Другий тур: за кого голосувати

Пора робити вибір. І він є, пише головний редактор журналу Кореспондент Віталій Сич.

Уважно стежу я за всіма нинішніми персонажами 12 років. Особисто зустрічався з усіма лідерами перегонів, з деякими двічі і навіть тричі. Судити будемо по вчинках, а не по обіцянках або програмах. У нашій країні останні не важать ні цента.

1. Отже, головний фаворит перегонів, Віктор Янукович.

У Віктора Януковича мене бентежить навіть не його кримінальне минуле. Я сам виріс у міському спальному районі і розумію, що в підлітковому віці може трапитися всяке. Я намагаюся оцінювати людей прагматично, за наявністю або відсутністю професійних якостей, необхідних для виконання певної роботи.

Моя головна претензія до Януковича полягає в тому, що він не розуміє, де розташована Україна, а де весь цивілізований світ — не географічно (хоча багато хто міг би звинуватити його і в цьому), а ментально — і що треба зробити, щоб Україна стала частиною цього цивілізованого світу. Ні в його біографії, ні в його оточенні я ознак такого розуміння не бачу.

Є епізодичні вчинки, на які іноді змушений йти Віктор Федорович для того, щоб бути сприйнятим країною. Це стосується і лояльного ставлення до ЗМІ (хоча останнім часом почав здавати), і врахування інтересів меншин і т. д.

Все це — результат тиску ЗМІ, мас і опонентів. Як тільки цей тиск зникне, зникне і легкий наліт прогресивності. Спроба силою створити конституційну більшість у Верховній Раді і тим самим отримати тотальну владу в країні — тому підтвердження.

Україні треба терміново і швидко прогресувати. Куди може прогресувати людина, яка гадки не має, як влаштований цивілізований світ? Навіть на побутовому рівні. І це не його вина. Просто робота з такими завданнями не для нього. Ось і все.

Є в мене одна дуже дивна думка: я вважаю, що українці можуть і повинні жити не так, як монголи, камбоджійці, або навіть росіяни (вже вибачте мене), а хоча б так, як чехи і поляки, або італійці та португальці. І зробити це не так уже й складно, і треба на це років 10 всього. Ну, 15.

Так от, із Віктором Януковичем планка у нас буде інша. Наздоганяємо Росію, випереджаємо Таджикистан. Я це чую вже 12 років, відтоді, як став журналістом. Більше не хочу.

Крім цього на мене досить сильне враження справила зустріч і той ступінь особистого авторитаризму, до якого він явно звик. У такій атмосфері не можуть народитися обговорення та пропозиції, так створюється жорстка вертикаль. Куди ця жорстка вертикаль повернеться знає лише один керманич. А що знає, або вірніше, чого не знає керманич, я написав вище.

Прогноз: стагнація або плавна деградація.

2. Кандидат № 2, Юлія Тимошенко.

У Юлії Тимошенко дуже багато енергії. Проблема в тому, що ніхто не знає, куди вона її направить. Тимошенко — явний руйнівник, їй дуже складно творити. Вона — Жанна д'Арк. Вона не мислить себе поза боротьбою. Їй потрібно когось покарати, щось відібрати або когось обмежити. Якщо покарати когось, його треба знайти.

Навіть її найбільші досягнення пов'язані з руйнуванням. Будучи віце-прем'єром з ТЕКу в уряді Віктора Ющенка наприкінці 1990-х, вона змогла домогтися феноменального результату. За рік вона довела частку бартеру в розрахунках з 90% до 10%, хоча всі в один голос казали, що зробити нічого не можна і крапка. Тоді вона розвалила всі корупційні схеми.

З її економічної політики згадуються спроби обмежити маржу АЗС (при зростанні світових цін на нафту), обмежити експорт соняшника, адміністративно знизити маржу заготівельників і торговців м'ясом, спроби роздути соцвиплати під час кризи, тому що вибори вигравати треба неодмінно і т. д.

Тобто адміністративна безперервна боротьба з симптомами замість хоча б спроб боротьби з хворобами.

Напередодні минулих парламентських виборів ми попросили західних аналітиків оцінити дії і програми українських партій за шкалою економічного лібералізму, де оцінка 1 — крайня ліва партія (максимальна участь держави в економіці і т. д.), а 10 — вкрай права. І зіставити ці показники з британськими та американськими партіями.

Партія Ющенка отримала 8, партія Януковича — 7. БЮТ виявився другим ліворуч після комуністів. Так, у нормальній системі координат Юлія Тимошенко — відверта соціалістка. І це нормально, лівий фланг має право на життя. Тільки треба про це чесно говорити.

Так, є у мене слабкість, ліберал. Але не в сенсі недотримання законів, а в сенсі створення умов для зростання економіки.

Хоча визнаю, під час особистої зустрічі залишає враження вкрай приємне. Адекватна, з гумором, чудово говорить.

Прогноз: непередбачувана, швидше за все якісь пертурбації. За хорошого збігу обставин змусить усіх платити податки, почне боротьбу з корупцією.