи досягли жахливої міри. До того ж більшість із них зовсім не шкодують про скоєне.
Брехня, створена злим духом комунізму, ділиться за мірою на малу, середню і велику залежно від того, у яких країнах її застосовують — комуністичних чи країнах Заходу. Разовий обман, поодинокі фейкові новини або ж напади на політичного опонента — така брехня, хоч і є підлістю, але це лише мала брехня. Створення за допомогою складних маніпуляцій серії систематичної брехні значного масштабу можна вважати середньою брехнею. Наприклад, щоб розпалити в людях ненависть до Фалуньгун, КПК 2001 року інсценувала так званий інцидент самоспалення на площі Тяньаньмень.
Але найважче розпізнати велику брехню злого духа комунізму, бо вона практично цілком є ідеологією злого духа. Її масштаб і міра настільки величезні, тривалість настільки довга, сфери застосування настільки різноманітні, а кількість залучених у неї людей настільки велика, що вкрай важко побачити всю справжню картину цієї брехні. Ба більше, багато залучених у неї людей щиро вірять у правильність своїх справ і з усього серця себе цьому присвячують.
В історії примара комунізму сфабрикувала брехню про «суспільство повної гармонії» і зробила його метою комунізму. Оскільки цю концепцію неможливо за короткий період перевірити і спростувати, можна вважати це прикладом великої брехні, на якій базується весь комуністичний проєкт.
У попередньому розділі ми аналізували використовуване комуністами поняття прогресивізму, і це теж можна вважати частиною великої брехні. За останні кілька десятиліть комуністи організували низку політичних рухів і принесли людям нестабільність та революцію, які саме й потрібні злому духові. Одним із прикладів цього є екологічний рух, який ми проаналізуємо пізніше.
1) Насильство і брехня за комуністичного тоталітаризму
Комуністичні партії підбурюють людей до запеклої класової боротьби не на життя, а на смерть. У «Маніфесті Комуністичної партії» говориться: «Комуністи вважають за ганьбу приховувати свої погляди й наміри. Вони відкрито заявляють, що їхніх цілей може бути досягнено лише шляхом насильницького повалення всього чинного суспільного ладу» [23].
У своїй книзі «Держава і революція» Ленін писав: «Ми вже говорили вище і докладніше покажемо в подальшому викладі, що вчення Маркса та Енгельса про неминучість насильницької революції належить до буржуазної держави. Її буде замінено на державу пролетарську (диктатуру пролетаріату) не шляхом "відмирання", а за загальним правилом, лише насильницькою революцією» [24].
У процесі захоплення влади, будь то під час Паризької комуни, російської революції або спровокованого КПК руху робітників і селян, комуністичні партії використовують надзвичайно жорстокі й криваві методи. Причому вони без розбору застосовують ці методи до людей похилого віку, дітей і жінок, спалюючи, грабуючи та вбиваючи. Виявлена ними злість шокує. Під керівництвом комуністичних режимів скоєно стільки злочинів, що їх неможливо перелічити.
Комуністична секта використовує насильство і брехню для підтримання своєї влади. Брехня — це мастило для насильства, а також спосіб поневолення людей. Брехня є постійною. Вона не припиняється як під час насильства, так і в проміжках між ним. Комуністичні партії готові обіцяти все, що завгодно, але вони ніколи не думають про те, щоб виконувати свої обіцянки. До того ж залежно від потреби, вони можуть змінювати свою риторику, змінювати форми, не дотримуючись жодних моральних принципів і не відчуваючи ні найменшого сорому.
Компартії заявляли, що створять «рай у людському світі». Але це і є їхня найбільша брехня, за допомогою якої вони створили справжнє пекло в людському світі.
Мао Цзедун з Китаю, Ахмед бен Белла з Алжиру і Фідель Кастро з Куби обіцяли, що ніколи не створюватимуть тоталітарних комуністичних режимів. Але щойно вони опинилися у владі, то відразу ж започаткували крайній тоталітаризм, масштабно зачищали партію, переслідували дисидентів і представників громадськості.
Комуністичні партії також хитро спотворили мову. Зміна семантики мови є одним з основних прийомів, використовуваних комуністичною сектою для обману людей. Тобто вони змінюють значення слів навіть на цілком протилежні. Через те, що змінена мова ввійшла в постійний побут, її спотворені значення глибоко вкорінилися у свідомості людей.
Наприклад, слово «бог» прирівнюється до «забобонів»; «традиційність» — до «відсталості», «дурниці» і «феодалізму»; «західне суспільство» — до «ворожих сил» або «антикитайських сил»; «пролетаріат» — до «господаря державних активів». Хоча громадськість не має влади, але «вся влада належить народові». Якщо вказати на факти несправедливості в суспільстві, то це назвуть «підбурюванням до повалення державної влади» тощо. Тому, розмовляючи з людьми, які глибоко отруєні сектою комунізму, можна помітити, що часто просто не вистачає загальної основи для спілкування. Виходить так, що одним і тим самим словам двоє співрозмовників надають різне значення.
Комуністична секта не лише сама поширює брехню, а й за допомогою політнавчання і примусу до вираження політичної позиції створює середовище, у якому все населення починає поширювати брехню. Вона змушує людей казати те, у що вони не вірять, тим самим їх деморалізуючи та принижуючи, висміюючи їхнє бажання чинити правильно. В одній з десяти заповідей Мойсея говориться: «Не свідчи неправдиво на ближнього твого». Конфуцій сказав: «Якщо люди не вірять у свого правителя, то держава не вистоїть».
Коли люди розуміють, що комуністична секта фабрикує брехню, вони теж починають діяти брехливо у відповідь. Зла секта знає, що люди їй брешуть, але вважає це прийнятним, бо це означає, що вони вважають за краще брехати, аніж дотримуватися правди, що якраз відповідає її меті — створити культуру брехні та зруйнувати людські норми моралі. Небезпека для комунізму — це бажання людей казати правду. Ми вже неодноразово зазначали, що КПК хоче не лише фізично вбити людей, а й зіпсувати їхню мораль, щоб вони в підсумку потрапили до пекла. Можна сказати, що в цьому плані КПК вже частково досягла своєї мети.
