Афера китайського змовника розкрита
Тим часом ще один цікавий спектакль почав привертати увагу суспільства. Мова про одну з центральних фігур «чунцінської стратегії» — начальника міліції міста Чунціна Ван Ліцзюня.
Вана розхвалювали як борця проти мафії в період кампанії «вихваляння червоних і удар по чорному суспільству», яку ініціював Бо Сілай, секретар компартії Чунціна. Незважаючи на це, нещодавно Ван їздив в американське консульство в місті Ченду, щоб просити політичний притулок.
У якийсь момент ця подія вийшла за рамки міста, перевантажила китайський інтернет новинами та коментарями. Представники Китаю і США говорили про це невпевнено.
Коли Бо Сілая вигнали з політичних кіл Пекіна і призначили на посаду голови компартії Чунціна в 2007 році, він був налаштований боротися, щоб повернутися в правлячу верхівку партії.
Відповідно до звичаїв компартії Китаю (КПК), люди, які змогли успішно просунутися до високого рангу або які змогли уникнути серйозної небезпеки, зробили це завдяки деяким незвичайним досягненням або визнанню верхівкою партії. Очевидно, що Бо Сілай хотів іти цим шляхом і відновити свій ослаблений статус.
Таким чином, він поступово розробив кампанію «вихваляння червоних і удар по чорному суспільству», яку називають «чунцінська стратегія». Бо хотів заручитися громадською підтримкою і завдяки цьому пробратися в постійний комітет політбюро компартії. Цей крок також став початком всіх коментарів на цю тему.
Яка ж передумова у цієї кампанії, яка вихваляє комунізм і бореться з секретними угрупованнями, яких традиційно називають «чорним суспільством» у Китаї?
Суть у тому, що компартія невиліковно хвора: вона втратила визнання і підтримку народу. Успіх моделей Мао Цзедуна і Ден Сяопіна полягав у тому, що вони отримали визнання і підтримку народу або шляхом обману, або наданняя незначних вигод. Тим не менше, люди втрачають довіру до неї, а однопартійна диктатура комуністичної партії прогнила дощенту.
Для того, щоб зберегти однопартійне правління, необхідно повернути народну симпатію. Саме з цієї причини партійний лідер Бо і ініціював свою кампанію.
Бо Сілай заохочував співати «червоні пісні» тому, що зараз багато малозабезпечених людей тужать за заходами соціального забезпечення при правлінні Мао Цзедуна. Новий маоїзм має широку підтримку серед нижчих шарів суспільства.
Ці нужденні люди, яких за допомогою сучасного бюрократичного капіталізму позбавили пільг у галузі охорони здоров'я, освіти, житла і т.д., мають сильні бунтівні настрої. Більшість із них не наважується виступити проти деспотизму. Таким чином, вони змушені перед обличчям сучасної політики відстоювати минуле, іншими словами, вихваляти соціальне забезпечення часів Мао Цзедуна як протилежність нинішньому бюрократичному капіталізму.
Хвалити старі часи з метою висміяти сьогоднішній режим, тим не менш, не дуже логічно. Зрештою, партія, як і раніше шанує Мао, принаймні, публічно. Однак Бо Сілай хоче використати це нове віяння і заручитися підтримкою населення.
Незважаючи на те, що люди надихнулися співати червоні комуністичні пісні, не відбулося ніякої реальної зміни у розподілі багатства. Бо не наважився змінити механізм існуючого бюрократичного капіталізму. Тому його вихваляння червоних залишилися простою формальністю
Він не міг отримати підтримку громадської думки без істотних досягнень. Вихваляти червоних було недостатньо для зміни апарату компартії. Таким чином, після того як були опубліковані пісні, які вихваляють червоний рух, ніхто не звернув на них уваги.
Друга частина «чунцінської стратегії» полягала в тому, щоб боротися зі злочинними угрупованнями, так званою чорною мафією. Сьогодні в китайському суспільстві всюди клани, які працюють спільно з чиновниками. На додаток до економічної експлуатації та політичних репресій, які здійснює комуністичний режим, звичайних людей також використовує і пригнічує мафія. Суспільство наповнене почуттям образи.
Тому, коли секретар партії Бо почав свою кампанію боротьби з таємними кланами, спочатку він отримав схвалення від більшості людей. Проте так само, як і перша частина його кампанії, це виявилося обманом; лисиця не може весь час ховати свій хвіст, тому справжня картина незабаром розкрилася.
