Скільки коштує китайське олімпійське золото?
Велика Епоха
Хоча ці статистичні дані можуть порадувати китайців, для багатьох залишається незрозумілим, як країна, що займає 100-е місце в світі за ВВП на душу населення, може випередити США, які перебувають в першому десятку країн за показником ВВП, і набрати більше всього золотих медалей. Для країни, в якій більше 200 млн чоловік живуть за межею бідності, прагнення зайняти перше місце за кількістю медалей показує, що державні ресурси витрачаються не за призначенням.
Скільки коштує золота медаль?
Перед афінською Олімпіадою в китайському Інтернеті з’явилася одна дуже популярна стаття під назвою «Пастка олімпійських золотих медалей». Автор статті навів вражаючі числа. Після Олімпійських ігор в Сіднеї 2000-го року бюджет китайської адміністрації спорту збільшився з 3 млрд юанів (439 млн доларів США) до 5 млрд юанів (732 млн доларів США) на рік. Протягом 4 років підготовки до Олімпіади в Афінах Китай витратив 20 млрд юанів (3 млрд доларів США), а витрати на кожну з 32 китайських золотих медалей склали близько 700 млн юанів (102 млн доларів США). Через високу ціну за олімпійську славу китайські золоті медалі прозвали «найдорожчими медалями у світі».
Для порівняння в статті було вказано, що на 700 млн юанів, витрачених на завоювання однієї золотої медалі, можуть бути побудовані 3 500 початкових шкіл, які могли б урятувати 350 000 дітей від убозтва внаслідок відсутності освіти.
Такий контраст просто шокує. В країні, де бюджет на освіту, науку, дослідження та громадську безпеку досить низький, 700 мільйонів юанів, використаних для виграшу однієї золотої медалі, можна було б витратити з більшою користю. Подібно до бомби, що вибухнула, стаття «Пастка олімпійських золотих медалей» отримала велику кількість відгуків у всій китайській громадськості. В той час, як багато китайців з нетерпінням очікують завоювання золотих медалей, дехто починає думати, що ціна надто висока.
Фінансування мільярдом платників податків
Хоча генеральна адміністрація спорту Китаю ніколи не публікувала дані про кількість грошей, які інвестуються в підготовку до Олімпійських ігор, Бао Мінсяо, голова центру спорту та соціологічних досліджень при адміністрації підрахував, що країна вкладає близько 4 – 5 млн юанів (590 000 – 730 000 доларів США) в одного спортсмена для Олімпіади. Якщо в китайській олімпійській делегації близько 400 спортсменів, то загальна ціна становить від 1,6 до 2 млрд юанів (234 – 292 млн доларів США). Враховуючи витрати на кожну золоту медаль із 32 виграних медалей на Олімпійських іграх в Афінах, ціна за одну золоту медаль складає 500 – 600 млн юанів (73 – 87 млн доларів США).
Китайський спортсмен Лю Сян виграв 110-метровий бар’єр на Олімпіаді в Афінах. Щорічні витрати на нього становили 3 мільйони юанів з урахуванням більше 1 мільйона юанів за екологічні умови для бігу та кілька сотень тисяч юанів на встановлення нового бар’єру. Гроші, які витратив Китай на Лю Сяна, можна було б використати для будівництва сотень або навіть тисяч початкових шкіл надії – благодійних шкіл для дітей з бідних поселень у Китаї.
У Шоучжан, голова китайського комітету з Олімпійських ігор, прокоментував, що повну вартість подібних витрат дуже важко підрахувати. Він додав, що крім Лю, ще є доктори, наукові працівники, дієтологи, геологи, офісні працівники, не кажучи про попередні вкладення, зроблені Шанхаєм, рідним містом Лю.
Згідно зі «Звітом про Олімпійські золоті медалі Китаю», виданим китайським науково-дослідницьким інститутом, комерційна вартість золотої медалі Лю Сяна оцінюється в 451 млн юанів (67,5 млн доларів США).
Порівняння пріоритетів: золоті медалі або умови існування людей?
Що відчувають люди в країні, яка займає 100-е місце в світі за ВВП на душу населення, але прагне стати супердержавою в спорті? «Якщо ми вийдемо на перше місце, як ми можемо казати про наш розквіт?» – поскаржився один користувач Інтернету. – «Чи можемо ми казати людям, яким навіть не можуть бути гарантовані основні свободи, що ми є першими у світі? Чи можемо ми казати десяткам тисяч робітників-переселенців, яким доводиться працювати близько 10 годин на день цілий рік і чия зарплатня не може бути гарантована, що ми є першими у світі?»
Цей користувач Інтернету вважає, що величезна кількість золотих медалей являє собою спотворений тип переверненої піраміди спортивної системи. В неї немає нічого спільного зі спортивними досягненнями, від яких отримують насолоду звичайні люди. Початкові та середні школи не можуть навіть надати школярам майданчики для заняття спортом. Спортивне обладнання для народу практично відсутнє в сільських місцевостях.
В інших спортивних супердержавах, таких як США, Німеччина та Японія, більшість їхніх досягнень відображає результати змагань у всіх шарах населення. Ситуація в Китаї цілком протилежна. Тут багато місць для занять спортом, але всі вони закриті для широкої публіки. Вони призначені для деяких певних груп. Китай має вражаюче великий бюджет на спорт, але він ніколи не використовував його для організації національних спортивних програм. Замість цього він тренує тільки деяких видатних спортсменів для здобуття медалей. Західні країни організують змагання для підтримання покращення спортивної форми та здоров’я своїх громадян. Для Китаю змагання – це реклама престижу китайського режиму перед зовнішнім світом. Очевидно, вони мало зацікавлені в покращенні здоров’я своїх громадян. Тому в Китаї серед протестуючих людей поширився такий вислів: «Права людини важливіші за Олімпійські ігри!»
Олімпійські проекти – джерело корупції
Багато китайських чиновників витрачають велику частину державних грошей на діяльність за кордоном від імені Олімпійського комітету. Перевірка в 2004 році закінчилася скандалом у генеральній адміністрації спорту Китаю, яка присвоїла собі спеціальні фонди для Олімпіади з метою будування для себе домів. В результаті деякі китайські блогери переймалися: «Олімпіада, Олімпіада, як багато корумпованих справ здійснюється під цим ім’ям!»
Згідно з повідомленням Associated Press, пекінський віце-мер Лю Чжихуа, який контролював будівництво олімпійських проектів вартістю 280 млрд доларів юанів (41 млрд доларів США), перебував під слідством у зв’язку з корупцією. Він був звільнений у червні 2006 року.
Спостерігачі відзначають, що Лю мав можливість отримати велику суму грошей нечесним шляхом безпосередньо перед і одразу після спорудження олімпійських будівель. Одні лише тендерні торги давали йому можливість стати дуже багатим.
Китайський олімпійський проект є головною амбіцією китайської компартії. Цей авторитарний режим не допускає незалежності судових органів та ЗМІ, тому монополізація влади, закулісні угоди та розкрадання є звичайною практикою.
У дійсності, ніхто не може знати, як багато грошей китайські платники податків заплатили за одну золоту медаль. Тим не менш, ясно одне: в той час, як золоті медалі приносять багатство корумпованим чиновникам та видатним спортсменам, народ Китаю, який заплатив за ці медалі, залишився ні з чим.
Хуа Мин. Велика Епоха