2) Як злий дух комунізму підбурює до насильства на Заході
Злий дух комунізму складається з ненависті, тому його комуністична теорія також просякнута ненавистю. Пропагуючи класову боротьбу, він приписує корінь кожної проблеми традиційній структурі суспільства та експлуатації бідних багатими. Так він стимулює в бідних заздрість і ненависть до багатих, а потім трансформує її в революцію і насильство. Слідом за розвитком комуністичного руху і маніпуляцій злого духа комунізму західне суспільство наповнилося насильством і брехнею. Усе суспільство охоплено ненавистю і ворожнечею.
Крім того, що сама компартія здійснює масштабну й відкриту пропаганду насильства, різні організації лівого крила, які перебувають під керуванням злого духа комунізму, також заохочують насильство. Наприклад, Саул Алінський, якого шанують ліві в США, спочатку був учасником злочинної банди, а вже потім став лідером лівих сил. Він заперечував, що є комуністом, але його політична ідеологія і методи цілком ідентичні комунізмові.
Книга «Правила радикалів» Саула Алінського використовується як навчальний посібник для організації вуличних рухів у США. Алінський не приховував, що його книга спеціально призначена для незаможних макіавеллістів, що він хоче будь-якими засобами відібрати владу в багатих і віддати її бідним, перетворити США на комуністичну країну.
На перший погляд Алінський підкреслював поступове проникнення, а не криваву революцію. Але насправді він був шанувальником насильства. Просто він використовував тонкі й приховані методи. Базована в США соціалістична партія «Чорна пантера» підтримувала маоїзм і використовувала маоїстське гасло «Гвинтівка народжує владу». Алінський віддавав перевагу виборчій скриньці, але не виключав, що зброю може бути використано пізніше. Отже, його підхід аналогічний до підходу КПК: триматися в тіні, вичікуючи момент, а потім «блиснути оголеним мечем». Одне з його правил спонукає радикалів за допомогою політичних маніпуляцій будь-якими, навіть агресивними та бандитськими, методами залякувати своїх супротивників і зрештою досягти мети створення заворушень і руйнувань.
Давид Горовіц, письменник і колишній лівий радикал, глибоко розуміючи Алінського, сказав, що Алінський і його прихильники не мають жодних сумнівів щодо нині чинної системи. Вони чудово розуміють свою мету — повністю знищити цю систему і вважати цей процес війною [25]. Тому вони намагатимуться всіма можливими засобами досягти цієї мети, вирішуючи, коли застосовувати насильство, яке насильство використовувати і яку брехню казати.
В американському суспільстві можна побачити, що деякі політичні партії не гребують ніякими засобами для нападів на своїх ворогів. Вони застосовують обман, перехід на особи та насильство. Ці прийоми дуже схожі з прийомами, які застосовують компартії. Суспільство, у якому посилюється схильність до насильства, ставатиме дедалі менш стабільним і дедалі більш розрізненим. Нині відносини між великою лівою та великою правою партіями в США дуже схожі на конфронтацію між комуністичним блоком і вільним світом під час Холодної війни. Вони несумісні, як вогонь і вода, і абсолютно не можуть співіснувати одна з одною.
Після того, як 2016 року було обрано нового президента, у США сталося безліч інцидентів, що супроводжувалися погромами й насильством, які скоїли учасники лівого руху «Антифа». Їхньою мішенню стали прихильники нового президента й інші люди консервативних поглядів. Більшість таких актів насильства відбувалися на мітингах на підтримку президента та в інших подібних громадських місцях. Активісти «Антифа» намагалися перервати виступи прихильників президента і навіть безпосередньо вчиняли на них напади.
Останніми роками приплив іммігрантів з країн Близького Сходу та Африки викликав багато соціальних проблем у європейських країнах. Використовуючи «політкоректність», ліва «еліта» в цих країнах напала на супротивників нинішньої імміграційної політики з докорами й лайками, обзиваючи їх «пройдисвітами», «щурами», «кострицею» тощо [26].
У червні 2017 року член Республіканської партії та Палати представників США Стів Скеліс отримав важке вогнепальне поранення під час участі в тренуванні бейсбольної команди. У нього стріляв прихильник іншої партії. Після цього один посадовець — представник лівого крила — сказав, що він «радий» тому, що на Скеліса було здійснено напад. Пізніше цього посадовця зняли з посади.
За всіма цими насильницькими інцидентами стоять чинники злого привиду комунізму. Картина зовсім не така, що все суспільство прагне, щоб спалахували такі конфлікти. Щоб розпалити масштабне протистояння, достатньо всього лише невеликої групи комуністичних активістів, які виступають під пафосними гаслами.
Під впливом примари комунізму деякі партії та політики стають слабкими й заявляють, що захищатимуть демократичні права людей і слідуватимуть нормам демократичного суспільства. Але, коли вони отримують достатньо влади, то відразу ж починають використовувати всі доступні їм засоби для придушення іншодумства і позбавлення людей їхніх демократичних прав.
У лютому 2017 року під час сесії сенату в одному із західних штатів США сенаторка в'єтнамського походження висловилася проти нагородження Тома Гейдена, колишнього лівого радикала та активіста, який виступав проти війни у В'єтнамі, а пізніше став сенатором [27]. Однак її мікрофон вимкнули, і її виставили із сесійної зали. Якщо все і далі відбуватиметься в такому ж дусі, то зрештою це неминуче призведе до комуністичної диктатури.
3) У політиці Заходу запанувала брехня злого духу комунізму
Комуністи мають погану репутацію на Заході, тому для них брехня є єдиним способом розширити свій вплив у цьому регіоні.
Комуністичні та ліві групи часто використовують такі гасла, як «свобода», «прогрес» і «суспільні інтереси», для завоювання загальної підтримки. Насправді їхня мета — утілити свій план із запровадження соціалізму. Це те ж саме, що брехня комуністів про створення «раю на землі». Деякі партії просувають політику, що відповідає комунізму, але подають її під іншими назвами. Наприклад, соціалістичну систему охорони здоров'я не називають соціалістичною, а замість цього називають «народною медициною», яка нібито базуватиметься на «загальній думці народу». Мінімальну зарплату вони не називають мінімальною, а називають «прожитковий мінімум». Як наслідок, у західних країнах держава стає дедалі впливовішою і дедалі більше втручається в життя людей.
