ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Порушення прав людини в Ірані досягли безпрецедентних масштабів

Велика Епоха
Іранські судові чиновники надягають петлю на шию підозрюваного торговця наркотиками перед його публічним повішанням разом із двома іншими підозрюваними, в той час як на площі йде сніг, 2 січня 2008 року. Фото: FP /Getty Images
Іранські судові чиновники надягають петлю на шию підозрюваного торговця наркотиками перед його публічним повішанням разом із двома іншими підозрюваними, в той час як на площі йде сніг, 2 січня 2008 року. Фото: FP /Getty Images
Персидський цар Кір Великий після завоювання Вавилону в 539 році до н.е. видав наказ під назвою „циліндр Кіра”, відомий як перший документ, який визначає особисті права людини. Тому Іран вважається батьківщиною першої хартії прав людини. Згодом історія показала, наскільки парадоксальним є цей акт.

У листопаді минулого року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка закликає Іран зупинити порушення прав людини в країні. В цій резолюції підкреслено, що іранський уряд має дотримуватися міжнародних стандартів стосовно прав людини і покласти край практиці смертної кари для малолітніх злочинців, яка порочить образ Ірану як цивілізованої нації.

Порушення прав людини в Ірані відбувається у декількох формах – від ув’язнення журналістів і членів опозиції до ампутації кінцівок та повішань засуджених злочинців, або закидання каменями жінок, звинувачуваних у подружній зраді. Хоча все це є серйозним порушенням прав людини, але ще більш жорстоким є смертна кара для дітей.

Згідно з агентством Франс-Пресс, у 2007 році були повішені 298 чоловік (включаючи дітей), що набагато перевищує кількість повішених у 2006 році (177 чоловік). У 2008 році смертний вирок був публічно виконаний вже 23 рази. Іран нині є одним із рекордсменів у світі за числом страт.    

Демонстранти в Манілі, Філіппіни, протестують проти страти двох підлітків в Ірані через те, що вони гомосексуалісти. Фото: Jay Directo /AFP /Getty Images
Демонстранти в Манілі, Філіппіни, протестують проти страти двох підлітків в Ірані через те, що вони гомосексуалісти. Фото: Jay Directo /AFP /Getty Images
Сьогодні Іран – одна з небагатьох країн світу, яка все ще продовжує піддавати страті дітей та малолітніх злочинців (у віці молодше 18 років). Згідно зі звітом Міжнародної Амністії „Іран: останній кат, вбиваючий дітей”, хоча випадки смертної кари малолітніх злочинців – це лише крапля в морі, порівняно із кількістю страт в Ірані, але вони показують, що іранський уряд ігнорує зобов’язання перед міжнародними законами, які забороняють за будь-яких обставин застосування смертної кари до дітей-злочинців.

Засуджуючи дітей до смерті, Іран порушує два підписаних ним міжнародних договори – Міжнародний пакт про громадянські й політичні права та Конвенцію про права дитини. Стаття 6 першого з них мовить, що „смертний вирок не виноситься за злочини, вчинені особами віком до 18 років”. В статті 37 Конвенції про права дитини в свою чергу говориться, що „ані смертна кара, ані довічне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, скоєні особами молодше 18 років”.

Іранський уряд також порушує звичаєве міжнародне право. Адже люди у всьому світі докладають зусилля, щоб зупинити смертну кару дітей, і це навіть стало нормою міжнародного права, обов’язковою для кожної держави.

Іранський поет Сімін Бехбахані і лауреат Нобелівської премії Ширін Ебаді сидять під плакатом, на якому написано: „Один мільйон підписів за те щоб змінити однобокі закони” в Тегерані 27 серпня 2007 року. Іранці звернулися з петицією за рівні права для чоло
Іранський поет Сімін Бехбахані і лауреат Нобелівської премії Ширін Ебаді сидять під плакатом, на якому написано: „Один мільйон підписів за те щоб змінити однобокі закони” в Тегерані 27 серпня 2007 року. Іранці звернулися з петицією за рівні права для чоло
Урядові чиновники Ірану неодноразово намагалися спростувати інформацію про те, що в Ірані страчують дітей до 18 років, хоча це є підтвердженим фактом. Те, що у деяких випадках влада чекала, поки неповнолітнім виповниться 18, щоб стратити їх, анітрохи не змінює характер порушень Іраном міжнародних законів та зобов’язань.

Такою ж ганебною є й практика відрізання кінцівок. У деяких випадках в Ірані ампутації були особливо жорстокими: ампутувалися права рука й ліва нога, внаслідок чого ці люди не здатні ходити навіть за допомогою палиці або костилів.

Пані Ширін Ебаді, іранський адвокат і лауреат Нобелівської премії 2003 року, рішуче засудила смертну кару та ампутації, проведені в Ірані, заявивши, що зловживання правами людини у країні досягло безпрецедентних масштабів. Вона також підкреслила, що ці порушення суперечать конвенціям з прав людини, які підписав Іран. Міжнародна Амністія називає ампутації „жорстоким, нелюдським та принизливим покаранням”.

Іранський уряд домагається міжнародного визнання та поваги. Основна умова для них – дотримуватися міжнародних правил цивілізованої поведінки. Однак і смертна кара для малолітніх, і жорстокі ампутації явно порушують ці правила.

Іранській владі слід ввести негайний мораторій на смертні вироки для осіб молодше 18 років і повністю скасувати смертну кару у країні. Вони також повинні зупинити варварську практику ампутацій.

Сезар Челала є зарубіжним кореспондентом Middle East Times International (Австралія). Він був удостоєний нагороди Міжнародного прес-клуба Америки.


Версія англійською