Люди глузували: борці з чорними перетворилися на чорних борців. Чому їх стали називати «чорні борці»? Тому що Бо Сілай і Ван Ліцзюнь, які прославилися в провінції Ляонін, монополізували злочинний світ «чорної мафії». Фактично чиновники і мафіозні угрупування стали однією сім'єю. В цьому плані в «чунцінської стратегії» було дві особливості.
Перша полягала в тому, що Бо Сілай і Ван Ліцзюнь почали викорінювати роздроблені і важко контрольовані малі банди, щоб зберегти і зміцнити злочинний світ, який можуть контролювати чиновники. Створення головного клану допомогло б їм досягти власних політичних та економічних цілей, а також дозволило б брати участь у незаконних діях, які неприйнятні для чиновників. Таким чином, вони змогли б досягти беззаконня епохи Мао Цзедуна і влади над суспільством.
Друга риса стратегії полягала в тому, що вони хотіли позбутися дисидентів під прикриттям цієї кампанії. Шляхом об'єднання своїх цілей із таємними кланами, вони могли, за громадської підтримки, усунути своїх політичних супротивників і посадових осіб, які недбало служать їм, а також прибрати деяких опонентів в економіці і привласнити собі їхнє майно.
Таким чином, за реалізації «чунцінської стратегії» вони змогли б пожинати як політичні, так і економічні плоди, і в той же час заробити хорошу репутацію. Не дивно, що багато оглядачів оцінюють Бо як лицеміра номер один нинішньої епохи.
Для досягнення цих двох фальшивих «анти-злочинних» цілей вони використовували незаконні методи тортур, а також заохочували корупцію в судах. Як і в більш пізні часи епохи Мао, такі дії неминуче зачепили інтереси певних груп у правлячому класі і викликали негативний відгук.
Виживання Вана
Відповідно з трактатом «Мистецтво війни» знаменитого китайського стратега Сунь-цзи, першим ударом потрібно відрізати слабкі крила, а потім атакувати головне тіло, яке вже ослабло. Таким чином, Ван Ліцзюнь, службовець партійного лідера Бо, опинився в небезпеці: він не міг не залишити доказів своїх злочинів у його фальшивій кампанії, спрямованій проти злочинних кланів.
Тому Бо спробував відрізати цей гнилий хвіст, як зазвичай роблять у таких випадках. Однак у Ван Ліцзюня не настільки слабкий характер, щоб його розтоптали, як це сталося з його попередником Вень Цяном (7 липня 2007 року Вень Цяна стратили, і він став першим високопоставленим начальником міліції, який отримав таке покарання).
Логіка Вана полягала в наступному: якщо ви безсердечні, то я не буду добрий до вас. Він позбувся групи зовнішнього спостереження, яка стежила за ним, і привернув до себе багато уваги. Ван бився за своє виживання немов риба, що потрапила в сітку і намагається розірвати її.
На перший погляд, резонансний похід в американське консульство є особистим несподіваним вчинком Ван Ліцзюня. Однак насправді це неминучий результат лицемірної політики. Існувало безліч подібних випадків в історії та сучасності, в Китаї та інших країнах світу. Різниця лише в тому, що на цей раз інцидент стався досить швидко і вчинив великий галас. Незалежно від політичного майбутнього Бо Сілая, так звана «чунцінська стратегія», безсумнівно, вже зазнала невдачі.
Вей Цзіншен
Вей Цзіншен — відомий китайський дисидент. Він отримав багато премій у галузі прав людини, в тому числі премію імені Роберта Кеннеді в 1996 році, премію «За свободу думки» імені Андрія Сахарова і нагороду за збереження миру імені Улофа Пальме в 1994 році.
Надано фондом Вей Цзіншена (www.weijingsheng.org). Оригінал статті був озвучений в ефірі Радіо Вільна Азія.ско Гавілан
----------------------------------
Читайте інші статті про останні доленосні події в Китаї у спецрубриці Великої Епохи «Китайський режим переживає кризу». Оглядачі Китаю відзначають, що розпалена боротьба за владу, ймовірно, призведе до реформування політичної системи країни. Прослідкуйте, як розвивалася ця боротьба в хронологічному порядку. Дізнайтеся в обличчя головних фігурантів боротьби за владу в правлячій верхівці Китаю.