Прокомуністичні політики й групи дають порожні обіцянки, щоб отримати голоси виборців. Такі прийоми ідентичні прийомам компартій, які на початку обманом домоглися схвалення з боку народу. Ці політики обіцяють вищий добробут і заявляють, що кожний отримає роботу і медичне страхування. Водночас ніхто не замислюється про те, звідки на все це візьмуться гроші, і як ця система працюватиме в довгостроковій перспективі. Найчастіше вони взагалі не планують виконувати своїх обіцянок.
Беніто Берналь, кандидат у члени Палати представників США із Західного узбережжя США, який раніше багато років був членом партії лівого крила, нещодавно повідомив, що та партія раніше створила політичну організацію за участю федеральних посадовців, сенаторів, конгресменів, а також представників штатів і міських рад. За його словами, вони розробили 25-річний план, відповідно до якого шляхом маніпулювання різними рівнями влади вони збиралися в майбутньому перемогти на президентських виборах. Ця організація заявляла, що всіма силами допомагатиме громадам у владнанні таких проблем, як насильство в бандах, відмова від навчання у школі, підліткова вагітність, нелегальні іммігранти й соціальна несправедливість. Але, за словами Берналя, їхня справжня мета — зробити всіх цих людей максимально залежними від держави. Він назвав це «системою рабства» [28].
Берналь зазначив: «Коли я висловлював сумніви людям із цієї організації, вони у відповідь поставили мені три запитання. Перше: якщо всі проблеми буде владнано, що запропонує наступний кандидат у президенти? Друге: чи ти знаєш, скільки капіталу прийшло до нашого міста для владнання цих проблем? Третє: чи ти знаєш, скільки робочих місць створено для владнання цих проблем? У той час я запитував себе: отже, вони прямим текстом кажуть, що треба отримувати вигоду від лих людей у громадах, насильства в бандах і дітей, які вбивають одне одного?»
За його словами, якщо витратити час на вивчення записів дебатів і голосувань у цій партії, можна побачити їхню мету: щоб люди були розчаровані, пригнічені і впали в бідність, і, як наслідок, нещастя цих людей можна було використати для цілей цієї партії. Тому він і вирішив з неї вийти.
На президентських виборах у США у 2008 році група лібералів із 40-річною історією «Асоціація місцевих організацій за негайні реформи» (ACORN), як з'ясувалося пізніше, зареєструвала тисячі фейкових виборців [29].
2009 року група ACORN знову була замішана в загальнонаціональному скандалі. Прикриваючись гаслами захисту правосуддя та прав громадян із низькими доходами на медицину, житло, участь у виборах тощо, ACORN отримала для втілення цих цілей велику кількість державних субсидій і федеральних коштів. Два дослідники під виглядом повії та сутенера відвідали офіси ACORN у кількох великих містах, щоб попросити в організації поради щодо керування своїм бізнесом. Водночас вони таємно робили відеозаписи зустрічей зі співробітниками організації. Їхні відеоролики свідчать, що співробітники ACORN учили їх, як організувати роботу борделю за допомогою створення фіктивної компанії та фіктивного статусу, розповідали їм, як відмивати гроші, приховувати прибутки, уникати перевірок, брехати поліції та ухилятися від податків [30]. Після цього інциденту ACORN багаторазово намагалася виправдовуватися, але її репутацію вже було значно підмочено, фінансування припинено, і за рік її закрили.
Багато політичних обіцянок, на перший погляд, здаються дуже зворушливими, але їх кінцевий результат може знищити майбутнє людей. Наприклад, може виникнути «ефект Керлі», як його назвали два професори з Гарварду [31].
Журнал «Форбс» у загальних рисах описує цей ефект ось як: «Політик чи політична партія можуть досягти довгострокового домінування за допомогою придушення економічного розвитку, зміщуючи в такий спосіб баланс голосів на свою користь. Це відбувається в парадоксальний спосіб. Коли місто роблять біднішим, це приносить політичний успіх тим, хто створив цю бідність» [32].
Якщо казати конкретно, політики використовують деформовану (з лівим ухилом) фіскальну політику. Наприклад, вони надають податкові пільги профспілковим та урядовим програмам, а також невеликій кількості підприємств, і водночас збільшують податки для інших підприємств і багатих людей. Як наслідок, ті, хто отримав вигоду від цієї політики (включно з бідними, профспілками тощо), поступово стають залежними від наданої їм вигоди з боку політиків і партій. Вони починають підтримувати цих політиків і партії на виборах. Водночас політика ненависті до багатих і політика високих податків, спрямовані на підтримку державних проєктів, змушує багатьох людей і підприємства залишити це місто. Як наслідок, у місті меншає супротивників панівних політиків чи партій, що дає змогу останнім довгостроково і стабільно утримувати свої позиції. Водночас податкові надходження і можливості для працевлаштування в місті щороку скорочуються, що зрештою може навіть спричинити банкрутство міста.
У статті «Форбс» зазначається, що вплив «ефекту Керлі» поширився дуже широко. Ліва політика, що виникає внаслідок дії цього ефекту, вже охопила десять найбідніших міст США з населенням понад 250 тисяч людей. Тепер більшість багатих штатів на заході США, які здебільшого перебувають під контролем політиків лівих сил, фактично також можуть зіткнутися зі згубними наслідками цього ефекту [33].
Ліві сили також змінюють значення слів. Наприклад, для консерваторів слово «рівність» означає, грубо кажучи, рівні можливості. Тобто люди можуть чесно конкурувати, і в такий спосіб формується природна меритократія (принцип управління, за якого керівні посади обіймають найбільш здібні люди, незалежно від їхнього соціального статусу та фінансового становища — прим. пер.). Своєю чергою, для лівих цей термін означає «рівність результатів». Тобто, незалежно від того, чи докладала людина зусиль, вона отримує той самий результат, що й ті, що докладали.
Консерватори вважають, що слово «толерантність» означає терпиме і поблажливе ставлення до різних переконань і думок, це здатність проявляти широту поглядів і вибачливість навіть у тому випадку, коли було порушено твої особисті інтереси. Ліві ж розуміють слово «толерантність» як терпиме ставлення до гріха. Їхнє розуміння свободи та справедливості теж значно відрізняється від традиційних понять. Вони називають «прогресивізмом» підтримку гомосексуалізму, використання чоловіками й жінками одного туалету, легалізацію марихуани та іншу подібну політику, яка підриває людську мораль. Хоча жодного прогресу у сфері моральних якостей під час цього не відбувається. Насправді вся ця політика підриває основи моралі, визначені для людини Богом. Як наслідок, ця політика лівих сил призводить до підриву уявлень людей про мораль, що і є метою злого духа комунізму.
У минулому люди вважали, що США — це оплот вільного суспільства та останній бастіон антикомунізму. Але сьогодні люди ясно бачать, що в США присутні високі податки й соціальне забезпечення, колективізм, велика роль держави, соціал-демократія, «соціальна рівність» тощо — усе це так чи інакше відбувається за соціалістичною й марксистсько-ленінською ідеологією, яка вже закріпилася в політиці та втілена в життя. Зокрема молоде покоління просто не знає історію жорстокості в комуністичних країнах. Молодь бездумно прагне до примарного ідеалу й обманюється новою «обгорткою» комунізму. Як наслідок, вона несвідомо йде дорогою, що веде до загибелі.
5. Неминучим наслідком комуністичної політики є тоталітаризм
Ні для кого не секрет, що комуністичні тоталітарні країни контролюють всі аспекти особистого життя своїх громадян. Ненасильницькі форми комунізму поступово і невпинно розширюють владу держави, посилюють контроль над соціальним життям людей і зрештою просуваються в бік авторитарної системи. У країнах, де ще не встановлено комуністичну тоталітарну владу, люди також можуть у будь-який час утратити свої свободи. Ситуація дуже серйозна. Ще страшнішим є те, що сучасний тоталітаризм використовує передові технології для спостереження за людьми та контролю над ними і досягає в цій сфері небувалих масштабів.
1) Тоталітаризм позбавляє людей свободи волі і придушує прагнення до доброти
Коли люди слідують традиційним цінностям, визначеним Богом, тоді Бог веде людей до розвитку культури, яка базується на цих цінностях. Така культура є важливим каналом, що з'єднує людей з Богом. На базі цієї культури виникає безліч методів соціального управління, тобто політичного життя.
Бог дав людям свободу волі та право обирати спосіб самоврядування. Люди мають контролювати себе шляхом самодисципліни, що ґрунтується на моральних нормах. Вони мають брати на себе відповідальність за свою сім'ю і за суспільство. Вивчивши американську політику XIX століття, відомий французький соціолог і політичний діяч Алексі де Токвіль був у захваті. Його вразила спроможність американців до самоаналізу, розуміння щодо зла, а також їх готовність уладнувати соціальні проблеми з терпінням і не вдаючись до насильства. Він вважав, що велич США полягає у їх здатності виправляти свої власні помилки [34].
З іншого боку, те, чого хоче злий дух комунізму, — це тоталітарна політика, щоб люди виступили проти традицій і моралі. Він хоче заблокувати людям шлях духовної віри, що веде до доброти. Він хоче, щоб люди непомітно для себе перетворилися із синів Божих на підданих диявола і поклонялися дияволові.
У комуністичних країнах держава монополізує всі громадські ресурси, включно з економікою, системою освіти та ЗМІ. Отже, усе має здійснюватися за велінням лідерів компартії, які керують за допомогою брехні, зла і насильства. Ті, хто намагається слідувати своїй совісті, розвивати свої моральні якості та прагнуть до доброти — зрештою йдуть всупереч з ідеологією і правилами компартії, перетворюючись на ворогів партії. Як наслідок, вони або опускаються на соціальне дно і змушені щосили боротися за виживання, або просто вмирають.
У вільних суспільствах уряди також рухаються в бік тоталітаризму, поступово перетворюючись на країни з великою роллю держави, і ця держава контролює практично все. Однією з характерних особливостей тоталітаризму є сильний центральний уряд, який планує економіку і керує нею. Нині в країнах Заходу держава дедалі більше втручається і контролює економіку з метою виконання державної програми. Як інструменти вона використовує державні фінанси, податки та кредитне фінансування.
Водночас розширюється і її сфера управління. Сюди входить духовна віра, сім'я, освіта, економіка, культура, енергетика, транспорт, зв'язок, туризм і багато іншого. Розширення влади центрального уряду, місцевий державний контроль над життям громадян, а також численні закони й судові рішення — наслідком усього цього стало всебічне розширення влади державних органів і безпрецедентний контроль над суспільством. Наприклад, громадяни змушені купувати медичне страхування, інакше їх оштрафують. В ім'я суспільних інтересів держава може позбавити частину людей їхньої власності та особистих прав.
Тоталітарна держава під приводом «політкоректності» позбавляє людей свободи слова та диктує їм, що вони можуть казати, а що казати не повинні. На тих, хто відкрито засуджує цю лиху політику, навішують ярлик «розпалювання ненависті». Якщо хтось наважується протистояти політкоректності, то в кращому випадку його буде просто ізольовано, у гіршому — його звільнять з роботи, а в найгіршому випадку він зазнає погроз чи нападів.
Заміна моральних норм деградованими політичними стандартами, які наділяються силою закону, використання регулювання та громадської думки — усе це створює атмосферу соціального терору. Придушується вільна воля людей і свобода прагнення до доброти, яку дарувало людям Небо. У цьому і полягає суть політики тоталітаризму.
2) Система соцзабезпечення — від колиски до могили
Нині політика соціального забезпечення стала повсюдним явищем у всьому світі. Незалежно від того, яка країна чи партія — консервативна чи ліберальна — немає суттєвої різниці в їхній політиці. Люди, які жили в комуністичних країнах, приїздять у вільний західний світ і захоплюються рівнем соціального забезпечення в західному суспільстві. Їх глибоко вражає безкоштовна освіта для дітей, медичне страхування і турбота про людей похилого віку. Усе це оплачує держава. Вони вважають, що це і є справжнє комуністичне суспільство.
Адже нинішнє суспільство загального добробуту — це і є комуністичні ідеї, утілені в капіталістичних країнах, чи не так? Різниця лише в тому, що цього не було досягнуто шляхом насильницької революції.
Саме прагнення людей до кращого життя не є помилкою. Але за високим добробутом, яке в західних країнах забезпечує держава, ховаються величезні проблеми. У цьому світі нічого не дається безкоштовно. Високий рівень добробуту спирається на примусове оподаткування. До того ж сам добробут може створити безліч проблем.
Британський юрист Альберт Венн Дайсі виявив, що до 1908 року питання про те, чи повинна людина, багата чи бідна, застрахувати своє здоров'я, залишалося цілковито на розсуд цієї людини. Це не мало жодного стосунку до держави, так само як і те, яке людині надягати пальто — чорне чи коричневе. Але, на думку Дайсі: «Закон про державне страхування зрештою принесе країні, тобто платникам податків, ще серйознішу відповідальність, ніж гадали англійські виборці... Страхування на випадок безробіття... фактично означає те, що держава визнає, що вона відповідальна за те, щоб допомогти кожній людині уникнути страждань, пов’язаних зі втратою роботи... Закон про державне страхування якраз і відповідає доктринам соціалізму» [35].
Модель соціалістичного добробуту Північної Європи визнали і застосували багато країн. Колись це сприймалося як позитивний приклад соціалістичного процвітання, якому наслідує Захід. Але в Північній Європі відношення податкової ставки до ВВП є одним з найвищих у світі. Серед них у кількох країнах це відношення становить аж близько 50%.
Аналітики зазначають, що в соціалістичному добробуті у сфері медичного обслуговування, яке просуває держава, є шість фатальних проблем: воно нестійке, оскільки люди хочуть отримувати безкоштовні послуги, які коштують більше, ніж вони платять; немає заохочень і покарань, медичні співробітники не несуть юридичної відповідальності за те, що вони роблять, і отримують однакову зарплату незалежно від того, скільки роботи вони виконали; це приносить величезні збитки державі; користуючись лазівками в системі, люди здійснюють крадіж, зловживання й підпільну торгівлю; за допомогою медичної системи держава вирішує, жити людині чи вмерти; бюрократична система створює хаос в управлінні [36].
2010 року у Швеції один чоловік, на ім'я Йонас, перебуваючи у відділенні швидкої допомоги, був змушений сам накласти шви на свою рану, що кровоточила. Спочатку він звернувся до амбулаторної клініки, але там було зачинено. Потім він прочекав дві години у відділенні швидкої допомоги. Його рана інтенсивно кровоточила, але ніхто не надав йому допомоги. Він не мав вибору, окрім як спробувати самому надати собі медичну допомогу. Але зрештою медичні співробітники поскаржилися на те, що він порушив закон і без дозволу скористався лікарняним обладнанням (він узяв нитку й голку, яку залишили медсестри) [37]. Це лише один випадок. Реальна ситуація набагато гірша. Кожний хоче отримати безкоштовну медичну допомогу. Як наслідок, це призводить до зловживання ресурсами. Поняття «обмежені ресурси» і «безкоштовно» ніяк не поєднуються одне з одним. Спроба їх поєднати призводить до значного перевищення попиту над пропозицією і формування довгих черг. Як наслідок, ті, кому дійсно потрібна допомога, зазнають своєрідного покарання з боку соціалістичної медичної системи.
Це не просто питання ефективності. Більш серйозна небезпека полягає в тому, що все потрібне людині в житті, від колиски до могили дає держава. Це може здаватися привабливим, але насправді повна залежність громадян від держави — це шлях до тоталітарної системи.
Як писав французький політик Алексі де Токвіль: «Якби в наших нинішніх демократичних країнах було встановлено деспотизм, він би набув іншого образу, він був би більшим і м'якішим, він би принизив людей без заподіяння їм болю» [38]. У цих словах найкраще описано державу загального добробуту.
3) Надмірна кількість законів прокладає шлях до тоталітаризму
Тоталітарна політика придушує свободу людей прагнути до доброти і водночас дає простір для зла. Люди хочуть використовувати закони, щоб змусити інших не скоювати злочинів. У цьому і є пастка диявола. У сучасному суспільстві в кожній країні є безліч законів і правил. У США діє понад 70 тис. податкових законів, а закон про медичне страхування займає близько 20 тис. сторінок. Навіть судді та адвокати не можуть добре розібратися в усіх цих законах, не кажучи вже про середньостатистичних громадян. Починаючи від федерального рівня й аж до рівня штату, округу та міста, щорічно в середньому ухвалюється понад 40 тис. нових законів. Їх так багато, що людина може порушити будь-який закон, навіть цього не усвідомлюючи. У кращому випадку їй за це випишуть штраф, а в гіршому можуть кинути за ґрати.
Починаючи з того, який гачок застосовувати для рибного лову, і до того, що не можна голосно їсти суп у громадських місцях, — усе це регулюється законами. У штаті Каліфорнія дозволяється використовувати лише телевізори з плоским екраном, що відповідають певним стандартам зі споживання електроенергії, і повністю заборонено використовувати пластикові пакети. У деяких містах треба брати в держави дозвіл на будівництво альтанки у своїй садибі.
Завелика кількість законів дуже розмиває уявлення людей про моральність. Багато з законів суперечать здоровому глузду. Водночас у суспільстві виникла тенденція судити про речі на підставі їх законності, а не на підставі норм моралі. Якщо так триватиме й далі, то незабаром агенти комуністичної примари легко зможуть безпосередньо додавати в людські закони ідеологію диявола.
Хай би який гарний був закон, він завжди залишатиметься якоюсь зовнішньою силою, нездатною стримувати людські думки. Лао-цзи сказав: «Чим більше буде законів і правил, тим більше буде злодіїв і бандитів». Коли процвітає зло, то закони безпорадні. Чим більше ухвалюватиметься законів, тим суворіше держава з великими повноваженнями контролюватиме людей. Люди ігнорують соціальні проблеми, бо диявол посилює їхню лиху сторону. Вони вважають, що ці проблеми виникли через брак гарних законів. Тому вони намагаються владнувати проблеми за допомогою виправлення законів. Отже, сформувалося зачароване коло, і суспільство поступово, крок за кроком, рухається до тоталітаризму.
4) За допомогою науково-технічних засобів довести контроль над людьми до крайньої міри
За тоталітаризму держапарат і таємну поліцію використовують для спостереження за людьми. Своєю чергою, сучасні технології допомагають довести контроль над людьми до крайньої міри.
Інтернет-видання Business Insider нещодавно узагальнило десять методів, за допомогою яких компартія Китаю (КПК) спостерігає за громадянами і здійснює над ними контроль [39]:
1. Використання засобів ідентифікації за обличчям, що дає змогу знайти потрібну людину у великому натовпі;
2. Адміністраторам групових чатів дають завдання шпигувати за людьми;
3. Примушування громадян встановлювати додатки, які дають державі змогу переглядати фото і відео на мобільних телефонах громадян;
4. Спостереження за людьми, коли вони купують товари через Інтернет;
5. Поліціянти в місцях великого скупчення людей (наприклад, на вулицях і вокзалах) носять окуляри з функцією розпізнавання обличчя;
6. Установлення на вокзалах роботів-поліцейських, які можуть сканувати обличчя людей і зіставляти їх із фото людини, яку потрібно затримати;
7. Використання технології розпізнавання обличчя для запобігання неправильному переходу через дорогу;
8. Перехожих на вулицях у випадковому порядку затримують і перевіряють їхні мобільні телефони;
9. Відстежування повідомлень людей у соцмережах, щоб ідентифікувати їхніх членів сім'ї та географічне розташування користувача;
10. Створення розумного програмного забезпечення для збору та аналізу інформації про людей без їхнього відома, щоб визначити, хто є загрозою для влади.
Газета «Файненшл таймс» у своїй публікації розповіла про шкідливість системи соціального рейтингу в Китаї: «[вона покликана] не лише використовувати великі дані для оцінки кредитного рейтингу, а й для оцінки політичних поглядів громадян Китаю». У статті також ідеться про те, що цю систему може бути легко переналаштовано для оцінки рівня «патріотизму» громадян, тобто для оцінки того, якою мірою погляди людини збігаються із системою цінностей панівної комуністичної партії [40].
Маючи персональну інформацію людей і механізм автоматичної обробки великих даних, держава може легко зробити так, що небажана людина чи той, хто має низьку кількість балів, утратить роботу, банк скасує її іпотечний кредит, міністерство транспорту анулює її водійське посвідчення, а лікарні відмовлять їй у лікуванні.
Сьогодні КПК володіє найбільшою у світі системою стеження. У громадських місцях і на дорогах Китаю всюди можна натрапити на камери відеоспостереження, які за кілька хвилин знайдуть з 1,4 млрд людей одну — ту, що перебуває в «чорному списку». Завдяки популярному в Китаї месенджеру WeChat та іншим шпигунським програмам, установленим на мобільних телефонах громадян, КПК легко проникає в усі таємниці людей. Ті, хто ходить з мобільними телефонами, зовсім не мають недоторканності приватного життя. Людям просто ніде сховатися від спостереження. У міру розвитку технологій і розростання держави, якщо західне суспільство і далі рухатиметься ліворуч, то людей у цих країнах чекатиме така сама доля тотального спостереження і контролю, і це зовсім не перебільшення.
6. Тотальна війна комунізму проти Заходу
Оскільки злий дух комунізму вже проник в американське суспільство, воно стоїть на порозі небувалого розколу. Ліві щосили атакують тих, хто дотримується традиційних поглядів у політиці. Якщо описати цей стан словом «війна», це не буде перебільшенням.
Раніше в США, хоч навіть у період виборів і відбувалося гостре словесне протистояння, проте щойно вибори закінчувалися, починався етап заліковування ран і забивання тріщин, починалося нормальне політичне життя. Але якщо подивитися на нинішню політичну ситуацію, можна побачити потужне протистояння і розкол. Політичний устрій має деформований вигляд і викликає тривогу. На політичній арені між різними партіями спостерігаються запеклі розбіжності, взаємні докори й навіть нападки, що значно гальмує втілення загального політичного курсу. Один за одним відбуваються народні протести, водночас невпинно зростає їх масштаб і рівень насильства.
У початковий період президентських виборів 2016 року деякі ліві посадовці всередині уряду вже спланували, за якими стандартами вони вибудовуватимуть відносини з кандидатами від різних партій. Після закінчення виборів табір лівих почав подавати судові позови, розраховуючи скасувати результати виборів. Після того як новий президент вступив на посаду, губернатор штату Вашингтон, що належить до лівої партії, заявив, що зараз вирує «торнадо підтримки» всебічній протидії новому президенту. У керівництві опозиційної партії визнали, що армія обурених лібералів вимагає початку «тотальної війни» проти новообраного президента, рішучої боротьби проти нього в усьому, щоб у такий спосіб знову завоювати підтримку народу [41].
Ліві намагаються всіма засобами досягти своїх цілей. У питаннях політичного курсу вони часто заперечують лише для того, щоб висловити свої опозиційні погляди. У нормальних умовах різні сторони можуть дотримуватися різних поглядів на політику, але, незважаючи на розбіжності, усі мають спільне розуміння важливості гарантування безпеки країни. Але зараз дивує те, що інтенсивних нападів зазнає не лише пропозиція посилити охорону державних кордонів, а й навіть те, що деякі штати ухвалили закони про «міста-сховища». Ці закони забороняють федеральним співробітникам правоохоронних органів дізнаватися про міграційний статус людей і забороняють місцевій владі надавати імміграційну інформацію федеральним правоохоронним органам.
Перед президентськими виборами провідні ЗМІ, серед яких домінують ліві, активно спрямовували громадську думку на підтримку кандидатки від лівих сил, створюючи враження, що її перемога неминуча. Саме тому багато людей остовпіли, коли дізналися результати виборів. Після виборів провідні ЗМІ допомагали лівим політикам масштабно роздувати всілякі інциденти, підбурюючи народ вдаватися до нападів і критикувати новообраного президента. Вони навіть не гребували фальсифікаціями та створенням фейкових новин для введення людей в оману. Провідні ЗМІ практично не помічають досягнень нового президента і намагаються всіляко применшувати проблеми лівого кандидата.
У нормальному суспільстві різні організації чи партії також можуть мати неоднакові думки й навіть можуть вступати в конфлікти. Але такі конфлікти є тимчасовими й локалізованими. Потім обидві сторони конфлікту намагаються мирним шляхом владнати проблему. Коли ж одна з груп під впливом злого духа комунізму керується ідеологією класової боротьби, вона скрізь і в усьому веде боротьбу, як ніби перебуває у справжній війні. Вона вважає абсолютно неможливим мирне врегулювання конфлікту і примирення. Вона впевнена, що необхідно повністю знищити ворога і домогтися повного повалення чинного державного ладу.
Така тотальна війна проявляється в загальній конфронтації в політичній грі, у політичному курсі та боротьбі за громадську думку. Усе це призводить до глибокого розколу суспільства, до екстремістських і насильницьких дій, які стають дедалі численнішими і масштабнішими. Це саме те, чого домагається злий дух комунізму.
2016 року, за опитуванням громадської думки в США, проведеним «Ассошіейтед прес» і Національним центром дослідження громадської думки, близько 85% респондентів уважали, що в країні існує вищий, ніж раніше, політичний розкол; 80% уважали, що американці значно розходяться в поглядах на найважливіші цінності [42].
Для побудування єдності в країні потрібна спільна система цінностей і культура. Хоч різні релігії і мають різні догмати, їхні критерії правильного і хибного, добра і зла є схожими. Саме це дає змогу етнічним групам у США жити в гармонії. Але коли відбувається розкол у самій системі цінностей, виникає небезпека розколу країни.
Висновок
Усі люди мають слабкості і лиху сторону. Прагнення до влади, багатства і слави існувало із самого початку виникнення людства. Диявол навмисне і цілеспрямовано використовує вади людей, щоб створити всередині різних країн свою «агентурну мережу». Країну можна порівняти з людським тілом, а різні установи в ній — з органами тіла. Кожний має свою функцію і свою роль. Якщо в усі органи держави проникли агенти диявола, це подібно до того, якби душу людини замінила чужорідна свідомість. Або, інакше кажучи, це подібно до того, що чужорідна свідомість прямо керує тілом людини.
Якщо хтось спробує звільнити суспільство з-під контролю диявола, то ця агентурна мережа, цілком можливо, стане чинити опір, не зупиняючись ані перед чим. Наприклад, вони дискредитуватимуть цю людину в ЗМІ й здійснюватимуть напади на його особистість; вводитимуть народ в оману за допомогою дезінформації; робитимуть так, щоб різні функціональні підрозділи не виконували його указів, перетворюючи їх на порожній текст; за допомогою величезних фінансових коштів підтримуватимуть опозицію, створюючи в суспільстві розкол і боротьбу; штучно створюватимуть економічні та соціальні проблеми, викликатимуть заворушення в суспільстві, підбурюючи тих, хто не знає справжнього стану речей, здійснювати напади на людей і групи, які не подобаються дияволу. Багато людей є як творцями цієї системи, так водночас і її жертвами. Хоча вони й скоюють погані вчинки, вони зовсім не є справжніми ворогами людства.
Політика має контроль над державними та приватними силами, а також володіє безмірно величезними економічними ресурсами й здатністю втручатися в різні процеси як усередині країни, так і у світі. Якщо використовувати її в добрих цілях, то можна досягти видатних успіхів і принести користь народові. З другого боку, зловживаючи політичною владою, можна скоїти величезні злочини. У цій частині книги ми спробували розкрити чинники злого духа комунізму в сьогоднішній світовій політиці, допомогти людям чітко відокремити добро від зла, розпізнати хитрі плани диявола і повернути політику на правильний шлях.
Колишній американський президент Рейган одного разу сказав: «Іноді нас спокушають думки про те, що суспільство стало занадто складним, щоб ним керувало самоврядування, що держава, контрольована елітами, краща, ніж держава, що служить народу, складається з народу і належить народу. Але якщо ніхто з нас не здатний керувати собою, хто ж із нас буде здатний керувати іншими?» [43] Президент Трамп сказав: «В Америці ми не поклоняємося державі, ми поклоняємося Богові» [44].
Політична влада має повернутися на правильний шлях, який базується на традиційних цінностях. Лише отримавши Боже благословення, людство зможе протистояти контролю з боку диявола, зможе уникнути вступу на шлях поневолення і знищення. Людство знайде вихід, лише повернувшись до традицій і чеснот, визначених людям Богом.
[1] Emily Ekins and Joy Pullmann, “Why So Many Millennials Are Socialists,” The Federalist, February 15, 2016, http://thefederalist.com/2016/02/15/why-so-many-millennials-are-socialists/.
[2] Steven Erlanger, “What’s a Socialist?” New York Times, June 30, 2012, https://www.nytimes.com/2012/07/01/sunday-review/whats-a-socialist.html.
[3] [德]维尔纳‧桑巴特著，王明璐译： 《为什么美国没有社会主义》（上海：世纪出版集团、上海人民出版社，2005）。
[4] Harold Meyerson, “Why Are There Suddenly Millions of Socialists in America? ” The Guardian, February 19, 2016, https://www.theguardian.com/commentisfree/2016/feb/29/why-are-there-suddenly-millions-of-socialists-in-america.
[5] Emily Ekins and Joy Pullmann, “Why So Many Millennials Are Socialists,” The Federalist, February 15, 2016, http://thefederalist.com/2016/02/15/why-so-many-millennials-are-socialists/.
[6] [美]米尔顿‧弗里德曼/罗丝‧弗里德曼，张琦译 ：《自由选择》（北京：机械工业出版社，2008）。
[7] Matthew Vadum, “Soros Election-Rigging Scheme Collapses: The Secretary of State Project’s death is a victory for conservatives,” FrontPage Magazine, July 30, 2012, https://www.frontpagemag.com/fpm/139026/soros-election-rigging-scheme-collapses-matthew-vadum.
[8] Ariane de Vogue and Tal Kopan, “Deadlocked Supreme Court deals big blow to Obama immigration plan,” CNN, June 23, 2016, https://www.cnn.com/2016/06/23/politics/immigration-supreme-court/index.html/.
[9] Spencer S. Hsu, “Measure to let noncitizens vote actually failed,” Washington Post, September 16, 2017, https://www.washingtonpost.com/local/md-politics/measure-to-let-noncitizens-vote-actually-failed-college-park-md-announces-with-considerable-embarrassment/2017/09/16/2f973582-9ae9-11e7-b569-3360011663b4_story.html?noredirect=on&utm_term=.cc8078ea7a5c.
[10] 罗秉祥：〈西方人本主义伦理与基督教思想〉，《辅仁宗教研究》，第十五期（2007 年夏），页75-126。
[11] Brad Stetson, Joseph G. Conti, The Truth About Tolerance: Pluralism, Diversity and the Culture Wars (InterVarsity Press, 2005), 116.
[12] “ ‘Gender’ means sex, and includes a person’s gender identity and gender related appearance and behavior whether or not stereotypically associated with the person’s assigned sex at birth.” California Penal Code 422.56(c).
[13] 毛泽东：〈中国社会各阶级的分析〉，《毛泽东选集》第一卷（中文马克思主义文库）。
[14] G. Edward Griffin, Communism and the Civil Rights Movement, https://www.youtube.com/watch?v=3CHk_iJ8hWk&t=3s.
[15] Bilveer Singh, Quest for Political Power: Communist Subversion and Militancy in Singapore (Marshall Cavendish International (Asia) Pte Ltd, 2015).
[16], [17] G. Edward Griffin, Communism and the Civil Rights Movement, https://www.youtube.com/watch?v=3CHk_iJ8hWk&t=3s.
[18] William F. Jasper, “Anarchy in Los Angeles: Who Fanned the Flames, and Why?” The New American, June 15, 1992, https://www.thenewamerican.com/usnews/crime/item/15807-anarchy-in-los-angeles-who-fanned-the-flames-and-why. Chuck Diaz, “Stirring Up Trouble: Communist Involvement in America’s Riots,” Speak up America, http://www.suanews.com/uncategorized/the-watts-riots-ferguson-and-the-communist-party.html.
[19] V. I. Lenin, The Revolutionary Army and the Revolutionary Government,
https://www.marxists.org/archive/lenin/works/1905/jul/10.htm.
[20] Leonard Patterson，“I Trained In Moscow For Black Revolution,” https://www.youtube.com/watch?v=GuXQjk4zhZs&t=1668s.
[21] “Refuse Fascism,” Wikipedia, https://en.wikipedia.org/wiki/Refuse_Fascism.
[22] 1956 Report of the House Committee on Un-American Activities (Volume 1, 347), quoted from John F. McManus , “The Story Behind the Unwarranted Attack on The John Birch Society,” The John Birch Society Bulletin (March 1992), https://www.jbs.org/jbs-news/commentary/item/15784-the-story-behind-the-unwarranted-attack-on-the-john-birch-society.
[23] 马克思、恩格斯：《共产党宣言》（中文马克思主义文库）。
[24] 列宁：《国家与革命》第一章（中文马克思主义文库）。
[25] David Horowitz, “Alinsky, Beck, Satan, and Me,” Discoverthenetworks.org, August 2009, http://www.discoverthenetworks.org/Articles/alinskybecksatanandmedh.html.
[26] 何清涟：〈民主国家新病症：精英与民众分裂〉，美国之音，2016年7月5日，https://www.voachinese.com/a/democratic-countries-elite-people-20160703/3402923.html。
[27] Mike McPhate, “After Lawmaker’s Silencing, More Cries of ‘She Persisted’，” California Today, February 28, 2017, https://www.nytimes.com/2017/02/28/us/california-today-janet-nguyen-ejection.html.
[28] 姜琳达、刘菲：〈加州竞选人：我为何从民主党转投共和党〉，大纪元新闻网，2018年5月7日，http://www.epochtimes.com/gb/18/5/7/n10367953.htm。
[29] Bill Dolan, “County Rejects Large Number of Invalid Voter Registrations,” Northwest Indiana Times, October 2, 2008, http://www.nwitimes.com/news/local/county-rejects-large-number-of-invalid-voter-registrations/article_6ecf9efd-c716-5872-a2ed-b3dbb95f965b.html.
[30] “Association of Community Organizations for Reform Now,” Wikipedia, https://en.wikipedia.org/wiki/Association_of_Community_Organizations_for_Reform_Now.
[31] Edward L. Glaese and Andrei Shleifer, “The Curley Effect: The Economics of Shaping the Electorate,” The Journal of Law, Economics, & Organization Vol. 21, No. 1 (2005): 1-19. Doi:10.1093/jleo/ewi001.
[32], [33] Mark Hendrickson, “President Obama’s Wealth Destroying Goal: Taking The ‘Curley Effect’ Nationwide,” Forbes, May 31, 2012, https://www.forbes.com/sites/markhendrickson/2012/05/31/president-obamas-wealth-destroying-goal-taking-the-curley-effect-nationwide/#793869d63d75.
[34] Alexis de Tocqueville, Democracy in America, Volume 1, trans. Henry Reeve (New Rochelle, New York: Arlington House).
[35] A．V．迪塞（Albert. V. Dicey）：《关于十九世纪英格兰法律同舆论的关系的讲演》，第2版。引自：[美]米尔顿‧弗里德曼/罗丝‧弗里德曼，张琦译 ：《自由选择》（北京：机械工业出版社，2008）。
[36] Danish Ministry of Taxation, “Skattetrykket,” June 24, 2012.
[37] Paul B. Skousen, The Naked Socialist: Socialism Taught with The 5000 Year Leap Principles (Izzard Ink), Kindle Edition.
[38] 托克维尔：《论美国的民主》。
[39] Alexandra Ma, “China Is Building a Vast Civilian Surveillance Network — Here Are 10 Ways It Could Be Feeding Its Creepy ‘Social Credit System’,” Business Insider, April 29, 2018, http://www.businessinsider.com/how-china-is-watching-its-citizens-in-a-modern-surveillance-state-2018-4.
[40] Gilliam Collinsworth Hamilton, “China’s Social Credit Score System Is Doomed to Fail,” Financial Times, November 16, 2015, https://www.ft.com/content/6ba36896-75ad-356a-a768-47c53c652916.
[41] Jonathan Martin and Alexander Burns, “Weakened Democrats Bow to Voters, Opting for Total War on Trump,” New York Times, February 23, 2017, https://www.nytimes.com/2017/02/23/us/democrats-dnc-chairman-trump-keith-ellison-tom-perez.html.
[42] The Associated Press–NORC, “New Survey Finds Vast Majority of Americans Think the Country Is Divided over Values and Politics,” August 1, 2016, http://apnorc.org/PDFs/Divided1/Divided%20America%20%20AP-NORC%20poll%20press%20release%20%20FINAL.pdf.
[43] Ronald Regan, “Inaugural Address,” January 20, 1981, http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=43130.
[44] Donald Trump, “Remarks by President Trump at the 2017 Values Voter Summit,” October 13, 2017, https://www.whitehouse.gov/briefings-statements/remarks-president-trump-2017-values-voter-summit/.
Попередня | Перейти до змісту | Наступна
Джерело: EpochTimes